Картан розчин оральний 1 г/10 мл ампула 10 мл в пачці, №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КАРТАН

(CARTAN)

Склад

діюча речовина: levocarnitine;

1 мл розчину містить левокарнітину 200 мг;

допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, від безбарвного до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Амінокислоти та їх похідні. Левокарнітин.

Код АТХ А16А А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Левокарнітин наявний як натуральний компонент у тканинах тварин, мікроорганізмах та рослинах. У людини фізіологічні потреби у карнітині поповнюються за рахунок споживання продуктів харчування, що містять карнітин (насамперед м’ясних виробів) та шляхом ендогенного синтезу у печінці із триметиллізину. Лише L-ізомер є біологічно активним, левокарнітин відіграє важливу роль у ліпідному метаболізмі, а також у метаболізмі кетонових тіл. Левокарнітин необхідний для транспортування довголанцюгових жирних кислот у мітохондрії для їх подальшого бета-окиснення. Вивільняючи коензим-А зі складних тіоефірів, левокарнітин також посилює окиснення вуглеводів у циклі трикарбонових кислот Кребса, також стимулює активність ключового ферменту гліколізу — піруватдегідрогенази, а в скелетних м’язах — окиснення амінокислот із розгалуженим ланцюгом. Таким чином, левокарнітин прямо або опосередковано бере участь у більшості енергетичних процесів, його наявність обов’язкова для окиснення жирних кислот, амінокислот, вуглеводів та кетонових тіл.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Левокарнітин всмоктується клітинами слизової оболонки тонкого кишечнику і відносно повільно входить у кров’яне русло; вірогідно, всмоктування пов’язане з активним транслюмінальним механізмом. Всмоктування після перорального прийому обмежене (<10%) та мінливе.

Розподіл

Абсорбований левокарнітин транспортується в різні органи через кров; вважається, що у процесі транспортування задіяна транспортна система еритроцитів.

Виведення

Левокарнітин виводиться головним чином із сечею. Швидкість виведення прямо пропорційна концентрації карнітину в крові.

Метаболізм

Левокарнітин практично не метаболізується в організмі.

Клінічні характеристики

Показання

Первинна та вторинна карнітинова недостатність у дорослих і дітей, у т.ч. новонароджених та немовлят.

Вторинна карнітинова недостатність у пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз.

Підозра на вторинну карнітинову недостатність у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, у таких випадках:

• сильні та персистуючі спазми у м’язах та/або гіпотензивні епізоди під час проведення діалізу;
• енергетичний дефіцит, що призводить до значного негативного впливу на якість життя;
• м’язова слабкість та/або міопатія;
• кардіоміопатія;
• анемія, спричинена уремією, що не відповідає на лікування еритропоетином або потребує високих доз еритропоетину;
• втрата м’язової маси, спричинена недостатнім харчуванням.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини та до інших компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування глюкокортикоїдів призводить до накопичення левокарнітину у тканинах організму (окрім печінки). Інші анаболічні засоби посилюють ефект препарату. Існують дуже рідкісні повідомлення про підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) у пацієнтів, які одночасно отримували левокарнітин та кумаринові препарати (див. pозділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). МНС або інший відповідний тест на згортання слід перевіряти щотижня, доки він не стане стабільним, а потім щомісяця у пацієнтів, які приймають такі антикоагулянти разом з левокарнітином.

Особливості застосування

Левокарнітин покращує засвоєння глюкози, тому застосування лікарського засобу Картан пацієнтам із цукровим діабетом, які застосовують цукрознижувальні лікарські засоби, може призвести до гіпоглікемії. Рівень глюкози в плазмі крові у таких випадках необхідно регулярно контролювати для своєчасної корекції терапії.

Безпеку та ефективність перорального прийому левокарнітину не оцінювали у пацієнтів з нирковою недостатністю. Застосування високих доз перорального левокарнітину пацієнтам із дуже порушеною функцією нирок або пацієнтам із нирковою недостатністю на кінцевій стадії може призвести до накопичення потенційно токсичних метаболітів, триметиламіну та триметиламін-N-оксиду оскільки ці метаболіти зазвичай виводяться із сечею. Ця ситуація не спостерігалась після внутрішньовенного введення левокарнітину.

