3-Дінір капсули 300 мг блістер, №10

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Як і у випадку з іншими цефалоспоринами, бактерицидна активність цефдиніру зумовлена пригніченням синтезу клітинної стінки. Цефдинір стійкий до дії деяких, але не всіх β-лактамазних ферментів. Завдяки цій властивості багато організмів, резистентних до пеніцилінів та деяких цефалоспоринів, чутливі до цефдиніру. Показано, що цефдинір активний щодо більшості штамів таких мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і при клінічних інфекціях.Спектр дії цефдиніру включає:Аеробні грампозитивні мікроорганізми:

• Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують β-лактамази, однак неактивний проти метицилінрезистентних стафілококів); Streptococcus pneumoniae (тільки чутливі до пеніциліну штами); Streptococcus pyogenes.
• Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу).

Перелічені нижче дані були отримані in vitro, але їх клінічна значимість невідома.Мінімальна інгібуюча концентрація (MIC) цефдиніру in vitro становить 1 мкг/мл або менше щодо штамів (>90%) таких мікроорганізмів, проте безпека та ефективність цефдиніру в лікуванні інфекцій, викликаних нижчезазначеними мікроорганізмами, не продемонстровані у клінічних дослідженнях.

• Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus epidermidis (тільки метицилінчутливі штами); Streptococcus agalactiae; Streptococcus групи viridans. Примітка: цефдинір неактивний щодо Enterococcus, метицилінрезистентних Staphylococcus species.
• Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter diversus; Escherichia coli; Klebsiella pneumoniae; Proteus mirabilis. Примітка: цефдинір неактивний щодо Pseudomonas та Enterobacter species.

Тести на чутливість Методом серійних розведень визначені такі показники мінімальної МІК.

• Для організмів, відмінних від Haemophilus spp. і Streptococcus spp.:

• Для Haemophilus spp.:^a

^аЦі стандарти інтерпретації застосовні лише до випробувань чутливості методом розведень у бульйоні зі штамами Haemophilus spp., використовуючи Haemophilus Test Medium (HTM)⁽¹⁾; ^bвідсутність даних про наявність резистентних штамів виключає визначення інших результатів, крім «чутливий». Штами, що дають результати МІС, які свідчать про категорію «непридатність», повинні бути передані референс-лабораторії для подальшого тестування.

• Для Streptococcus spp.:

Streptococcus pneumoniae, чутливі до пеніциліну (МІС ≤0,06 мкг/мл), або стрептококи, крім S. pneumoniae, чутливі до пеніциліну (МІС ≤0,12 мкг/мл), можна вважати чутливими до цефдиніру. Тестування цефдиніру проти помірно чутливих або стійких до пеніциліну ізолятів не рекомендується. Надійні критерії інтерпретації для цефдиніру недоступні.При результаті «чутливий» вказується, що збудник, імовірно, інгібується, коли концентрація антимікробної речовини у крові досягає звичних її значень. Результат «помірно чутливий» свідчить про те, що отриманий результат слід вважати двозначним, і що мікроорганізм неповністю чутливий до альтернативних, клінічно еквівалентних препаратів. Такий тест слід повторити. Категорія «помірно чутливий» передбачає можливу клінічну придатність у місцях тіла, де препарат фізіологічно концентрується, або у ситуаціях, коли може бути застосована висока доза препарату. Ця категорія також забезпечує буферну зону, яка перешкоджає незначним неконтрольованим технічним факторам викликати серйозні розбіжності в інтерпретації. При результаті «резистентний» вказується, що збудник, імовірно, не буде інгібуватися, якщо концентрація антимікробної речовини в крові досягає звичних концентрацій. При таких результатах необхідно обрати іншу терапію.Стандартизовані процедури щодо визначення чутливості передбачають використання тест-культур мікроорганізмів (для контролю технічних аспектів проведення процедури). Стандартний порошок цефдиніру повинен забезпечувати такі значення МІС:

^сЦей діапазон контролю якості застосовують тільки для Haemophilus influenzae ATCC 49766, тестування якого проводили методом розведень у бульйоні, використовуючи HTM. Методом дифузії в агар визначені такі показники МІС.

