Родинір капсули тверді 300 мг блістер, №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РОДИНІР

(RODINIR)

Склад

діюча речовина: цефдинір;

1 капсула тверда містить цефдиніру 300 мг;

допоміжні речовини: кальцію кармелоза, поліоксид 40 стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; тверда желатинова капсула: заліза оксид чорний (Е 172), титану діоксид (Е 171), желатин.

Лікарська форма

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули, розмір № 1, корпус сірого кольору, кришечка чорного кольору, що містять порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Код АТХ J01D D15.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефдинір — напівсинтетичний цефалоспориновий пероральний антибіотик широкого спектра дії III покоління.

Як і інші антибіотики групи цефалоспоринів, цефдинір чинить бактерицидну дію щодо чутливих мікроорганізмів завдяки пригніченню синтезу клітинної стінки. Є стійким до дії багатьох бета-лактамаз. Завдяки цьому багато мікроорганізмів, резистентних до пеніцилінів і деяких цефалоспоринів, чутливі до цефдиніру.

Спектр антимікробної дії цефдиніру включає:

аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (тільки штами, чутливі до метициліну), Streptococcus pneumoniae (тільки штами, чутливі до пеніциліну), Streptococcus pyogenes;

аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis.

Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) цефдиніру in vitro становить 1 мкг/мл або менше для ≥ 90% штамів нижченаведених мікроорганізмів; проте його безпека та ефективність при лікуванні захворювань, викликаних цими мікроорганізмами, в адекватних і добре контрольованих клінічних випробуваннях не встановлена.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus epidermidis, Streptococcus agalactiae, Streptococcus групи viridans.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter Koseri, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis.

Цефдинір неактивний щодо більшості штамів Enterobacter spp., Pseudomonas spp., Enterococcus spp., стійких до пеніциліну штамів стрептококів та стійких до метициліну штамів стафілококів. Резистентні до ампіциліну штами H. influenzae (що не виробляють бета-лактамазу) зазвичай є нечутливими до цефдиніру.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Час досягнення максимальної концентрації (T_max) цефдиніру в плазмі крові при прийомі всередину становить від 2 до 4 годин. Плазмова концентрація цефдиніру підвищується зі збільшенням дози, однак підвищення стає менш пропорційним в інтервалі доз від 300 мг (7 мг/кг) до 600 мг (14 мг/кг). Біодоступність цефдиніру при пероральному застосуванні капсул по 600 мг становить 16%.

При прийомі цефдиніру з жирною їжею максимальна концентрація в плазмі крові (С_mах) та площа під фармакокінетичною кривою «концентрація — час» (AUC) знижується на 16% і 10% відповідно. Це зниження вважається клінічно незначущим. Таким чином, цефдинір можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Середні (± СВ [стандартне відхилення]) значення фармакокінетичних параметрів цефдиніру в плазмі крові після прийому капсул по 600 мг у дорослих наведені нижче.

При одно- та дворазовому прийомі на день у пацієнтів з нормальною функцією нирок цефдинір не накопичується в плазмі крові.

Розподіл.

Середній об’єм розподілу (Vd_area) цефдиніру у дорослих пацієнтів складає 0,35 л/кг (± 0,29). Ступінь зв’язування цефдиніру з плазмовими протеїнами як у дорослих, так і у дітей становить від 60% до 70% та не залежить від концентрації цефдиніру.

Шкірні пухирі. У дорослих середня максимальна концентрація цефдиніру в рідині пухирів становила 1,1 (0,49–1,9) мкг/мл і спостерігалася через 4–5 годин після прийому дози 600 мг. Середні (± стандартне відхилення [СВ]) значення С_mах та AUC (0–∞) становили 48% (± 13) та 91% (± 18) відповідних значень у плазмі крові.

Мигдалики. У дорослих пацієнтів після планової тонзилоектомії середня максимальна концентрація цефдиніру в тканинах мигдаликів становила 0,36 (0,22–0,8) мкг/мл і спостерігалася через 4 години після прийому разової дози 600 мг. Середні (± СВ) значення концентрації у тканинах мигдаликів становили 24% (± 8) відповідних значень у плазмі крові.

Носові пазухи. У дорослих пацієнтів після планової операції на гайморовій та етмоїдальній пазухах середня максимальна концентрація цефдиніру в тканинах пазух становила 0,21 (< 0,12–2) мкг/мл і спостерігалася через 4 години після прийому разової дози 600 мг. Середні (± СВ) значення концентрації у тканинах пазух становили 16% (± 20) відповідних значень у плазмі крові.

Легені. У дорослих пацієнтів після діагностичної бронхоскопії середня максимальна концентрація цефдиніру в слизовій бронхів 1,14 (< 0,06–1,92) мкг/мл спостерігалася через 4 години після прийому разової дози 600 мг та становила 31% (± 18) відповідних значень у плазмі крові. Середня максимальна концентрація цефдиніру в рідині епітеліальної підкладки 0,49 (< 0,3–0,59) мкг/мл становила 35% (± 83) відповідних значень у плазмі крові.

