Салофальк гранули гастрорезистентні пролонговані 500 мг пакетик "Грану-Стикс", №50

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

САЛФЕНIКС

(SALFENIX)

Склад

діюча речовина: соліфенацину сукцинату;

1 таблетка містить соліфенацину сукцинату 5 мг або 10 мг, що відповідає соліфенацину 3,77 мг та 7,54 мг відповідно;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, лактози моногідрат, натрію стеарилфумарат;

склад оболонки для таблеток 5 мг: гіпромелоза (6 mPas), титану діоксид (E 171), лактози моногідрат, макрогол (MW 3350), триацетин, заліза оксид жовтий (E 172).

для таблеток 10 мг: гіпромелоза (6 mPas), титану діоксид (E 171), лактози моногідрат, макрогол (MW 3350), триацетин, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний (E 172).заліза оксид чорний (E 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 5 мг — світло-жовті, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки 10 мг — рожеві, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються в урології. Засоби для лікування частого сечовипускання та нетримання сечі. Код АТХ G04B D08.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Соліфенацин є конкурентним, специфічним антагоністом холінергічних рецепторів. Сечовий міхур іннервується парасимпатичними холінергічними нервами. Ацетилхолін скорочує гладкі м’язи детрузора, впливаючи на мускаринові рецептори, що переважно представлені М3 підтипом.

У дослідженнях in vitro та in vivo було встановлено, що соліфенацин є конкурентним специфічним антагоністом холінергічних рецепторів переважно М3 підтипу. Також було встановлено, що соліфенацин має слабку спорідненість або відсутність спорідненості з іншими рецепторами і тестованими іонними каналами.

Ефективність препарату, яку вивчали у кількох подвійно сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях у чоловіків та жінок із синдромом гіперактивного сечового міхура, спостерігалася вже на 1-му тижні лікування та стабілізувалася протягом наступних 12 тижнів лікування. У відкритих дослідженнях при тривалому застосуванні показано, що ефективність підтримується протягом щонайменше 12 місяців.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після прийому таблеток максимальна концентрація соліфенацину у плазмі крові (C_mаx) досягається через 3–8 годин. Значення часу досягнення максимальної концентрації (t_max) не залежить від дози препарату. Значення C_mаx і площі під кривою (AUC) збільшуються пропорційно до дози у проміжку від 5 мг до 40 мг. Абсолютна біодоступність становить приблизно 90%. Прийом їжі на значення C_mаx та AUC соліфенацину не впливає.

Розподіл. Соліфенацин значною мірою (майже 98%) зв’язується з білками плазми крові, головним чином з a₁-кислим глікопротеїном.

Метаболізм. Соліфенацин значною мірою метаболізується у печінці, головним чином цитохромом Р450 3А4 (CYP3A4). Системний кліренс соліфенацину становить приблизно 9,5 л/години, і термінальний період його напіввиведення становить 45–68 годин. Після перорального прийому препарату у плазмі крові, крім соліфенацину, був ідентифікований 1 фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і 3 неактивні метаболіти (N-глюкуронід, N-оксид і 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).

Екскреція. Після одноразового застосування 10 мг [¹⁴C-міченого]-соліфенацину приблизно 70% радіоактивної мітки проявляється у сечі і 23% у фекаліях. У сечі приблизно 11% радіоактивної мітки виводиться у вигляді незміненої активної субстанції; приблизно 18% — у вигляді метаболіту N-оксиду, 9% — у вигляді метаболіту 4R-гідрокси-N-оксид і 8% — у вигляді 4R-гідроксиметаболіту (активний метаболіт).

Дозова залежність. У проміжку терапевтичних доз фармакокінетика препарату є лінійною.

Особливості фармакокінетики в окремих категорій пацієнтів.

Вік. Немає необхідності коригувати дозу залежно від віку хворих. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину (5 і 10 мг), виражена у вигляді AUC, була подібною у здорових добровольців літнього віку (від 65 до 80 років) і у здорових добровольців молодого та зрілого віку (< 55 років). Середня швидкість абсорбції, виражена у вигляді t_max, була дещо нижчою, а кінцевий період напіввиведення — приблизно на 20% триваліший у пацієнтів літнього віку. Ці незначні відмінності не є клінічно значущими.