• Для організмів, відмінних від Haemophilus spp. і Streptococcus spp.:^d

^dОскільки деякі штами Citrobacter, Providencia та Enterobacter spp. дають недостовірні результати чутливості при використанні диску з цефдиніром, штами цих родів не слід перевіряти та інтерпретувати з цим диском.

• Для Haemophilus spp.:^е

^eЗазначені стандарти діаметрів зон застосовні лише до тестів з Haemophilus spp., використовуючи HTM⁽²⁾; ^fвідсутність даних про наявність резистентних штамів виключає визначення інших результатів, крім «чутливих». Штами, що дають результати МІС, які свідчать про категорію «непридатність», повинні бути передані референс-лабораторії для подальшого тестування.

• Для Streptococcus spp.:

ізоляти Streptococcus pneumoniae слід перевірити на дисках з оксациліном 1 мкг. Ізоляти з розмірами оксацилінової зони ≥20 мм чутливі до пеніциліну і можуть вважатися чутливими до цефдиніру. Стрептококи (крім S. pneumoniae) повинні бути протестовані на дисках з пеніциліном 10 ОД. Ізоляти з розмірами зони пеніциліну ≥28 мм чутливі до пеніциліну і можуть вважатися чутливими до цефдиніру.Як і в стандартизованих методах серійних розведень, методи дифузії в агар потребують використання тест-мікроорганізмів для контролю технічних аспектів лабораторних процедур. Для методу дифузії з використанням диска із цефдиніром 5 мкг слід забезпечити такі діаметри зон:

^gЦей діапазон контролю якості застосовують тільки для Haemophilus influenzae ATCC 49766 із використанням HTM. Фармакокінетика Абсорбція. Біодоступність при пероральному застосуванні. C_max цефдиніру в плазмі крові досягається через 2–4 год після прийому лікарського засобу. Концентрація цефдиніру в плазмі підвищується з дозою, але збільшення стає менш пропорційним в інтервалі доз від 300 (7 мг/кг маси тіла) до 600 мг (14 мг/кг маси тіла). Очікувана біодоступність капсул цефдиніру становить 21% після введення 300 мг і 16% — після введення 600 мг препарату. Вплив їжі. C_max і AUC цефдиніру знижуються відповідно на 16 і 1% при прийомі їжі з високим вмістом жиру. Відсоток зниження цих показників, імовірно, не є клінічно значущим. Таким чином, цефдинір можна приймати незалежно від прийому їжі.Значення концентрації цефдиніру в плазмі крові та значення фармакокінетичних параметрів після введення одноразових пероральних доз 300–600 мг дорослим здоровим добровольцям наведені у наступній таблиці.Середні (± SD) значення фармакокінетичних параметрів цефдиніру в плазмі крові після введення лікарського засобу