Середнє вухо. У 14 пацієнтів дитячого віку з гострим бактеріальним середнім отитом середня максимальна концентрація цефдиніру в рідині середнього вуха становила 0,72 (0,14–1,42) мкг/мл та спостерігалася через 3 години після прийому разових доз 7 та 14 мг/кг. Середні (± СВ) значення концентрації у рідині середнього вуха становили 15% (± 15) відповідних значень у плазмі крові.

Даних про проникнення цефдиніру в спинномозкову рідину немає.

Метаболізм та виведення.

Цефдинір не піддається істотному метаболізму. Виводиться переважно нирками. Середній період напіввиведення (T_1/2) становить 1,7 (± 0,6) год. У здорових добровольців з нормальною функцією нирок після прийому 600 мг цефдиніру нирковий кліренс (кліренс креатиніну [КК]) становить 2,0 (± 1,0) мл/хв/кг, пероральний кліренс — 15,5 (± 5,4) мл/хв·кг. Середній відсоток від прийнятої дози, що виводиться в незміненому вигляді з сечею при прийомі дози 600 мг, становить 11,6% (± 4,6). Кліренс цефдиніру знижується у пацієнтів з порушенням функцій нирок.

Оскільки ниркова екскреція є основним шляхом виведення цефдиніру, його дозування слід відповідним чином скорегувати для пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок та для пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

У пацієнтів з КК від 30 до 60 мл/хв С_mах і T_1/2 були більше приблизно в 2 рази, AUC — приблизно в 3 рази. У суб’єктів з КК < 30 мл/хв С_mах збільшувалася приблизно в 2 рази, T_1/2 — приблизно в 5 разів, AUC — приблизно в 6 разів. Для пацієнтів, які мають виражені порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), слід коригувати режим дозування.

Пацієнти на гемодіалізі.

Під час діалізу (тривалістю 4 години) з організму видаляється 63% цефдиніру, а T_1/2 зменшується з 16 (± 3,5) до 3,2 (± 1,2) год. Для пацієнтів на гемодіалізі рекомендується коригувати режим дозування.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Оскільки цефдинір виводиться переважно нирками та суттєво не піддається метаболізму, дослідження на пацієнтах з порушенням функцій печінки не проводилися. Корекція режиму дозування для таких пацієнтів не передбачається.

Пацієнти літнього віку.

Системний вплив цефдиніру значно збільшувався у людей літнього віку: С_mах та AUC на 44% і 86% відповідно. Це зумовлено зниженням його кліренсу. Об’єм розподілу також зменшувався. Таким чином, істотного зменшення середнього періоду напіввиведення цефдиніру не спостерігалося (літні пацієнти: 2,2 ± 0,6 год, молоді пацієнти: 1,8 ± 0,4 год). Оскільки кліренс цефдиніру в першу чергу пов’язаний зі зміною функцій нирок, а не з віком, відсутня необхідність у корекції дозування для таких пацієнтів.

Стать та раса.

Метааналіз результатів клінічних досліджень фармакокінетики (N = 217) не продемонстрував значного впливу ні статі, ні раси на фармакокінетику цефдиніру.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування інфекцій легкого та середнього ступеня тяжкості, зумовлених чутливими мікроорганізмами.

Дорослі та діти віком від 13 років

Негоспітальна пневмонія, зумовлена:

• Haemophilus influenzae (в тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Haemophilus parainfluenzae (в тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Streptococcus pneumonia (тільки штами, чутливі до пеніциліну);
• Moraxella catarrhalis (в тому числі штами, що продукують бета-лактамазу).

Загострення хронічного бронхіту, зумовлене:

• Haemophilus influenzae (в тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Haemophilus parainfluenzae (в тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Streptococcus pneumonia (тільки штами, чутливі до пеніциліну);
• Moraxella catarrhalis (в тому числі штами, що продукують бета-лактамазу).

Гострий синусит, зумовлений:

• Haemophilus influenzae (в тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Streptococcus pneumonia (тільки штами, чутливі до пеніциліну);
• Moraxella catarrhalis (в тому числі штами, що продукують бета-лактамазу).

Фарингіт/тонзиліт, зумовлений:

• Streptococcus pyogenes.

Неускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, зумовлені:

• Staphylococcus aureus (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Streptococcus pyogenes.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефдиніру, інших цефалоспоринів та до інших компонентів лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні цефдиніру з іншими лікарськими засобами можливі нижченаведені взаємодії.

Антациди (алюмініє- або магнієвмісні).

Одночасне застосування з антацидами знижує С_mах та ступінь абсорбції цефдиніру приблизно на 40%. Час досягнення С_mах також подовжується на 1 годину. При одночасному застосуванні цих засобів цефдинір слід приймати як мінімум за 2 години до або через 2 години після прийому антациду.

Добавки заліза та продукти, збагачені залізом.

Одночасне застосування з добавками заліза, що містять 60 мг елементарного заліза (у вигляді FeSO₄), та вітамінами, що містять 10 мг елементарного заліза, знижує абсорбцію цефдиніру на 80% та 31% відповідно. При одночасному застосуванні цих засобів цефдинір слід приймати як мінімум за 2 години до або через 2 години після прийому добавок.