Фармакокінетику соліфенацину не вивчали у дітей та підлітків.

Стать. Фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта.

Раса. Расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину.

Ниркова недостатність. AUC та C_mаx соліфенацину у пацієнтів із легкою та помірною нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл за хвилину) експозиція соліфенацину значно вища — збільшення C_mаx становить приблизно 30%, AUC — понад 100% та період напіввиведення — понад 60%. Відзначений статистично значущий взаємозв`язок між кліренсом креатиніну і кліренсом соліфенацину. Фармакокінетику у пацієнтів, які проходили гемодіаліз, не вивчали.

Печінкова недостатність. У пацієнтів із помірною печінковою недостатністю (показник Чайлда — П’ю від 7 до 9) значення C_mаx не змінюється, AUC зростає на 60% та період напіввиведення збільшується вдвічі. Фармакокінетику у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю не вивчали.

Клінічні характеристики

Показання

Симптоматичне лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі та/або частого сечовипускання, а також ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.

Протипоказання

• Пацієнтам із підвищеною чутливістю до активної субстанції або до будь-якої з допоміжних речовин;
• Пацієнтам із затримкою сечовипускання, із тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями (включаючи токсичний мегаколон), із міастенією гравіс чи із закритокутовою глаукомою та пацієнтам із ризиком розвитку цих станів;
• При проведенні гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»);
• Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»);
• Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю або печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, які перебувають на лікуванні сильними інгібіторами цитохрому CYP3A4, наприклад кетоконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакологічні взаємодії.

Одночасний прийом інших лікарських препаратів з антихолінергічними властивостями може дати виразніші терапевтичні, а також небажані ефекти. Після припинення застосування Салфеніксу до прийому наступних лікарських засобів антихолінергічної терапії необхідно витримати приблизно однотижневий інтервал. Терапевтичний ефект соліфенацину може зменшитися при супутньому застосуванні агоністів холінергічних рецепторів. Соліфенацин може знижувати ефект лікарських препаратів, які стимулюють перистальтику шлунково-кишкового тракту, таких як метоклопрамід і цизаприд.

Фармакокінетичні взаємодії.

Дослідження in vitro показало, що соліфенацин у терапевтичних концентраціях не пригнічує мікросоми печінки CYP1A1/2, 2C9, 2C19, 2D6, чи 3A4. Таким чином, малоймовірно, що соліфенацин впливає на кліренс лікарських засобів, що метаболізуються ферментами CYP.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину.

Соліфенацин метаболізується ферментом CYP3A4. Одночасне застосування кетоконазолу (200 мг/добу), сильного інгібітора CYP3A4, призводило до двократного підвищення AUC соліфенацину, тоді як прийом кетоконазолу в дозі 400 мг/добу спричиняє підвищення AUC соліфенацину в 3 рази. Таким чином, максимальну дозу Салфеніксу необхідно обмежити до 5 мг при одночасному застосуванні з кетоконазолом чи з терапевтичними дозами інших активних інгібіторів ферменту CYP3A4 (наприклад ритонавіру, нелінавіру, ітраконазолу) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Одночасне застосування соліфенацину та сильного інгібітора ферменту CYP3A4 протипоказане пацієнтам із тяжкою нирковою або помірно вираженою печінковою недостатністю.

Не досліджували вплив ферментів індукції на фармакокінетику соліфенацину і його метаболітів, а також дію субстратів CYP3A4 з підвищеною спорідненістю та його метаболітів на експозицію соліфенацину. Оскільки соліфенацин метаболізується ферментом CYP3A4, фармакокінетичні взаємодії можливі з іншими субстратами цього ферменту, що мають підвищену спорідненість (наприклад з верапамілом, дилтіаземом), та індукторами ферменту CYP3A4 (наприклад з рифампіцином, фенітоїном, карбамазепіном).