Існують дуже рідкісні повідомлення про підвищення МНС у пацієнтів, які одночасно отримували левокарнітин та кумаринові препарати (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Тератогенної дії у процесі доклінічних досліджень препарату не виявлено. При застосуванні найбільшої досліджуваної дози 600 мг/кг маси тіла у тварин відзначалося статистично незначне збільшення частоти постімплантаційної загибелі плода на ранніх термінах вагітності. Значущість даних результатів для людини невідома. Немає досвіду застосування лікарського засобу у вагітних пацієнтів із первинною системною недостатністю карнітину.

Беручи до уваги серйозні наслідки карнітинової недостатності для вагітної жінки, ризик переривання лікування Картаном для матері вважається більшим, ніж теоретичний ризик для плода, у разі продовження лікування.

Левокарнітин — звичайний компонент грудного молока. Застосування добавок левокарнітину у матерів, які годують, не вивчалось.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Невідомо.

Спосіб застосування та дози

Препарат вводять внутрішньовенно повільно протягом 2–3 хвилин.

Дорослі, діти, немовлята та новонароджені

Бажано контролювати терапію, вимірюючи рівень вільного та ацилкарнітину як у плазмі крові, так і в сечі.

Застосування при вродженому порушенні метаболізму

Необхідна доза залежить від специфіки вродженого порушення метаболізму та тяжкості проявів захворювання.

У разі гострої декомпенсації рекомендована доза може становити до 100 мг/кг на добу за 3–4 введення. У разі необхідності можна застосовувати і більш високі дози, хоча при цьому можуть посилитися побічні реакції, зокрема діарея.

Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз

Перед початком терапії Картаном обов’язково слід проводити контроль рівня карнітину у плазмі крові.

Вторинний дефіцит карнітину діагностується при відношенні ацил-карнітину до вільного карнітину в плазмі крові більше ніж 0,4 та/або коли концентрація вільного карнітину становить менше 20 мкмоль/л.

Дозу 20 мг/кг слід вводити внутрішньовенно болюсно в кінці кожного сеансу діалізу (допускаючи 3 сеанси на тиждень). Загальну реакцію слід визначати шляхом моніторування рівнів ацилкарнітину та вільного карнітину в плазмі крові та оцінки стану пацієнта. Нормалізація вмісту карнітину у м’язовій тканині та кардіоміоцитах настає приблизно через 3 місяці після досягнення нормальної концентрації карнітину у плазмі крові. Якщо введення карнітину припинити, його рівень неодмінно почне знижуватись знову. Необхідність повторного насичувального курсу лікування визначають шляхом кількісного визначення карнітину в плазмі крові через рівні інтервали та шляхом моніторування стану пацієнта.

Гемодіаліз — підтримуюча терапія

Після насичувального курсу внутрішньовенного введення левокарнітину застосовують підтримуючу дозу — 1 г препарату на добу перорально. У день діалізу Картан застосовують внутрішньовенно у дозі 1 г одразу після завершення чергового сеансу.

Діти

Препарат застосовують дітям (див. pозділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування

Повідомлень про токсичність левокарнітину при передозуванні не було. Великі дози препарату можуть спричинити діарею. Левокарнітин легко видаляється з плазми крові шляхом діалізу.

Лікування: вжити заходів для видалення препарату з травного тракту у разі прийому внутрішньо, провести симптоматичну та підтримуючу терапію. Не повідомлялося про випадки передозування, що загрожували життю.

Побічні реакції

Побічні реакції з будь-якого джерела наведені в таблиці нижче за класифікацією органів за системою MedRA. Побічні реакції в межах кожного органокласу класифікуються за частотою. У межах кожної групи частот побічні реакції класифікуються в порядку зменшення їх серйозності. Крім того, відповідна категорія частоти для кожної побічної реакції на лікарські засоби базується на наступних домовленостях: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000).

* Існують дуже рідкісні повідомлення про збільшення МНС у пацієнтів, які одночасно отримували левокарнітин та кумаринові препарати (аценокумарол та варфарин) — див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Упаковка

По 5 мл в ампулі. По 5 ампул у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ДЕМО СА Фармасьютикал Індастрі/DEMO SA Pharmaceutical Industry.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

21-й км Національної автомагістралі Афіни — Ламія, Кріонері Аттікі, 145 68, Греція/21st km National Road Athens — Lamia, Krioneri Attiki, 14568, Greece.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КАРТАН

(CARTAN)

Склад

діюча речовина: левокарнітин;

1 мл розчину містить 100 мг левокарнітину;

допоміжні речовини: сорбіту розчин 70%, метилпарабен (E 218), сахарин натрію, натрію цитрат, ароматизатор помаранчевий, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин оральний.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або ледь жовтуватий розчин.