Багаторазовий прийом. Цефдинір не накопичується у плазмі крові після прийому 1 або 2 рази на добу у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Розподіл. Середній об’єм розподілу (Vd) цефдиніру у дорослих становить 0,35 л/кг (±0,29), у дітей (віком 6 міс –12 років) Vd цефдиніру — 0,67 л/кг (±0,38). 60–70% цефдиніру зв’язується з білками плазми крові як у дорослих, так і у дітей, зв’язування не залежить від концентрації. Шкірні пухирці. У дорослих пацієнтів медіани (діапазони) концентрацій цефдиніру в рідині шкірних пухирців 0,65 (0,33–1,1) та 1,1 (0,49–1,9) мг/мл відмічали через 4–5 год після введення доз препарату 300 та 600 мг відповідно. Середні (±SD) значення C_max і AUC_(0-∞) у рідині шкірних пухирців становили 48% (±13) та 91% (±18) відповідно від значень цих показників у плазмі крові. Тканини мигдалин. У дорослих пацієнтів, які пройшли вибіркову тонзилектомію, середня концентрація цефдиніру у тканинах мигдалин через 4 год після введення одиничних доз 300 та 600 мг препарату становила 0,25 (0,22–0,46) та 0,36 (0,22–0,80) мкг/г відповідно. Середня концентрація препарату в тканинах мигдалин становила 24% (± 8) від значень показників концентрації у плазмі крові. Пазухи носа. У дорослих пацієнтів, які проходили операційну хірургію верхньощелепної та етмоїдальної пазух, середня концентрація цефдиніру в тканинах пазух носа через 4 год після введення доз 300 та 600 мг становила <0,12 (<0,12–0,46) та 0,21 (<0,12–2,0) мкг/г відповідно. Середня концентрація цефдиніру в синусових пазухах становила 16% (±20) від значень показників концентрацій в плазмі крові. Легеневі тканини. У дорослих пацієнтів, які пройшли діагностичну бронхоскопію, середні концентрації цефдиніру в слизовій оболонці бронхів через 4 год після введення 300 та 600 мг цефдиніру становили 0,78 (<0,06–1,33) та 1,14 (<0,06–1,92) мкг/мл відповідно та 31% (±18) від значень показників концентрацій у плазмі крові. Відповідна концентрація у легенях становила 0,29 (<0,3–4,73) та 0,49 (<0,3–0,59) мкг/мл і становила 35% (±83) від значень показників концентрацій у плазмі крові. Середнє вухо. У педіатричних пацієнтів з ознаками гострого бактеріального середнього отиту середня концентрація цефдиніру в рідині середнього вуха становила 0,21 (<0,09–0,94) та 0,72 (0,14–1,42) мкг/мл через 3 год після одноразового введення доз 7 і 14 мг/кг відповідно. Середня концентрація препарату в рідині середнього вуха становила 15% (± 15) від значень показників концентрацій у плазмі крові. Спинномозкова рідина. Даних щодо проникнення цефдиніру в спинномозкову рідину немає. Метаболізм та екскреція. Цефдинір майже не метаболізується. Препарат виділяється переважно нирками, а середній Т_½ становить 1,7 (±0,6) год. У здорових добровольців (із нормальною функцією нирок) нирковий кліренс цефдиніру становить 2,0 (±1,0) мл/хв/кг, а очевидний пероральний кліренс — 11,6 (±6,0) та 15,5 (±5,4) мл/хв/кг у дозах 300 та 600 мг відповідно. Середній відсоток дози, що у незміненому вигляді виводиться із сечею при прийомі 300 та 600 мг, становить відповідно 18,4% (±6,4) та 11,6% (±4,6) прийнятої дози. Кліренс цефдиніру знижується у пацієнтів із дисфункцією нирок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ — Пацієнти з нирковою недостатністю).Оскільки ниркова екскреція є переважаючим шляхом елімінації, дозу препарату слід відповідним чином коригувати у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок або в осіб, які знаходяться на гемодіалізі (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з кліренсом креатиніну (CL_cr) 30–60 мл/хв C_max і Т_½ збільшувалися приблизно у 2 рази, AUC — приблизно у 3 рази. У пацієнтів з CL_cr <30 мл/хв C_max збільшувалася приблизно у 2 рази, Т_½ — приблизно у 5 разів, а AUC — приблизно у 6 разів. Пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок (CL_cr <30 мл/хв) рекомендується зміна режиму дозування (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Гемодіаліз. Діалізом (тривалістю 4 год) з організму виводиться 63% цефдиніру; Т_½ знижується із 16 (±3,5) до 3,2 (±1,2) год. Даній категорії пацієнтів рекомендується зміна режиму дозування (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Печінкова недостатність. Оскільки цефдинір виділяється переважно нирками і майже не метаболізується, дослідження на пацієнтах із порушеннями функції печінки не проводилися. Необхідність у зміні режиму дозування у цієї категорії пацієнтів відсутня. Пацієнти літнього віку. Зміна режиму дозування для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок не потрібна. Стать і раса. Ці фактори не позначаються на фармакокінетиці цефдиніру.