Вплив соліфенацину на фармакокінетику лікарських засобів.

Пероральні контрацептиви.

Прийом препарату Салфенікс не впливає на фармакокінетичну взаємодію соліфенацину з комбінованими пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел).

Варфарин.

Прийом препарату Салфенікс не впливає на фармакокінетичну взаємодію R-варфарину чи S-варфарину або його вплив на протромбіновий час.

Дигоксин.

Прийом препарату Салфенікс не впливає на фармакокінетику дигоксину.

Особливості застосування

Перед початком лікування препаратом необхідно встановити імовірність інших причин частого сечовипускання (серцева недостатність або захворювання нирок). Якщо виявлена інфекція сечовивідних шляхів, слід розпочати відповідну антибактеріальну терапію.

Препарат необхідно приймати з обережністю пацієнтам:

• із клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що призводить до ризику затримки сечовипускання;
• зі шлунково-кишковими обструктивними захворюваннями;
• із ризиком зниження моторики шлунково-кишкового тракту;
• важка ниркова недостатність (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хвилину (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»), та доза не повинна перевищувати 5 мг для таких пацієнтів;
• із тяжкою нирковою (кліренс креатиніну < 30 мл за хвилину) та помірною печінковою (показник за Чайлдом — П’ю від 7 до 9) недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»); дози для цих пацієнтів не мають перевищувати 5 мг;
• при одночасному прийомі сильних інгібіторів CYP3A4, наприклад кетоконазолу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• із грижею стравохідного отвору діафрагми та/або шлунково-стравохідним рефлюксом та/або тим, хто одночасно приймає лікарські препарати (такі як бісфосфонати), які можуть спричинити або посилити езофагіт;
• вегетативною нейропатією.

У пацієнтів з факторами ризику, такими як раніше зареєстрований синдром подовження інтервалу QT, та гіпокаліємією спостерігалося подовження інтервалу QT і тріпотіння шлуночків (torsade de pointes).

Безпека та ефективність застосування препарату не досліджена для хворих із підвищеною активністю сфінктера нейрогенного походження.

У деяких пацієнтів, які застосовували соліфенацину сукцинат, повідомлялося про ангіоневротичний набряк з обструкцією дихальних шляхів. При виникненні набряку Квінке лікування соліфенацину сукцинатом слід припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування.

У деяких пацієнтів, які застосовували соліфенацину сукцинат, спостерігалися анафілактичні реакції. При виникненні анафілактичних реакцій лікування соліфенацином сукцинатом слід припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування.

Максимальний ефект препарату досягається не раніше ніж через 4 тижні.

Лактоза

Препарат Салфенікс містить лактозу:

Таблетка 5 мг містить 56,08 мг лактози моногідрат.

Таблетка 10 мг містить 1132,6 мг лактози моногідрат.

Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, повним дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей препарат.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Немає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час застосування соліфенацину. Досліди на тваринах не виявили прямої несприятливої дії на фертильність, розвиток ембріона/плода або пологи. Потенційний ризик невідомий. Слід дотримуватися обережності при застосуванні даного препарату вагітним жінкам.

Годування груддю.

Немає даних щодо екскреції соліфенацину у грудне молоко. У мишей соліфенацин та/або його метаболіти проникають у молоко і спричиняють дозозалежну недостатність росту у новонароджених мишей. Застосування Салфеніксу не рекомендується у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У зв’язку з тим, що соліфенацин, як і інші антихолінергічні препарати, може спричинити нечіткість зору і нечасто сонливість та підвищену втомлюваність (див. розділ «Побічні ефекти»), прийом препарату може негативно впливати на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку: рекомендована доза — 5 мг препарату 1 раз на добу. Якщо необхідно, дозу можна підвищити до 10 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з нирковою недостатністю: не потрібна корекція дози для пацієнтів з помірною та середнього ступеня тяжкості нирковою недостатністю (кліренс креатиніну > 30 мл/хв). Пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) слід з обережністю застосовувати препарат у дозі не більше ніж 5 мг 1 раз на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з печінковою недостатністю: не потрібна корекція дози для пацієнтів з помірною печінковою недостатністю. Пацієнтам з помірною печінковою недостатністю (показник за Чайлдом — П’ю 7–9) слід приймати препарат з обережністю і не перевищувати дозування 5 мг 1 раз на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