Фармакотерапевтична група

Амінокислоти та їх похідні. Код АТХ А16А А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Левокарнітин присутній як натуральний компонент у тканинах тварин, мікроорганізмах та рослинах. У людини фізіологічні потреби у карнітині поповнюються за рахунок споживання продуктів харчування, що містять карнітин (насамперед м’ясних виробів) та шляхом ендогенного синтезу у печінці із триметиллізину. Лише L-ізомер є біологічно активним. Левокарнітин відіграє важливу роль у ліпідному метаболізмі, а також у метаболізмі кетонових тіл. Левокарнітин необхідний для транспортування довголанцюгових жирних кислот у мітохондрії для їх подальшого бета-окислення. Вивільняючи коензим-А зі складних тіоефірів, левокарнітин також посилює окислення вуглеводів у циклі трикарбонових кислот Кребса, стимулює активність ключового ферменту гліколізу — піруватдегідрогенази, а в скелетних м’язах — окиснення амінокислот з розгалуженим ланцюгом. Таким чином, левокарнітин прямо або опосередковано бере участь у більшості енергетичних процесів, його наявність обов’язкова для окислення жирних кислот, амінокислот, вуглеводів та кетонових тіл. Найбільша концентрація левокарнітину визначається в м’язовій тканині, в міокарді та печінці. Левокарнітин відіграє важливу роль у серцевому метаболізмі, оскільки окислення жирних кислот залежить від наявності достатньої кількості даної речовини. Експериментальні дослідження показали, що за деяких умов, таких як стрес, гостра ішемія, міокардит тощо, можливе зниження рівня левокарнітину в міокардіальній тканині. Проведено велику кількість досліджень на тваринах, які підтвердили позитивну дію левокарнітину у разі різних індукованих серцевих розладів: гостра та хронічна ішемія, декомпенсація серцевої діяльності, серцева недостатність у результаті міокардиту, медикаментозна кардіотоксичність (таксани, адріаміцин тощо).

Фармакокінетика.

Всмоктування

Левокарнітин всмоктується клітинами слизової оболонки тонкого кишечнику і відносно повільно входить у кров’яне русло; вірогідно, всмоктування пов’язане з активним транслюмінальним механізмом. Всмоктування після перорального прийому обмежене (< 10%) та мінливе.

Розподіл

Абсорбований левокарнітин транспортується в різні органи через кров; вважається, що у процесі транспортування задіяна транспортна система еритроцитів.

Виведення

Левокарнітин виводиться, головним чином, із сечею. Швидкість виведення прямо пропорційна концентрації карнітину в крові.

Метаболізм

Левокарнітин практично не метаболізується в організмі.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування первинної та вторинної карнітинової недостатності.

Вторинна карнітинова недостатність у пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз.

Підозра на вторинну карнітинову недостатність у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, у таких випадках:

• сильні персистувальні спазми у м’язах та/або гіпотензивні епізоди під час проведення діалізу;
• енергетичний дефіцит, що призводить до значного негативного впливу на якість життя;
• м’язова слабкість та/або міопатія;
• кардіопатія;
• анемія, що не відповідає на лікування еритропоетином або потребує високих доз еритропоетину;
• втрата м’язової маси.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини та інших компонентів лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування глюкокортикоїдів призводить до накопичення левокарнітину у тканинах організму (окрім печінки). Ліпоєва кислота, анаболічні засоби посилюють ефект препарату.

У разі застосування будь-яких інших лікарських засобів сумісно з лікарським засобом Картан про це необхідно інформувати лікаря.

Не можна виключити взаємодії між левокарнітином і препаратами кумарину. У дуже рідких випадках повідомляли про збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) при одночасному застосуванні левокарнітину з препаратами кумарину (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»). У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг МНВ або проводити інші тести на коагуляцію щотижня до стабілізації та щомісяця надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування левокарнітину із засобами, що індукують гіпокарнітинемію через посилення виведення карнітину нирками (наприклад, вальпроєва кислота, проліки, що містять півалонову кислоту, цефалоспорини, цисплатин, карбоплатин, іфосфамід), може зменшити його рівень.

Особливості застосування

Левокарнітин покращує засвоєння глюкози, тому застосування Картану пацієнтам із цукровим діабетом, які отримують лікування цукрознижувальними препаратами, може призвести до гіпоглікемії. Рівень глюкози в плазмі крові у таких випадках необхідно регулярно контролювати для своєчасної корекції терапії.