ПОКАЗАННЯ:

для лікування інфекцій легкого та середнього ступеня, спричинених чутливими до цефдиніру штамами мікроорганізмами:— негоспітальна пневмонія, зумовлена Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Haemophilus parainfluenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Streptococcus pneumoniae (тільки пеніцилінчутливі штами) та Moraxella catarrhalis (у тому числі штами, що продукують β-лактамазу);— загострення хронічного бронхіту, зумовлене Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Haemophilus parainfluenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Streptococcus pneumoniae (тільки пеніцилінчутливі штами) та Moraxella catarrhalis (в тому числі штами, що продукують β-лактамазу);— гострий гайморит, зумовлений Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Streptococcus pneumoniae (тільки пеніцилінчутливі штами) та Moraxella catarrhalis (у тому числі штами, що продукують β-лактамазу); — фарингіт/тонзиліт, спричинений Streptococcus pyogenes. Цефдинір ефективний при лікуванні S. pyogenes в ротоглотці. Однак даних про застосування цефдиніру для профілактики ревматичної лихоманки після фарингіту/тонзиліту, спричинених S. pyogenes, немає;— неускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин, зумовлені Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують β-лактамазу) та Streptococcus pyogenes;

ЗАСТОСУВАННЯ:

препарат у формі капсул призначений для застосування у дорослих та підлітків віком від 13 років.Рекомендована доза і тривалість лікування інфекцій у дорослих та підлітків описані в таблиці нижче. Загальна добова доза для всіх інфекцій становить 600 мг. Дозування 1 раз на добу протягом 10 днів настільки ж ефективне, як і дозування 2 рази на добу. Дозування 1 раз на добу не вивчалося при пневмонії та шкірних інфекціях. Отже, при цих інфекціях препарат 3-Дінір слід приймати 2 рази на добу. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Пацієнти з нирковою недостатністю. У дорослих пацієнтів із CL_cr <30 мл/хв доза цефдиніру повинна становити 300 мг 1 раз на добу. Пацієнти на гемодіалізі. Гемодіаліз сприяє виведенню цефдиніру з організму. Для пацієнтів, які перебувають на постійному гемодіалізі, початкова доза становить 7 мг/кг маси тіла (не більше 300 мг) кожного наступного дня. Наприкінці кожного сеансу гемодіалізу слід прийняти дозу 7 мг/кг маси тіла (не більше 300 мг) цефдиніру. Наступні дози 7 мг/кг маси тіла (не більше 300 мг) потім призначають кожного наступного дня (тобто кожні 48 год). Діти. 3-Дінір у формі капсул не призначений для лікування дітей віком до 13 років.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

підвищена чутливість до цефдиніру або будь-якого іншого антибіотика цефалоспоринового ряду.

ПОБІЧНА ДІЯ:

з боку ШКТ: сухість слизової оболонки рота, стоматит, метеоризм, біль у животі, нудота, діарея, порушення випорожнень, диспепсія, псевдомембранозний коліт, гострий ентероколіт, геморагічний коліт, геморагічна діарея, непрохідність кишечнику, запор, анорексія, пептична виразка, мелена. З боку дихальної системи: відчуття задухи, гостра дихальна недостатність, індуковане запалення легень, напад астми, еозинофільна пневмонія, ідіопатична інтерстиціальна пневмонія. З боку ЦНС: головний біль, безсоння, сонливість, запаморочення, втрата свідомості, судоми, гіперкінезія, мимовільні рухи та рабдоміоліз. З боку крові і лімфатичної системи: розлади згортання крові (синдром дисемінованої внутрішньосудинної коагуляції), гранулоцитопенія, нейтропенія, транзиторна лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія та агранулоцитоз, апластична анемія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія, геморагія. З боку імунної системи: сироваткоподібний синдром, анафілаксія (у рідкісних випадках — з летальним наслідком). З боку гепатобіліарної системи: печінкова недостатність, гострий гепатит, блискавичний гепатит, порушення функції печінки, включаючи холестаз, жовтяниця. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, токсична нефропатія, гостра ниркова недостатність, нефропатія. Алергічні реакції: висип, свербіж шкіри, мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, анафілактичні реакції, макулопапульозний висип, алергічний васкуліт, ексфоліативний дерматит, вузликова еритема, токсичний епідермальний некроліз, набряк гортані та обличчя, шок, кон’юнктивіт, лихоманка. З боку біохімічних показників: підвищення АсАТ, підвищення вмісту амілази у крові, псевдопозитивний тест на вміст глюкози в сечі. Ефекти, зумовлені біологічною дією: свербіж, білі, шкірний кандидоз, вагінальний кандидоз, вагініт. Інші: схильність до кровотеч, кровотечі та крововиливи, біль у грудях, АГ, астенія.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