При застосуванні потужних інгібіторів цитохрому P450 3A4: максимальна доза препарату Салфенікс має бути обмежена до 5 мг при одночасному прийомі з кетоконазолом або терапевтичними дозами інших сильних інгібіторів ізоформи цитохрому CYP3A4, наприклад ритонавіру, нелфінавіру, ітраконазолу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Салфенікс приймати перорально, ковтати таблетки цілими, запиваючи рідиною, незалежно від прийому їжі.

Діти

Не досліджували безпеку та ефективність застосування препарату дітям, тому Салфенікс не слід призначати цій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми.

Передозування соліфенацину сукцинату може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину сукцинату, прийнята випадково одним пацієнтом, становила 280 мг протягом 5 годин, спостерігалися зміни психічного стану, що не потребували госпіталізації.

Лікування.

У разі передозування соліфенацину сукцинату пацієнтові необхідно прийняти активоване вугілля. Може бути корисним промивання шлунка, якщо воно зроблене протягом 1 години після прийому препарату, але не слід викликати блювання.

Щодо інших антихолінергічних ефектів, то симптоми слід лікувати таким чином:

• тяжкі антихолінергічні ефекти з боку центральної нервової системи, такі як галюцинації або підвищена збудливість: лікування фізостигміном або карбахолом;
• судоми або підвищену збудливість: лікування бензодіазепінами;
• недостатність з боку органів дихання: лікування — штучна вентиляція легенів;
• тахікардія: лікування бета-блокаторами;
• затримка сечовипускання: лікування — катетеризація;
• мідріаз: лікування очними краплями, наприклад пілокарпіном, та/або розміщення пацієнта у темній кімнаті.

Як і у разі передозування іншими антихолінергічними засобами, особливу увагу слід приділяти пацієнтам зі встановленим ризиком подовження інтервалу QT (при гіпокаліємії, брадикардії, при одночасному застосуванні препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT) і пацієнтам із захворюваннями серця (ішемія міокарда, аритмії, застійна серцева недостатність).

Побічні реакції

Салфенікс може спричинити побічні ефекти, пов’язані з антихолінергічною дією соліфенацину, які, як правило, слабкі або помірні. Їхня частота залежить від дози препарату.

Найчастіше побічне явище — сухість у роті, що спостерігалася у 11% пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на добу, у 22% пацієнтів, які отримували 10 мг на добу, у 4%, які отримували плацебо. Вираженість сухості у роті, як правило, була слабкою, і тільки у поодиноких випадках призводила до припинення лікування. Загалом лікарський препарат досить добре переносився (близько 99%), і приблизно 90% пацієнтів приймали препарат протягом повного періоду дослідження, який тривав 12 тижнів.

У таблиці нижче наведено інші побічні ефекти, зареєстровані при проведенні клінічних досліджень Салфеніксу та у післяреєстраційний період.

Інфекції та інвазії:

Нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, цистит.

З боку імунної системи:

Невідомо — анафілактична реакція*.

З боку метаболізму та травлення:

Невідомо – зниження апетиту*, гіперкаліємія.

Психічні розлади:

Дуже рідко — галюцинації*, сплутаність свідомості*.

Невідомо — марення*.

Порушення з боку нервової системи:

Нечасто — сонливість, порушення смаку.

Рідкісні — запаморочення*, головний біль*.

З боку органів зору:

Часто — нечіткість зору.

Нечасто — сухість очей.

Невідомо — глаукома*.

З боку серця:

Невідомо — torsades de pointes*, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі*, фібриляція передсердь*, відчуття серцебиття*, тахікардія*.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння:

Нечасто — сухість слизової оболонки носової порожнини.

Невідомо — дисфонія*.

З боку шлунково-кишкового тракту:

Дуже часто — сухість у роті.