Тривалий пероральний прийом високих доз левокарнітину для пацієнтів з тяжкими формами порушення нирок або термінальною стадією ниркової недостатності (хронічною нирковою недостатністю) не рекомендується, оскільки це може призвести до накопичення в крові потенційно токсичних метаболітів, триметиламіну (ТМА) та триметиламін-N-оксиду (ТМАО), через недостатнє виведення нирками. Таке накопичення призводить до збільшення рівня ТМА в сечі.

Тривалий прийом без додавання калію може спричинити гіпоглікемію, тому необхідно контролювати електролітний баланс під час прийому препарату.

Не слід перевищувати рекомендовані дози лікарського засобу. При виникненні побічних ефектів препарат необхідно відмінити.

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, потрібно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб, оскільки він містить сорбіту розчин, сахарин натрію, натрію цитрат.

Метилпарабен (Е 218) може спричиняти реакції підвищеної чутливості, у тому числі сповільненого типу, а у виняткових випадках — бронхоспазм.

Цей лікарський засіб містить сполуки натрію у вигляді сахарину натрію та натрію цитрату.

Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрієвої дієти.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Тератогенної дії у ході досліджень препарату не виявлено. При застосуванні найбільшої досліджуваної дози 600 мг / кг маси тіла у тварин відмічалося статистично незначне збільшення частоти постімплантаційної загибелі плода на ранніх термінах вагітності. Значимість даних результатів для людини невідома.

Беручи до уваги серйозні наслідки карнітинової недостатності для вагітної жінки, ризик переривання лікування Картаном для матері вважається більшим, ніж теоретичний ризик для плода у разі продовження лікування.

Левокарнітин — звичайний компонент людського грудного молока.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Невідомо.

Спосіб застосування та дози

Дози та тривалість лікування встановлює лікар індивідуально залежно від віку, маси тіла та нозологічної форми захворювання. Приймати всередину за 30 хвилин до вживання їжі. Для дозування лікарського засобу застосовувати дозувальний шприц або мірний стаканчик. Перед застосуванням рекомендовано розвести препарат у склянці води. Під час терапії доцільно контролювати рівні вільного карнітину та ацил-карнітину як у плазмі крові, так і в сечі.

Первинний і вторинний дефіцит карнітину.

Необхідне дозування залежить від конкретного вродженого порушення обміну речовин і тяжкості стану під час лікування. Загалом, рекомендована пероральна доза складає від 100 до 200 мг/кг/день за 2–4 прийоми, при менш серйозних станах доза може бути меншою (50–100 мк/кг на добу). Якщо клінічні та біохімічні показники не поліпшуються, дозу можна збільшити на короткий період. При гострих метаболічних порушеннях можуть бути необхідними більш високі дози (до 400 мг/кг/день) або внутрішньовенне введення левокарнітину у добовій дозі 100 мг/кг.

Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз.

Якщо були досягнуті значні клінічні результати після першого курсу внутрішньовенного введення, можна застосовувати підтримуючу терапію, використовуючи 1 г на день шляхом перорального прийому. У день діалізу пероральний прийом препарату здійснюють після процедури.

Діти

Лікарський засіб застосовують дітям з першого дня життя, в тому числі недоношеним.

Дітям препарат призначають, починаючи з дози 50 мг/кг на добу. Звичайні дози для дітей становлять 50–100 мг/кг на добу (див. таблицю).

Максимальна добова доза для дітей становить 3 г (30 мл).

Перед вживанням рекомендовано розчинити препарат в склянці води.

Передозування

Повідомлень про токсичність левокарнітину при передозуванні не було. Великі дози лікарського засобу можуть спричинити діарею. Левокарнітин легко видаляється з плазми крові шляхом діалізу.

Лікування: промивання шлунка, симптоматична та підтримуюча терапія. Не повідомлялося про випадки передозування, що загрожували життю.

Побічні реакції

Різні помірні шлунково-кишкові розлади спостерігалися при тривалому прийомі перорального левокарнітину, включаючи швидкоплинну нудоту та блювання, біль у животі та діарею. Зниження дози часто зменшує або усуває шлунково-кишкові симптоми. Необхідно ретельно контролювати переносимість протягом першого тижня прийому та після будь-якого збільшення дози.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Упаковка

По 10 мл в ампулі. По 10 ампул у картонній пачці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ДЕМО СА Фармасьютикал Індастрі / DEMO SA Pharmaceutical Industry.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

21-й км Національної автомагістралі Афіни — Ламія, Кріонері Аттікі, 145 68, Греція / 21st km National Road Athens — Lamia, Krioneri Attikі, 14568, Greece.