перед призначенням препарату 3-Дінір слід встановити, чи були у пацієнта в анамнезі реакції гіперчутливості до цефдиніру, інших цефалоспоринів, пеніцилінів та інших препаратів. Пацієнтам із чутливістю до пеніциліну цефдинір призначають з обережністю через можливість виникнення перехресної гіперчутливості між β-лактамними антибіотиками. При виникненні алергічних реакцій на цефдинір прийом препарату слід припинити. Реакції серйозної гострої гіперчутливості можуть потребувати введення епінефрину (адреналіну) та проведення інших заходів невідкладної допомоги відповідно до ситуації.Під час застосування майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефдинір, повідомляли про випадки діареї, спричиненої Clostridium difficile [Clostridium difficile associated diarrhea] (CDAD), які за ступенем тяжкості варіювали від легкої діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору товстого кишечнику, що призводить до посиленого росту C. difficile. C. difficile синтезує токсини A і B, що спричиняють розвиток CDAD. Штами C. difficile з гіперпродукуванням токсинів зумовлюють підвищену захворюваність і смертність, оскільки інфекції, які вони спричинюють, можуть бути стійкими до терапії антимікробними препаратами і потребувати колектомії. Розвиток CDAD слід запідозрювати в усіх пацієнтів, у яких виявлено прояви діареї після застосування антибіотиків. Необхідне ретельне вивчення анамнезу, оскільки повідомляли, що CDAD виникала більш ніж через 2 міс після призначення антибактеріальних препаратів.3-Дінір, як і інші антимікробні препарати широкого спектру дії, слід призначати з обережністю особам з колітом в анамнезі.Як і у випадку з іншими антибіотиками широкого спектра дії, тривале лікування може призвести до появи і збільшення кількості резистентних організмів. Ретельне спостереження за станом пацієнта має важливе значення. Якщо під час терапії виникає суперінфекція, слід призначати відповідну альтернативну терапію.У пацієнтів із транзиторною або персистуючою нирковою недостатністю (CL_cr <30 мл/хв) добову дозу цефдиніру необхідно знизити, оскільки застосування лікарського засобу у рекомендованих дозах може призвести до значного підвищення плазмових концентрацій і Т_½ цефдиніру (див. ЗАСТОСУВАННЯ).Безпека та ефективність застосування цефдиніру у новонароджених та немовлят віком до 6 міс не встановлені. Застосування цефдиніру для лікування гострого гаймориту у дітей віком від 6 міс до 12 років підтверджується даними клінічних досліджень у дорослих та підлітків, аналогічною патофізіологією гострого синуситу у дорослих та дітей, а також порівняльними фармакокінетичними даними у педіатричній популяції.Ефективність цефдиніру у пацієнтів літнього віку та дорослих молодшого віку порівнянна. Хоча цефдинір добре переноситься у всіх вікових групах пацієнтів у клінічних випробуваннях у осіб літнього віку відмічали нижчий рівень розвитку побічних ефектів (включаючи діарею), ніж у дорослих молодшого віку. Корекція дози у пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок не потрібна. Застосування у період вагітності або годування грудьми Вагітність. У доклінічних дослідженнях не виявлено тератогенної дії цефдиніру при пероральному введенні щурам у дозах до 1000 мг/кг/добу (у 70 разів перевищують рекомендовані максимальні терапевтичні дози, виходячи з розрахунку мг/кг/добу, в 11 разів — виходячи з розрахунку мг/м²/добу) або кроликам у дозах до 10 мг/кг/добу (в 0,7 раза перевищують рекомендовані максимальні терапевтичні дози, виходячи з розрахунку мг/кг/добу, в 0,23 раза — виходячи з розрахунку мг/м²/добу). Цефдинір не впливав на репродуктивні властивості самок, виживання потомства, а також на параметри його розвитку, поведінки та репродуктивної функції. Однак дані клінічних досліджень щодо результатів застосування цефдиніру у вагітних відсутні. Оскільки дослідження з оцінки впливу на репродуктивну функцію у тварин не завжди дозволяють передбачити результати впливу на організм людини, цефдинір можна призначати у період вагітності тільки у разі обґрунтованої клінічної необхідності. Вплив цефдиніру на пологи не вивчався. Період годування грудьми. При введенні цефдиніру в дозі 600 мг його не виявляли у грудному молоці людини. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досвід застосування цефдиніру не виявив несприятливого впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