Часто — запор, нудота, диспепсія, біль у животі.

Нечасто — гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у глотці.

Рідко — непрохідність товстого кишечнику, копро-стаз, блювання*.

Невідомо — кишкова непрохідність*, абдомінальний дискомфорт*.

Гепатобіліарні розлади:

Невідомо — порушення функцій печінки*, порушення даних лабораторних досліджень печінкових проб*.

З боку шкіри і підшкірних тканин:

Нечасто — сухість шкіри.

Рідко — свербіж*, висипання*.

Дуже рідко — мультиформна еритема*, кропив’янка*, набряк Квінке*.

Невідомо — ексфоліативний дерматит*.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини:

Невідомо — м’язова слабкість*.

З боку нирок та сечовивідної системи:

Нечасто — утруднене сечовипускання.

Рідко — затримка сечовипускання.

Невідомо — ниркова недостатність*.

Загальні розлади:

Нечасто — підвищена втомлюваність, периферичний набряк.

*післяреєстраційний період.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

По 30 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Фармацевтичний завод «ПОЛЬФАРМА» С.А., Польща/

Pharmaceutical Works «POLPHARMA» S.A., Poland

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Вул. Пельплиньска 19, 83–200 Старогард Гданьски, Польща/

19, Pelplinska Str., 83–200 Starogard Gdanski, Poland

Виробниче відділення в Новій Дембі, вул. Металовца 2, 39–460 Нова Демба, Польща/

Production Department in Nowa Deba, 2 Metalowca Str., 39–460 Nowa Deba, Poland

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

САЛОФАЛЬК

(SALOFALK^®)

Склад

діюча речовина: месалазин (5-аміносаліцилова кислота);

1 пакет (2,79 г гранул) містить месалазину 1,5 г або 1 пакет (5,58 г гранул) містить месалазину 3 г;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, поліакрилатна дисперсія, магнію стеарат, емульсія симетикону.

Покриття І: метакрилова кислота — сополімер метилметакрилату (1:1), триетилцитрат, тальк, титану діоксид (Е 171), магнію стеарат.

Покриття ІІ: гіпромелоза, тальк.

Кінцеве покриття: натрію карбоксиметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), аспартам (Е 951), кислота лимонна безводна, солодкий ванільний ароматизатор, тальк, повідон.

Лікарська форма

Гранули гастрорезистентні, пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: заокруглені частинки витягнутої або округлої форми, сірувато-білого кольору, запаковані в пакетики з композитної алюмінієвої фольги.

Фармакотерапевтична група

Протизапальні засоби, що застосовуються для лікування захворювань кишечнику. Код АТХ А07Е С02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Механізм протизапальної дії невідомий. Результати досліджень in vitro свідчать, що певну роль може мати інгібування ліпооксигенази.

Було також продемонстровано вплив на концентрацію простагландинів у слизовій оболонці кишечнику. Месалазин (5-аміносаліцилова кислота/5-АСК) зв’язує вільні радикали.

Фармакодинамічний ефект

Месалазин при пероральному прийомі діє переважним чином локально на слизову оболонку кишок і на підслизову тканину з люмінального боку кишок. Отже, важливо, що месалазин є доступним у зонах запалення. Системна біодоступність та концентрації у плазмі крові, таким чином, не є суттєвими для визначення терапевтичного ефекту, а швидше за все є факторами для з’ясування ступеня нешкідливості. Для досягнення такого ефекту гранули Салофальку є резистентними до шлункового соку, і месалазин з них вивільнюється залежно від рН середовища завдяки покриттю еудражитом L (покриття І); пролонговане вивільнення забезпечується структурою матриці гранул.

Фармакокінетика.

Загальні властивості месалазину

Поглинання

Поглинання месалазину є найвищим у проксимальній частині кишечнику і найнижчим — у дистальній його частині.