Вплив продуктів, збагачених елементарним залізом, на абсорбцію цефдиніру не вивчався.

Повідомлялось про випадки червонуватого забарвлення випорожнень у пацієнтів, що приймають цефдинір. У багатьох випадках пацієнти застосовували одночасно залізовмісні продукти. Червоне забарвлення може бути пов’язане з утворенням у травному тракті комплексу цефдиніру або продуктів його розкладання та заліза, що не всмоктується.

Пробенецид.

При одночасному застосуванні з пробенцидом можливе порушення ниркової екскреції цефдиніру (як і при застосуванні інших цефалоспоринів), що призводить до збільшення AUC у 2 рази, С_mах — на 54% та T_1/2 — на 50%.

Взаємодія з лабораторними тестами.

При застосуванні цефдиніру можуть відзначатися хибнопозитивні результати тесту на кетонові тіла в сечі у разі використання нітропрусиду.

Застосування цефдиніру також може зумовити хибнопозитивні результати при визначенні глюкози в сечі у разі застосування розчину Бенедикта або реактиву Фелінга. Глюкозурію рекомендується визначати тільки ферментним методом.

Застосування цефалоспоринів може іноді бути причиною хибнопозитивного результату тесту Кумбса.

Особливості застосування

З метою зниження швидкості виникнення антибіотикорезистентності лікарський засіб слід застосовувати лише для лікування чи профілактики інфекцій, спричинених чутливими бактеріями. У випадках, коли є інформація про результати бактеріологічних посівів та визначення чутливості, її необхідно враховувати під час вибору або зміни антибактеріальної терапії. При відсутності таких даних на емпіричний вибір терапії можуть вплинути місцеві епідеміологічні дані та місцеві особливості характеристик чутливості.

Цефдинір є ефективним при лікуванні інфекції ротоглотки, спричиненої Streptococcus pyogenes (S. pyogenes). Проте ефективність цефдиніру для профілактики ревматичної лихоманки після перенесеного фарингіту/тонзиліту, спричиненого S. pyogenes, не встановлена.

Застосування цефдиніру при відсутності доведеної чи обґрунтовано підозрюваної бактеріальної інфекції або його профілактичний прийом має сумнівну користь для пацієнта та підвищує ризик розвитку антибіотикорезистентності.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування цефдиніром може призвести до зростання кількості нечутливих мікроорганізмів. Слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекції потрібно проводити відповідне альтернативне лікування.

Вплив на імунну систему.

Перед початком застосування лікарського засобу слід виключити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до цефдиніру, інших цефалоспоринів, пеніцилінів або до інших лікарських засобів.

При застосуванні лікарського засобу пацієнтам з гіперчутливістю до пеніцилінів варто дотримуватися максимальної обережності, оскільки доведено наявність перехресної гіперчутливості між бета-лактамними антибіотиками у 10% пацієнтів з алергічними реакціями на пеніцилін в анамнезі.

У разі розвитку реакцій гіперчутливості слід припинити застосування лікарського засобу. У разі розвитку серйозних алергічних реакцій може виникнути потреба у введенні адреналіну та проведенні інших невідкладних заходів, включаючи забезпечення киснем, внутрішньовенне введення рідин, антигістамінних засобів, кортикостероїдів, пресорних амінів та забезпечення прохідності дихальних шляхів при виникненні клінічної необхідності.

Вплив на травний тракт.

При застосуванні практично усіх антибактеріальних засобів, включаючи цефдинір, повідомлялось про розвиток діареї, асоційованої із Clostridium difficile (C. difficile), ступінь якої варіює від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними засобами змінює нормальну мікрофлору товстого кишечника, що призводить до надмірного росту C. difficile. С. difficile продукують токсини А та В, що сприяють розвитку псевдомембранозного коліту. Гіпертоксин, що продукується штамами C. difficile, викликає підвищення захворюваності та летальності у зв’язку з тим, що ця інфекція може бути резистентною до антимікробної терапії і може виникнути необхідність у колонектомії.

Можливість псевдомембранозного коліту слід розглядати у всіх пацієнтів з діареєю внаслідок застосування антибіотиків. Ретельне вивчення анамнезу хвороби є вкрай необхідним у зв’язку з тим, що псевдомембранозний коліт, виходячи з повідомлень, спостерігався більш ніж через 2 місяці після застосування антибактеріальних засобів.

У разі підозри або підтвердження розвитку псевдомембранозного коліту слід припинити застосування лікарського засобу. Виходячи з клінічного стану, пацієнту може бути показано введення відповідної кількості рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапія, до якої чутлива C. difficile, та хірургічне обстеження.

Застосування пацієнтам з колітом в анамнезі.

Таким пацієнтам лікарський засіб слід застосовувати з обережністю.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю.

Для пацієнтів із нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв) слід зменшити добову дозу лікарського засобу, оскільки застосування в рекомендованих дозах може призвести до значного збільшення плазмових концентрацій і періоду напіввиведення цефдиніру.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Експериментальні дослідження репродукції на тваринах не виявили жодного тератогенного ефекту.

Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування цефдиніру вагітним жінкам не проводилося. Дані про вплив застосування цефдиніру на пологи відсутні.

У період вагітності застосування лікарського засобу можливе лише у разі обґрунтованої клінічної потреби.

При застосуванні цефдиніру у дозі 600 мг він не визначається у грудному молоці.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Лікарський засіб не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб призначений для перорального застосування. Капсули можна приймати незалежно від прийому їжі.

Дорослі та діти віком від 13 років

Рекомендоване дозування лікарського засобу та тривалість лікування інфекцій зазначено у таблиці нижче. Загальна добова доза для лікування всіх інфекцій становить 600 мг. Прийом цефдиніру у дозі 600 мг 1 раз на добу протягом 10 діб є настільки ж ефективним, як і прийом у дозі 300 мг 2 рази на добу. Прийом цефдиніру 1 раз на добу не вивчався при лікуванні пневмонії та інфекцій шкіри, тому у цих випадках лікарський засіб слід застосовувати 2 рази на добу.

Таблиця

Пацієнти з нирковою недостатністю

Дорослим пацієнтам з кліренсом креатиніну (КК) < 30 мл/хв лікарський засіб слід застосовувати у дозі 300 мг 1 раз на добу.

Для оцінки КК дорослих пацієнтів можна застосовувати нижченаведену формулу. Креатинін плазми крові повинен відбивати рівноважний стан функції нирок.

КК (мл/хв) =

Дітям к КК < 30 мл/хв/1,73 м² лікарський засіб слід застосовувати у дозі 7 мг/кг (до 300 мг) 1 раз на добу.

Для оцінки КК дітей можна застосовувати нижченаведену формулу.

креатинін плазми крові (мг/дл)

Пацієнти на гемодіалізі

Для пацієнтів на постійному гемодіалізі рекомендована початкова доза лікарського засобу становить 300 мг або 7 мг/кг через день. В кінці кожного сеансу гемодіалізу застосовувати 300 мг (або 7 мг/кг) цефдиніру, наступні дози (300 мг або 7 мг/кг) застосовувати надалі через день.

Пацієнти з порушенням функцій печінки

Не передбачається корекція режиму дозування для таких пацієнтів.

Пацієнти літнього віку

Відсутня необхідність у корекції дозування для таких пацієнтів.

Діти

Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 13 років.

Передозування

Даних щодо передозування цефдиніру у людини немає. У дослідженнях гострої токсичності на гризунах одноразове пероральне введення цефдиніру в дозі 5600 мг/кг не зумовило розвиток побічних реакцій. При передозуванні інших цефалоспоринів повідомлялось про такі симптоми: нудота, блювання, дискомфорт у шлунку, діарея та судоми.

Цефдинір видаляється з організму шляхом гемодіалізу, що може бути корисним у разі розвитку серйозних токсичних реакцій, викликаних передозуванням, особливо при порушеннях функцій нирок у пацієнта.

Побічні реакції

Нижченаведені побічні реакції спостерігалися під час клінічних досліджень цефдиніру:

часто (≥ 1/100 і < 1/10) — діарея, вагінальний кандидоз, нудота, головний біль, абдомінальний біль, вагініт;

нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100) — висипання, диспепсія, метеоризм, блювання, зміни у випорожненнях, анорексія, запор, запаморочення, сухість у роті, астенія, безсоння, лейкорея, кандидоз, свербіж, сонливість.

За результатами післяреєстраційного досвіду застосування цефдиніру виявлені такі побічні реакції:

з боку системи крові та лімфатичної системи — панцитопенія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія, схильність до кровотеч, порушення згортання крові, генералізований тромбогеморагічний синдром;

з боку імунної системи — шок, анафілаксія (в рідкісних випадках з летальним наслідком), набряк обличчя та гортані, відчуття задухи, сироваткова хвороба, алергічний васкуліт;

з боку нервової системи — втрата свідомості, мимовільні рухи;

з боку органів зору — кон’юнктивіт;

з боку серця — серцева недостатність, біль у грудях, інфаркт міокарда;

з боку судин — гіпертензія;

з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння — гостра респіраторна недостатність, напад астми, лікарська пневмонія, еозинофільна пневмонія, ідіопатична інтерстиціальна пневмонія;

з боку травного тракту — стоматит, підвищення рівня амілази, гострий ентероколіт, геморагічний пронос, геморагічний коліт, мелена, псевдомембранозний коліт, кровотеча з верхніх відділів травного тракту, виразкова хвороба, непрохідність кишечника;

з боку гепатобіліарної системи — гострий гепатит, холестаз, блискавичний гепатит, печінкова недостатність, жовтяниця;

з боку шкіри та підшкірних структур — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, нодозна еритема;

з боку нирок та сечовивідної системи — гостра ниркова недостатність, нефропатія;

з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини — рабдоміоліз;

загальні розлади та реакції у місці введення — лихоманка.

