Name: Венокор
Brand: Лекхім-Харків
SKU: 409669

Венокор розчин для ін'єкцій 50 мг/мл ампула 2 мл блістер у пачці, №10

Ціна в місті

від 1 281,91 до 1 667,62

Без рецепту

10 шт, 50 мг/мл від 1 281,91 грн 5 шт, 50 мг/мл від 1 014,10 грн

В наявності в 511 аптеці

Ціни в аптеках

Форма випуску розчин для ін'єкцій
Дозування 50 мг/мл
Кількість штук в упаковці 10 шт
Виробник Лекхім-Харків
Міжнародна назва EMOXYPINUM* (ЕМОКСИПІН*)

Венокор інструкція із застосування

Склад і форма випуску

АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Венокор належить до препаратів, що впливають на нервову систему. Діюча речовина — етилметилгідроксипіридину сукцинат (2-етил-6-метил-3-гідроксипіридіну сукцинат). За інформацією виробника, лікарський засіб має мембранопротекторні властивості, нейтралізує вільні радикали. Також чинить антигіпоксичний, анксіолітичний, ноотропний вплив.Постачається виробником у формі розчину для ін’єкцій.

Сфера застосування препарату

Препарат призначається лікарями в якості додаткового засобу при захворюваннях, що супроводжуються гіпоксичним станом, головним чином при гострих порушеннях мозкового кровообігу.Гострі порушення мозкового кровообігуДо гострих порушень кровообігу відносять різні види інсультів — ішемічний та геморагічний.Ішемічний інсульт виникає після раптового звуження просвіту кровоносної судини, що живить певну ділянку головного мозку. Як результат, у знекровленій ділянці мозкової тканини починає формуватися некроз — інфаркт головного мозку. Клінічно цей інфаркт виявляється у вигляді випадіння тієї функції, за яку відповідала зона, що постраждала. Якщо постраждала зорова кора, у людини буде порушений зір; якщо буде уражено ділянку, що відповідає за вміння писати, людина перестане писати.Геморагічний інсульт виникає часто внаслідок порушення цілісності кровоносної судини, що живить нервову тканину. Виникає крововилив у головному мозку, кров просочує підлеглі тканини, а ділянка, до якої кров постачалася пошкодженою судиною, не отримує кисень і поживні речовини. Формується ділянка некрозу під впливом ішемії та стискання утвореною гематомою. Прогнози при геморагічному інсульті гірші, ніж при ішемічному інсульті, визначаються ураженою зоною. У разі пошкодження життєво важливих центрів (дихальний і т.д.) людина може загинути. Венокор не є препаратом терапії першої лінії. Головне його завдання — нормалізація внутрішньоклітинного метаболізму та нейтралізація небезпечних для здорових тканин вільних радикалів. У результаті такого впливу реабілітаційний період повинен скоротитися. Черепно-мозкова травмаЧерепно-мозкова травма — пошкодження тканин черепа, головного мозку та його оболонок у результаті зовнішнього травмуючого впливу. Може бути відкритою або закритою залежно від наявності ран. До черепно-мозкових травм належать забиття, струс головного мозку, переломи кісток черепа. Венокор завдяки своїм протекторним властивостями дозволяє прискорити відновні процеси в клітинах, загоєння і відновлення функцій.Дисциркуляторна енцефалопатіяДисциркуляторна енцефалопатія — це порушення, що виникає внаслідок ураження дрібних артерій і артеріол головного мозку. Пошкодження, як правило, виникає внаслідок атеросклерозу. Атеросклеротичні бляшки значно звужують просвіт судини, перешкоджають нормальній циркуляції крові. У ділянках, які живлять уражені артерії, порушується обмін речовин, вони отримують недостатньо кисню. Результатом такого впливу стає порушення когнітивно-інтелектуальної сфери. Людина поступово втрачає пам’ять, соціальні навички, здатність орієнтуватися на місцевості. Може виникнути слабоумство. Також можуть з’являтися насильницький сміх, плач, паркінсонізм, порушення мовлення, рухи кінцівок.Застосування Венокору може уповільнити дегенеративні процеси завдяки відновленню нормального постачання кисню до нейронів та нормалізації обмінних процесів.Нейроциркуляторна дистоніяНейроциркуляторна дистонія — це патологія серцево-судинної системи, функціональне порушення, виявляється у вигляді нестійкості до стресових впливів, фізичної роботи. Під час нападів змінюється серцевий ритм, за певних умов без органічної причини може виникнути тахікардія. Оскільки напади нейроциркуляторної дистонії можуть супроводжуватися гіпоксичним станом, Венокор дозволить мінімізувати наслідки подібних ситуацій, компенсувати нестачу кисню.