Біотрансформація

Месалазин метаболізується як досистемно у слизовій оболонці кишечнику, так і в печінці до фармакологічно неактивної N-ацетил-5-аміносаліцилової кислоти (N-Aц-5-АСК). Очевидно, що ацетилювання не залежить від ацетилювального фенотипу хворого. Деяке ацетилювання також відбувається завдяки дії бактерій товстого кишечнику. Зв’язування месалазину і N-Aц-5-АСК з білками становить відповідно 43% і 78%.

Виведення/екскреція

Месалазин і його метаболіт N-Aц-5-АСК виводяться з фекаліями (основна частина), нирками (варіює між 20% і 50%, залежно від типу застосування, фармацевтичної форми і шляху вивільнення месалазину) і з жовчю (незначна частина). Ниркова екскреція відбувається переважно у вигляді N-Aц-5-АСК. Близько 1% загальної введеної перорально дози месалазину проникає у грудне молоко, переважно у вигляді N-Aц-5-АСК.

Особливості гранул Салофальку

Розподіл

Завдяки розміру гранул (близько 1 мм) вони швидко потрапляють зі шлунка до дванадцятипалої кишки.

Комбіноване фармако-сцинтиграфічне/фармакокінетичне дослідження показало, що сполука досягає ілеоцекальної ділянки в межах 3 годин, а висхідної ободової кишки — приблизно через 4 години. Загальний час транзиту через товстий кишечник становить приблизно 20 годин.

Близько 80% введеної пероральної дози доступні в ободовій, сигмоподібній та прямій кишках.

Поглинання

Вивільнення меcалазину з гранул Салофальку починається після лаг-фази, що триває близько 2–3 годин. Пік концентрації у плазмі досягається приблизно через 4–5 годин. Системна біодоступність месалазину після перорального прийому становить приблизно 15–25%.

Прийом їжі затримує поглинання на 1–2 години, проте не змінює його швидкості та ступеня.

Виведення

При застосуванні месалазину у добовій дозі 3 × 500 мг загальна швидкість ниркового виведення месалазину і N-Ац-5-АСК за сталих умов становила приблизно 25%. Фракція неметаболізованого месалазину становила близько 1% пероральної дози. Кінцевий період напіввиведення, що спостерігався після прийому одноразової дози 3 * 500 мг або 3 * 1000 мг гранул Салофальку і становив 10,5 годин.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування загострень та профілактика рецидивів від легкого до помірного виразкового коліту.

Протипоказання

Салофальк у вигляді гранул не можна застосовувати пацієнтам з:

• підвищеною чутливістю до саліцилової кислоти та її похідних або до будь-якої речовини, що входить до складу лікарського засобу;
• тяжким порушенням функції печінки або нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Спеціальних досліджень взаємодії не проводилось.

Взаємодії можуть виникати протягом лікування гранулами Салофальку при одночасному застосуванні таких лікарських препаратів (більшість з цих можливих взаємодій передбачається на основі теоретичних міркувань):

Хворим, які одночасно приймають азатіоприн, 6-меркаптопурин або тіогуанін, слід мати на увазі можливе посилення мієлосупресивного ефекту азатіоприну, 6-меркаптопурину або тіогуаніну.

Особливості застосування

На розсуд лікаря потрібно під час та після лікування робити аналізи крові (формені елементи; параметри функції печінки, такі як АЛТ або АСТ; креатинін сироватки) та сечі (тестові смужки, осад). Аналізи рекомендується робити приблизно через 14 днів від початку лікування і потім ще 2–3 рази з інтервалами 4 тижні. Якщо результати досліджень у нормі, профілактичні перевірки можна проводити кожні три місяці. При появі інших додаткових симптомів аналізи необхідно зробити терміново.

З обережністю слід застосовувати пацієнтам з порушенням функції печінки.

Месалазин не рекомендується застосовувати хворим з порушеною функцією нирок.

При погіршенні функції нирок впродовж лікування слід мати на увазі індуковану месалазином токсичність відносно нирок. У такому випадку прийом гранул Салофальку слід негайно припинити.

При застосуванні месалазину повідомлялося про випадки нефролітіазу, в тому числі утворення каменів зі 100% вмістом месалазину. Під час лікування рекомендується забезпечувати достатнє споживання рідини.