Про нижченаведені побічні реакції повідомлялось при застосуванні антибіотиків класу цефалоспоринів:

з боку системи крові та лімфатичної системи — апластична анемія, гемолітична анемія, геморагічні порушення, нейтропенія, панцитопенія та агранулоцитоз;

з боку імунної системи — алергічні реакції, анафілаксія;

з боку гепатобіліарної системи — порушення функцій печінки включаючи холестаз;

з боку шкіри та підшкірних структур — синдром Стівенса — Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз;

з боку нирок та сечовивідної системи — порушення функцій нирок, токсична нефропатія;

результати лабораторних досліджень — хибнопозитивний тест на вміст глюкози в сечі.

Псевдомембранозний коліт може розвинутись як під час, так і після закінчення лікування антибіотиками.

Застосування деяких цефалоспоринів супроводжувалося розвитком судом, особливо у пацієнтів з порушенням функцій нирок, яким не проводилась корекція дозування. У разі розвитку судом слід припинити застосування препарату. При клінічній необхідності може бути призначена протисудомна терапія.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 капсул у блістері; по 1 або 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ФармаВіжн Сан. ве Тідж. А.Ш., Туреччина /

PharmaVision San. ve Tic. A.S., Turkey.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Давутпаша Джад. №145 Зейтінбурну Стамбул, Туреччина /

Davutpasa Cad. No:145 Zeytinburnu Istanbul, Turkey.

Заявник

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна /

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РОДИНІР

(RODINIR)

Склад

діюча речовина: цефдинір;

5 мл оральної суспензії містить цефдиніру 250 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна, безводна; натрію цитрат дигідрат; натрію бензоат; ксантанова камедь; гуарова камедь; кремнію діоксид колоїдний водний; магнію стеарат; ароматизатор «Полуниця»; ароматизатор кремовий; сахароза.

Лікарська форма

Порошок для оральної суспензії.

Основні фізико-хімічні властивості:

порошок: однорідний гранульований порошок кремово-жовтого кольору із запахом полуниці та вершків;

приготована суспензія: однорідна суспензія кремово-жовтого кольору із запахом полуниці та вершків.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Код АТХ J01D D15.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефдинір — напівсинтетичний цефалоспориновий пероральний антибіотик широкого спектра дії III покоління.

Як і інші антибіотики групи цефалоспоринів, цефдинір чинить бактерицидну дію щодо чутливих мікроорганізмів завдяки пригніченню синтезу клітинної стінки. Є стійким до дії багатьох, але не всіх бета-лактамаз. Завдяки цьому багато мікроорганізмів, резистентних до пеніцилінів і деяких цефалоспоринів, чутливі до цефдиніру.

Спектр антимікробної дії цефдиніру включає:

• аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (тільки штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus pneumoniae (тільки штами, чутливі до пеніциліну), Staphylococcus pyogenes;
• аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis.

Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) цефдиніру in vitro становить 1 мкг/мл або менше відносно (>90%) штамів нижче зазначених мікроорганізмів, проте його безпека та ефективність при лікуванні захворювань, спричинених цими мікроорганізмами, в адекватних і добре контрольованих клінічних випробуваннях не встановлена.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus epidermidis, Streptococcus agalactiae, Streptococcus групи viridans.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter koseri, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

При пероральному застосуванні час досягнення максимальної концентрації цефдиніру у плазмі крові становить від 2 до 4 годин. Плазмова концентрація цефдиніру підвищується зі збільшенням дози, однак підвищення стає менш пропорційним в інтервалі доз від 300 мг (7 мг/кг) до 600 мг (14 мг/кг).

При прийомі цефдиніру з жирною їжею максимальна концентрація у плазмі крові (С_mах) та площа під кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 16% і 10% відповідно. Дане зниження вважається клінічно незначущим. Таким чином, цефдинір можна застосовувати незалежно від вживання їжі.

При одно- та дворазовому прийомі на добу у пацієнтів з нормальною функцією нирок цефдинір не накопичується у плазмі крові.

Розподіл.

Середній обсяг розподілу (Vd_area) цефдиніру у дорослих пацієнтів становить 0,35 л/кг (± 0,29); у педіатричних пацієнтів (вік від 6 місяців до 12 років) Vd_area становить 0,67 л/кг (± 0,38). Ступінь зв’язування цефдиніру з плазмовими протеїнами становить від 60% до 70% у дорослих, у педіатричних пацієнтів ступінь зв’язування не залежить від концентрації цефдиніру.

Метаболізм та екскреція.

Цефдинір не піддається істотному перетворенню. Елімінується переважно нирками, середній період напіввиведення (T_1/2) становить 1,7 (± 0,6) години. У здорових добровольців з нормальною функцією нирок кліренс креатиніну (КК) становить 2,0 (± 1,0) мл/хв/кг, пероральний кліренс — 11,6 (± 6,0) і 15,5 (± 5,4) мл/хв/кг після прийому 300 мг і 600 мг цефдиніру відповідно. Середній відсоток від прийнятої дози, що виводиться у незміненому вигляді із сечею, при прийомі доз 300 мг та 600 мг становить 18,4% (± 6,4) та 11,6% (± 4,6) відповідно. Кліренс цефдиніру знижується у пацієнтів із порушеннями функції нирок.