алюміній- та магнійвмісні антациди. Одночасне застосування цефдиніру та антацидів призводить до зниження показників C_max та AUC цефдиніру приблизно на 40%. Час досягнення C_max збільшується на 1 год. Не існує значного впливу на фармакокінетику цефдиніру, якщо антацид вводять за 2 год до або через 2 год після прийому цефдиніру. Якщо під час лікування препаратом 3-Дінір потрібні антацидні препарати, його слід приймати принаймні за 2 год до або після прийому антациду. Пробенецид. Як і при застосуванні з іншими β-лактамними антибіотиками, пробенецид порушує ниркову екскрецію цефдиніру при одночасному їх застосуванні, що призводить до збільшення AUC приблизно у 2 рази, підвищення C_max цефдиніру на 54% і подовження Т_½ на 50%. Залізовмісні лікарські засоби та продукти, збагачені залізом. При одночасному застосуванні цефдиніру із залізовмісними лікарськими засобами, що містять 60 мг елементарного заліза (у формі FeS04), або вітамінними препаратами, що містять 10 мг заліза, знижується абсорбція цефдиніру на 80 і 31% відповідно. У разі якщо пацієнту необхідний прийом препаратів заліза під час терапії цефдиніром, 3-Дінір слід приймати як мінімум за 2 год до або після прийому залізовмісних лікарських засобів.Даних щодо дії харчових продуктів, збагачених елементарним залізом (зазвичай залізо-збагачені сніданки) на всмоктування цефдиніру немає.Зафіксовано випадки червонуватого забарвлення випорожнень у пацієнтів, які приймали цефдинір. У багатьох випадках ці пацієнти одночасно приймали збагачені залізом продукти. Червоне забарвлення може бути пов’язане з утворенням у ШКТ неабсорбованого комплексу цефдиніру або продуктів його розпаду із залізом.Можлива псевдопозитивна реакція на кетони в сечі у тестах із застосуванням нітропрусиду, але не з нітрофериціанідом. Прийом цефдиніру може призводити до псевдопозитивних результатів тесту на глюкозу в сечі із застосуванням Clinitest, розчину Бенедикта, реактиву Фелінга. Рівень глюкози у сечі рекомендується визначати ферментативними методами. Застосування цефалоспоринів може призводити до хибнопозитивного результату тесту Кумбса.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

дані про передозування цефдиніру у людей відсутні. У дослідженнях гострої токсичності на гризунах одноразове пероральне введення цефдиніру в дозі 5600 мг/кг маси тіла не призводило до розвитку жодних побічних реакцій. Токсичні ознаки та симптоми при передозуванні інших β-лактамних антибіотиків включають нудоту, блювання, епігастральний дистрес, діарею та судоми. При гемодіалізі цефдинір виводиться з організму, що може бути корисним при серйозних токсичних реакціях, викликаних передозуванням, особливо у разі порушення функції нирок у пацієнта.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

d Оскільки деякі штами Citrobacter, Providencia та Enterobacter spp. дають недостовірні результати чутливості при використанні диска з цефдініром, штами цих родів не слід перевіряти та інтерпретувати з цим диском.

• Для Haemophilus spp.:^е