Месалазин може викликати червоно-коричневе забарвлення сечі після контакту з відбілювачем на основі гіпохлориту натрію (наприклад, у туалетах, очищених гіпохлоритом натрію, що міститься в деяких відбілювачах).

Дуже рідко повідомлялося про серйозні дискразії крові при застосуванні месалазину. Гематологічні дослідження слід проводити, якщо пацієнти страждають від незрозумілих кровотеч, синців, пурпури, анемії, гарячки або фаринголарингіального болю. Застосування гранул Салофальку слід припинити у разі підозри або підтвердження дискразії крові.

Рідко повідомлялося про реакції гіперчутливості з боку серця (міокардит та перикардит), спричинені месалазином. У такому випадку прийом гранул Салофальку необхідно негайно припинити.

Хворим з легеневими захворюваннями, зокрема з астмою, необхідно перебувати під наглядом протягом курсу лікування месалазином.

Небажані тяжкі шкірні реакції

Повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS-синдром), синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), пов’язаних із лікуванням месалазином. Слід припинити прийом месалазину при першій появі ознак і симптомів тяжких шкірних реакцій, наприклад шкірної висипки, пошкоджень слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості.

Ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія

Повідомлялося про ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію (псевдопухлина головного мозку) у пацієнтів, які застосовували месалазин. Пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії, включаючи сильний або рецидивуючий головний біль, порушення зору або шум у вухах. У разі виникнення ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії слід розглянути питання про припинення застосування месалазину.

Хворим, які мають несприятливі реакції на препарати, що містять сульфасалазин, необхідно перебувати під наглядом лікаря від самого початку лікувального курсу месалазином. У разі виникнення гострих симптомів непереносимості, таких як судоми, гострий біль у животі, гарячка, сильний головний біль та висип, терапію слід негайно припинити.

Кожне саше препарату Салофальк з гранулами 500 мг/1000 мг/1500 мг/3000 мг містить 1 мг/2 мг/3 мг/6 мг аспартаму. Аспартам є джерелом фенілаланіну. Це може бути шкідливим для хворих на фенілкетонурію (ФКУ).

Гранули препарату Салофальк містять сахарозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози/галактози чи недостатністю сахарози/ізомальтази не слід застосовувати цей препарат.

Цей препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) в одному саше, тобто препарат практично не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Даних про застосування гранул месалазину з пролонгованим вивільненням вагітним жінкам недостатньо, проте дані про застосування препарату обмеженій кількості вагітних вказують на відсутність небажаних впливів месалазину на перебіг вагітності або на здоров’я плода та (або) новонародженого. На сьогодні інші епідеміологічні дані стосовно препарату недоступні. В єдиному випадку після тривалого застосування упродовж вагітності месалазину у високій дозі (2–4 г перорально) повідомлялося про ниркову недостатність у новонародженого.

Дослідження на тваринах при пероральному прийомі месалазину не засвідчило прямого або опосередкованого несприятливого впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток.

Гранули Салофальку необхідно приймати у період вагітності лише тоді, коли очікувана користь від застосування переважатиме ризик.

N-ацетил-5-аміносаліцилова кислота і меншою мірою месалазин проникають у грудне молоко. На сьогодні є лише обмежений досвід застосування жінкам у період годування груддю. Не можна виключити реакцій гіперчутливості, таких як діарея у немовлят. Отже, гранули Салофальку можна застосовувати у період годування груддю лише тоді, коли очікувана користь від застосування переважатиме ризик. Якщо у грудної дитини розвинеться діарея, годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Загалом будь-якого впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами не спостерігається. Якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дорослі та пацієнти літнього віку

Лікування загострень виразкового коліту

Приймають один раз на добу 1 пакетик Салофальку 3 г, 1–2 пакетики Салофальку 1,5 г, (що еквівалентно 1,5–3,0 г месалазину щодобово), краще зранку, відповідно до індивідуальної клінічної потреби.

Для підтримання ремісії виразкового коліту

По 1 пакетику Салофальку 1,5 г 1 раз на добу.