Оскільки ниркова екскреція є основним шляхом елімінації цефдиніру, його дозування слід відповідним чином скорегувати у пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок та у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі.

Пацієнти літнього віку.

Системний вплив цефдиніру значно збільшується у людей літнього віку: С_mах та AUC — на 44% і 86% відповідно. Це зумовлено зниженням його кліренсу. Об’єм розподілу також зменшувався. Таким чином, істотного зменшення середнього T_1/2 цефдиніру не спостерігалося (пацієнти літнього віку: 2,2 ± 0,6 години порівняно з молодими: 1,8 ± 0,4 години). Оскільки кліренс цефдиніру пов’язаний насамперед зі зміною функцій нирок, а не з віком, відсутня необхідність у корекції дозування таким пацієнтам.

Пацієнти із порушеннями функції печінки.

Оскільки цефдинір виводиться переважно нирками та суттєво не піддається метаболізму, дослідження на пацієнтах із порушеннями функції печінки не проводили. Не передбачається корекція режиму дозування таким пацієнтам.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

У пацієнтів із КК від 30 до 60 мл/хв С_mах і T_1/2 були більше приблизно у 2 рази та AUC –приблизно у 3 рази. У пацієнтів з КК <30 мл/хв С_max збільшувалася приблизно у 2 рази, T_1/2 — приблизно у 5 разів та AUC — приблизно у 6 разів. Пацієнтам, які мають виражені порушення функції нирок (КК <30 мл/хв), слід здійснювати корекцію режиму дозування.

Пацієнти на гемодіалізі.

Під час діалізу (тривалістю 4 години) видаляється з організму 63% цефдиніру та зменшується T_1/2 із 16 (± 3,5) до 3,2 (± 1,2) години. Пацієнтам на гемодіалізі рекомендується здійснювати корекцію режиму дозування.

Клінічні характеристики

Показання

Дорослі та діти віком від 13 років

Позагоспітальна пневмонія, зумовлена:

• Haemophilus influenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Haemophilus parainfluenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Streptococcus pneumonia (тільки штами, чутливі до пеніциліну);
• Moraxella catarrhalis (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу).

Загострення хронічного бронхіту, зумовлене:

• Haemophilus influenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Haemophilus parainfluenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Streptococcus pneumonia (тільки штами, чутливі до пеніциліну);
• Moraxella catarrhalis (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу).

Гострий синусит, зумовлений:

• Haemophilus influenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Streptococcus pneumonia (тільки штами, чутливі до пеніциліну);
• Moraxella catarrhalis (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу).

Фарингіт/тонзиліт, зумовлений:

• Streptococcus pyogenes.

Неускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, зумовлені:

• Staphylococcus aureus (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Streptococcus pyogenes.

Діти з масою тіла від 18 кг

Гострий середній отит, зумовлений:

• Haemophilus influenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Streptococcus pneumonia (тільки штами, чутливі до пеніциліну);
• Moraxella catarrhalis (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу).

Гострий синусит, зумовлений:

• Haemophilus influenzae (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Streptococcus pneumonia (тільки штами, чутливі до пеніциліну);
• Moraxella catarrhalis (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу).

Фарингіт/тонзиліт, зумовлений:

• Streptococcus pyogenes.

Неускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, зумовлені:

• Staphylococcus aureus (у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу);
• Streptococcus pyogenes.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефдиніру, інших цефалоспоринів та до допоміжних речовин лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні цефдиніру з іншими лікарськими засобами можливий розвиток таких взаємодій:

З антацидами (алюміній- або магнійвмісними) — зниження С_mах і AUC цефдиніру приблизно на 40%. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів цефдинір слід приймати як мінімум за 2 години до або через 2 години після прийому антациду.

Із залізовмісними лікарськими засобами (містять 60 мг елементарного заліза), вітамінними лікарськими засобами (містять 10 мг заліза) — зниження абсорбції цефдиніру на 80% та 31% відповідно. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів цефдинір слід приймати як мінімум за 2 години до або через 2 години після прийому залізовмісних засобів.

Повідомлялося про випадки червонуватого забарвлення випорожнень у пацієнтів, які приймали цефдинір. У багатьох випадках пацієнти застосовували одночасно продукти, збагачені залізом. Червоне забарвлення може бути пов’язане з утворенням у травному тракті комплексу цефдиніру або продуктів його розкладання, та заліза, що не всмоктується.

З пробенецидом — порушення ниркової екскреції цефдиніру (як і при застосуванні інших цефалоспоринів), що призводить до збільшення AUC у 2 рази, С_max — на 54% та подовження T_1/2 — на 50%.

Взаємодія з лабораторними тестами.

При застосуванні цефдиніру можуть відзначатися хибнопозитивні результати на кетони в сечі у разі застосування нітропрусиду, але не нітрофериціаніду.

Застосування цефдиніру також може зумовити хибнопозитивні результати при визначенні глюкози в сечі у разі застосування розчину Бенедикта або реактиву Фелінга. Глюкозурію рекомендується визначати тільки ферментним методом.