Легкі когнітивні порушення, спричинені атеросклерозомАтеросклероз спричиняє структурні зміни в стінці судини, формуються бляшки, що звужують просвіт судин. У головному мозку така ситуація призводить до зменшення забезпечення нейронів киснем. Такий стан негативно впливає на роботу нервових клітин. Пацієнти скаржаться на погіршення пам’яті, забудькуватість. Венокор дозволить зменшити кисневе голодування клітин, покращуючи клітинний метаболізм.Тривожні розлади, що супроводжують неврозиГоловна риса тривожних розладів — наявність тривоги у пацієнтів, що не пов’язана з конкретною ситуацією. Крім психологічного дискомфорту, захворювання супроводжується такими вегетативними порушеннями, як тремтіння, напади тахікардії, підвищене потовиділення, неприємні відчуття в зоні сонячного сплетіння. Венокор може вплинути на наслідки порушень з боку серцево-судинної системи, усунувши нестачу кисню в тканинах, що виникає під час підвищення частоти серцевих скорочень і зменшення їх сили.Гострий інфаркт міокардаГострий інфаркт міокарда — це різке зменшення кровопостачання ділянки серцевого м’яза, яке призводить до некрозу тканин. Гострий період триває декілька діб. У результаті пошкодження серцевого м’яза порушується кровопостачання як тканин усього організму, так і самого серця, наступає гіпоксичний стан.Призначення Венокору у поєднанні з іншими препаратами здатне компенсувати кисневе голодування, потенціювати дію інших препаратів і поліпшити умови для реабілітації пацієнта.Первинна відкритокутова глаукомаПервинна відкритокутова глаукома — це захворювання, пов’язане з порушенням відтоку внутрішньоочної рідини, як наслідок — підвищенням внутрішньоочного тиску, руйнуванням зорового нерва. Райдужно-рогівковий кут при цьому відкритий. Часті симптоми хвороби — випадання поля зору, біль в очному яблуці.Призначення Венокору спрямовано на профілактику атрофії зорового нерва. Завдяки поліпшенню метаболізму, відновленню нормального надходження кисню деструктивні процеси призупиняються.Абстинентний синдром при алкоголізмі з переважанням неврозоподібних і нейроциркуляторних розладівАбстинентний синдром при алкоголізмі з переважанням неврозоподібних і нейроциркуляторних розладів — синдром відміни, що виникає при припиненні вживання алкоголю. Супроводжується різноманітною симптоматикою, що включає підвищення частоти серцебиття, тремор, зниження артеріального тиску. Венокор в якості додаткового препарату повинен компенсувати вплив наслідків нейроциркуляторних порушень.Гостра інтоксикація антипсихотичними засобамиГостра інтоксикація антипсихотичними засобами — це наслідок передозування антипсихотиків (препарати, які застосовуються в психіатрії). Симптоми отруєння можуть відрізнятися залежно від препарату й особливостей організму. Можуть виникнути мідріаз, судоми, серцебиття, різке зниження артеріального тиску. Наслідок симптомів з боку серця і судин — розвиток кисневого голодування. Саме для боротьби з нестачею кисню призначається Венокор.Гострі гнійно-запальні процеси в черевній порожниніДо цих процесів належать перитоніт, гострий панкреатит, абсцеси внутрішніх органів, гострий холецистит. Стан є таким, що загрожує життю. У пацієнта відмічають виражені симптоми запалення та інтоксикації: біль, підвищення температури тіла до високих цифр, нудота, блювання, порушення свідомості.Препарат є лише додатковим засобом терапії для відновлення метаболічних процесів у тканинах на період одужання.

Механізм дії

До головних терапевтичних ефектів препарату Венокор відносять церебропротекторний, антигіпоксичний, транквілізуючий, ноотропний, вегетотропний, антистресовий, а також стабілізацію мозкового метаболізму, протисудомну дію.Найбільш бажаний для лікарів антигіпоксичний ефект базується на відновленні на клітинному рівні ключового ферменту дихального ланцюга в мітохондріях — цитохромоксидази, у результаті чого всі процеси клітинного дихання активуються.Також етилметилгідроксипіридину сукцинат здатний стабілізувати клітинні мембрани і покращувати проведення нервового імпульсу через синапси (з’єднання) між нервовими клітинами.Анксіолітичний ефект доступний завдяки здатності речовини стимулювати бензодіазепінові та ГАМК-ергічні рецептори коркових нейронів лобових часток, гіпокампу і ретикулярної формації (Дронов С.Н., 2015).