Для пацієнтів, які належать до групи підвищеного ризику рецидиву, режим дозування можна змінити на 3,0 г месалазину у вигляді однократної щоденної дози, бажано вранці.

Діти до 6 років

Гранули Салофальку не можна застосовувати дітям віком до 6 років через відсутність досвіду застосування препарату цій віковій групі.

Діти віком від 6 років

Залежно від тяжкості захворювання під час загострення слід давати 30–50 мг месалазину/кг маси тіла 1 раз на добу, переважно зранку, або розподілити дозу на 3 прийоми. Максимальна доза становить 75 мг месалазину/кг маси тіла/день. Загальна доза не повинна перевищувати максимальну дозу для дорослих.

Для профілактики рецидивів (підтримувальне лікування) слід давати 15–30 мг месалазину/кг маси тіла/добу за декілька прийомів.

Дітям з масою тіла до 40 кг рекомендується приймати половину дози для дорослих, а дітям з масою тіла понад 40 кг — звичайну дозу для дорослих.

Лікування гострих епізодів виразкового коліту зазвичай триває 8 тижнів. Тривалість застосування визначає лікар.

Гранули Салофальку не можна розжовувати. Вміст пакетика «Грану-Стикс» слід висипати на язик і проковтнути разом з достатньою кількістю рідини, не розжовуючи.

Як при лікуванні загострень запалення, так і протягом тривалого лікування гранули Салофальку слід застосовувати регулярно і постійно для досягнення бажаного терапевтичного ефекту.

Діти

Гранули Салофальку не можна застосовувати дітям віком до 6 років через відсутність досвіду застосування препарату цій віковій групі. Існують обмежені дані щодо застосування дітям 6-18 років.

Передозування

Існують рідкісні дані про випадки передозування (наприклад, навмисне скоєння самогубства шляхом прийому високої пероральної дози месалазину), що не вказують на ниркову або печінкову токсичність. Специфічного антидоту не існує, лікування повинно бути симптоматичним та підтримувальним.

Побічні реакції

Класифікація системи органів	Частота відповідно до конвенції MedDRA
	Часті (≥ 1/100, але < 1/10)	Нечасті (≥ 1/1000, але < 1/100)	Рідкісні (³ 1/10 000, але < 1/1000)	Дуже рідкісні (< 1/10 000)	Частота невідома (не можна оцінити на основі доступних даних)
Порушення з боку системи крові і лімфатичної системи				Зміни у кількісному складі крові (апластична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопе-нія)
Порушення з боку імунної системи				Реакції гіперчутливості такі як алергічний висип, медикамен-тозна гарячка, синдром червоного вовчака, панколіт
Порушення з боку нервової системи	Головний біль		Запаморочення	Периферична нейропатія	Ідіопатична внутрішньоче-репна гіпертензія (див. розділ «Особливості застосування»)
Порушення з боку серця			Міокардит, перикардит
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння				Алергічні та фібротичні легеневі реакції (включаючи задишку, кашель, бронхоспазм, альвеоліт, легеневу еозинофілію, легеневу інфільтрацію, пневмоніт)
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту		Біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, нудота, блювання, гострий панкреатит
Гепатобіліарні порушення			Холестатичний гепатит	Гепатит
Порушення з боку шкіри і підшкірної тканини	Висип, свербіж		Підвищена чутливість шкіри до сонячних та ультрафіолетових променів (фоточутливість)	Алопеція	Медикамен-тозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), синдром Стівенса — Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН)
Порушення з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини			Артралгія	Міалгія
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів				Порушення функції нирок, включаючи гострий і хронічний інтерстиціаль-ний нефрит і ниркову недостатність	Нефролітіаз*
Порушення з боку репродуктив-ної системи і молочних залоз				Олігоспермія (оборотна)
Загальні порушення			Астенія, стомленість
Результати досліджень		Зміни функціона-льних печінкових проб (підвищення трансаміназ та маркерів холестазу), зміни панкреатич-них фер-ментів (підвищення рівня ліпази та амілази), підвищена кількість еозинофілів