Застосування цефалоспоринів може іноді призводити до хибнопозитивного результату тесту Кумбса.

Особливості застосування

Застосування лікарського засобу при відсутності доведеної або обґрунтовано підозрюваної бактеріальної інфекції або профілактичний прийом цефдиніру має сумнівну користь для пацієнта та підвищує ризик розвитку антибіотикорезистентності.

Перед початком застосування лікарського засобу слід виключити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до цефдиніру, інших цефалоспоринів, пеніцилінів або до інших лікарських засобів.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування цефдиніром може призвести до зростання кількості нечутливих мікроорганізмів. Слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекції необхідно проводити відповідне альтернативне лікування.

Вплив на імунну систему.

При застосуванні лікарського засобу пацієнтам з наявною гіперчутливістю до пеніцилінів слід дотримуватися максимальної обережності, оскільки доведено наявність перехресної гіперчутливості між бета-лактамними антибіотиками, що досягає 10% пацієнтів з наявними алергічними реакціями на пеніцилін в анамнезі.

У разі розвитку реакцій гіперчутливості слід припинити застосування лікарського засобу. У разі розвитку серйозних алергічних реакцій може знадобитися введення адреналіну та проведення інших невідкладних заходів, включаючи забезпечення киснем, внутрішньовенне введення рідин, антигістамінних засобів, кортикостероїдів, пресорних амінів та забезпечення прохідності дихальних шляхів при виникненні клінічної необхідності.

Вплив на травний тракт.

При застосуванні антибактеріальних засобів змінюється нормальна мікрофлора товстого кишечнику, що призводить до надлишкового росту С. difficile, подальшого вивільнення токсинів А і В та розвитку антибіотико-асоційованої діареї (ААД). У зв’язку з тим, що C. difficile може бути рефрактерною до антимікробної терапії, дане захворювання пов’язано з підвищеною захворюваністю і летальністю та може вимагати проведення колектомії.

При застосуванні практично усіх антибактеріальних засобів, включаючи цефдинір, повідомлялося про розвиток ААД, ступінь якої варіює від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Діагноз ААД слід розглядати в усіх випадках виникнення діареї у пацієнтів під час або після застосування антибактеріальних засобів. Слід здійснювати ретельне вивчення анамнезу і скарг пацієнта, оскільки не виключені випадки пізнього виникнення ААД — повідомлялося про розвиток псевдомембранозного коліту через 2 місяці після завершення курсу антимікробної терапії.

У разі підозри або підтвердження розвитку ААД необхідно припинити застосування лікарського засобу. Виходячи з клінічного стану, пацієнту може бути показане введення рідин, розчинів електролітів та амінокислот, відповідна антибіотикотерапія C. difficile, хірургічне втручання.

Застосування пацієнтам із колітом в анамнезі.

Таким пацієнтам лікарський засіб слід застосовувати з обережністю.

Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю.

Пацієнтам із транзиторною або персистуючою нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв) слід зменшити добову дозу лікарського засобу, оскільки застосування в рекомендованих дозах може призвести до значного збільшення плазмових концентраций і періоду напіввиведення цефдиніру.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Експериментальні дослідження репродукції показали відсутність будь-якого тератогенного ефекту. Дані про результати застосування цефдиніру вагітним жінкам відсутні. У період вагітності застосування лікарського засобу можливе лише у разі обгрунтованої клінічної необхідності.

При застосуванні цефдиніру у дозі 600 мг він не визначається у грудному молоці.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Лікарський засіб не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб призначений для перорального застосування.

Суспензія готується безпосередньо перед першим застосуванням. Флакон слід струсити для розпушення порошку, додати 38 мл або 63 мл кип’яченої води, охолодженої до кімнатної температури, у двох порціях (до мітки), кожен раз інтенсивно збовтуючи. Потім дати постояти суспензії близько 5 хвилин, щоб забезпечити повне розведення. Суспензію слід добре струшувати перед кожним прийомом. Для точного дозування лікарського засобу слід використовувати мірну ложку на 5 мл, яку потрібно добре споліскувати водою після кожного застосування. Після розведення суспензію слід зберігати не більше 10 діб при кімнатній температурі. Для зручності прийому суспензії для дітей віком до 2 років можна її розводити водою у пропорції 1:2. Лікарський засіб можна застосовувати незалежно від вживання їжі.

Режим дозування встановлюється індивідуально залежно від віку, маси тіла, функції нирок пацієнта, а також від ступеня тяжкості інфекції.

Дорослі та діти віком від 13 років

Загальна добова доза для лікування всіх інфекцій становить 14 мг/кг маси тіла. Максимальна доза лікарського засобу становить 600 мг на добу. Застосування лікарського засобу 1 раз на добу протягом 10 діб є настільки ж ефективним, як і застосування 2 рази на добу. Застосування цефдиніру 1 раз на добу не вивчали при лікуванні інфекцій шкіри, тому у цих випадках лікарський засіб слід приймати 2 рази на добу.

Діти з масою тіла від 18 кг.

Рекомендоване дозування лікарського засобу та тривалість лікування інфекцій зазначено у таблицях нижче.

Таблиця 1

 

Таблиця 2

¹Дітям з масою тіла ≥ 43 кг лікарський засіб застосовувати у максимальній добовій дозі 600 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв лікарський засіб слід застосовувати у дозі 300 мг 1 раз на добу, дітям — 7 мг/кг 1 раз на добу (до 300 мг на добу).

Для оцінки КК дорослих пацієнтів можна застосовувати нижченаведену формулу. Креатинін плазми крові повинен відбивати рівноважний стан функції нирок.

КК (мл/хв) =

Для оцінки КК дітей можна застосовувати нижченаведену формулу.

КК (мл/хв/1,73 м2) = 

КК (мл/хв/1,73 м²) =

К = 0,55 для дітей з масою тіла від 18 кг.

Пацієнти на гемодіалізі.

Пацієнтам на постійному гемодіалізі рекомендована початкова доза лікарського засобу становить 300 мг або 7 мг/кг через день. При завершенні кожного сеансу гемодіалізу застосовувати 300 мг (або 7 мг/кг) цефдиніру, наступні дози (300 мг або 7 мг/кг) застосовувати у подальшому через день.

Пацієнти із порушеннями функції печінки.

Не передбачається корекція режиму дозування таким пацієнтам.

Пацієнти літнього віку.

Відсутня необхідність у корекції дозування таким пацієнтам.

Діти

Лікарський засіб застосовувати дітям з масою тіла від 18 кг.

Передозування

Даних щодо передозування цефдиніру у людини не має. У дослідженнях гострої токсичності на гризунах одноразове пероральне введення цефдиніру в дозі 5600 мг/кг не зумовило розиток побічних реакцій. При передозуванні інших цефалоспоринів повідомлялося про такі симптоми та ознаки: нудота, блювання, дискомфорт у шлунку, діарея та судоми.

Цефдинір видаляється з організму шляхом гемодіалізу, що може бути корисним у разі розвитку серйозних токсичних реакцій, спричинених передозуванням, особливо при порушеннях функції нирок у пацієнта.

Побічні реакції

Нижчевказані побічні реакції спостерігалися під час лікування цефдиніром з такою частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і <1/10), нечасто (≥1/1000 і <1/100), рідко (≥1/10000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити на підставі наявних даних):

часто — діарея, вагінальний кандидоз, нудота, головний біль, абдомінальний біль, вагініт;

нечасто — висипання, диспепсія, метеоризм, блювання, порушення випорожнення, анорексія, запор, запаморочення, сухість у роті, астенія, безсоння, лейкорея, кандидоз, свербіж, сонливість.

Про нижченаведені побічні реакції повідомляли при застосуванні антибіотиків класу цефалоспоринів:

алергічні реакції, анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, порушення функції нирок, токсична нефропатія, порушення функції печінки (включаючи холестаз), апластична анемія, гемолітична анемія, геморагічні порушення, хибнопозитивний тест на вміст глюкози в сечі, нейтропенія, панцитопенія та агранулоцитоз. Псевдомембранозний коліт може розвинутись як під час, так і після завершення лікування антибіотиками.

Застосування деяких цефалоспоринів супроводжувалося розвитком судом, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок, яким не проводили корекцію дозування. У разі розвитку судом слід припинити застосування лікарського засобу. При клінічній необхідності може бути призначена протисудомна терапія.

За результатами післяреєстраційного досвіду застосування цефдиніру також виявлені такі побічні реакції: шок, анафілаксія (у рідкісних випадках — з летальним наслідком), набряк обличчя та гортані, відчуття задухи, сироваткова хвороба, кон’юнктивіт, стоматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, нодозна еритема, гострий гепатит, холестаз, блискавичний гепатит, печінкова недостатність, жовтяниця, підвищення рівня амілази, гострий ентероколіт, геморагічна діарея, геморагічний коліт, мелена, псевдомембранозний коліт, панцитопенія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія, гостра респіраторна недостатність, напад астми, лікарська пневмонія, еозинофільна пневмонія, ідіопатична інтерстиціальна пневмонія, пропасниця, гостра ниркова недостатність, нефропатія, схильність до кровотеч, порушення згортання крові, генералізований тромбогеморагічний синдром, кровотеча з верхніх відділів травного тракту, виразкова хвороба, непрохідність кишечнику, втрата свідомості, алергічний васкуліт, можливість взаємодії цефдинір-диклофенак, серцева недостатність, біль у грудях, інфаркт міокарда, гіпертензія, мимовільні рухи, рабдоміоліз.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Термін придатності

3 роки.

Приготовану суспензію можна зберігати не більше 10 днів.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Упаковка

по 60 мл або 100 мл у флаконі з кришкою; 1 флакон з мірною ложкою в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ФармаВіжн Сан. ве Тідж. А.Ш./

PharmaVision San. ve Tic. A.S.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Давутпаша Джад. №145 Зейтінбурну Стамбул, Туреччина/

Davutpasa Cad. No:145 Zeytinburnu Istanbul, Turkey.

Заявник

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.