Дослідження

Етилметилгідроксипіридину сукцинат застосовується в багатьох галузях медицини.У 2011 р. були опубліковані результати досліджень, які проводилися протягом 3 років у пацієнтів, що перенесли інфаркт міокарда, у яких розвинулася згодом серцева недостатність. Усього у випробуванні взяли участь 100 осіб. Їх розділили на дві групи: основну і контрольну. До контрольної групи увійшли 48 осіб, які отримували стандартну терапію при інфаркті. В основній групі опинилися 52 пацієнти, які отримали стандартне лікування згідно з прийнятими протоколами та додатково етилметилгідроксипіридину сукцинат.Порівняння проводилося на підставі таких критеріїв, як смертність, частота ускладнень, повторні госпіталізації, стан функції міокарда, адаптація міокарда, зміни біохімічних показників. В основній групі були зафіксовані значення параметрів, що значно перевищували аналогічні показники у контрольної групи. Таким чином, були підтверджені антиоксидантні, протизапальні, антистресові властивості препарату, а також автори вказали на наявність у препарату антидепресантних та антиневротичних властивостей (Сидоренко Г.І. та співавт., 2011).У 2009 р. був проведений експеримент із застосуванням етилметилгідроксипіридину сукцинату у щурів при моделюванні інфаркту міокарда. Метою дослідження було виявлення кардіопротекторних властивостей препарату за умови різного дозування, а також вивчення введення даного препарату одночасно з проведенням ішемічного прекондиціонування.Було відібрано 40 самців лабораторних щурів. Вони були розділені на 6 груп. У 1-шу групу, контрольну, входили щури, яким не вводили етилметилгідроксипіридину сукцинат і не проводили ішемічне прекондиціонування. У 2-гу групу увійшли щури, які отримали перед моделюванням інфаркту етилметилгідроксипіридину сукцинат у дозі 50 мг/кг. 3-тя група відрізнялася від 1-ї тим, що етилметилгідроксипіридину сукцинат вводився у дозуванні 100 мг/кг. 4-й групі щурів проводили ішемічне прекондиціонування без застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату. 5-та група отримувала етилметилгідроксипіридину сукцинат у дозі 50 мг/кг у поєднанні з ішемічним прекондиціонуванням. До 6-ї групи увійшли тварини, які отримали ішемічне прекондиціонування в поєднанні з призначенням етилметилгідроксипіридину сукцинату в об’ємі 100 мг/кг.Під час експерименту було виявлено, що внутрішньовенне вливання етилметилгідроксипіридину сукцинату щурам перед оклюзією коронарної артерії (моделювання інфаркту) відбувається зменшення розмірів вогнища інфаркту, зниження рівня тропоніну I у крові.Введення 100 мг/кг під час інфаркту призводить до зниження кардіопротекторного ефекту, що, у свою чергу, призводить до підвищення рівня маркерів інфаркту і погіршує перебіг захворювання.Етилметилгідроксипіридину сукцинат у поєднанні з ішемічним прекондиціонуванням у дозі 50 мг/кг маси тіла не послаблює захисне кондиціонування. Застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату у дозі 100 мг обмежує інфарктлімітуючий фактор захисного кондиціонування (Галагудза М.М. і співавт., 2009).Ще одне дослідження було присвячено вивченню терапевтичного впливу етилметилгідроксипіридину сукцинату на нейродегенративні процеси при розсіяному склерозі.У дослідженні брали участь 52 пацієнти з розсіяним склерозом та 24 здорові особи. Дослідження проводилося з використанням дифузійного МРТ. Дослідники зафіксували призупинення нейродегенаративних процесів, однак вказують на необхідність проведення додаткових досліджень (Прахова Л.Н. і співавт., 2016).

Висновки

Венокор — препарат, який має досить широкий спектр показань. Його застосовують при різних захворюваннях головного мозку й серця, а також при психічних розладах, що супроводжуються гіпоксією.Для препарату заявлено безліч ефектів: антигіпоксичний, церобропротекторний, кардіопротекторний, анксіолітичний, антиоксидантний, ноотропний. Провідними механізмами є активація клітинного дихання та поліпшення передачі нервового імпульсу через синапси нейронів.Існують дослідження, які підтверджують ефективність препаратів, що містять етилметилгідроксипіридину сукцинат. Однак автори стверджують, що необхідно ще досить багато випробувань для уточнення всіх властивостей препарату і підбору оптимальної дози для ефективної терапії.

Венокор розчин для ін'єкцій 50 мг/мл, Лекхім-Харків ПрАТ (Україна, Харків)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВЕНОКОР

(VENOCOR)

Склад

діюча речовина: ethylmethylhydroxypyridine succinate;

1 мл розчину містить етилметилгідроксипіридину сукцинату 50 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт (Е 223), вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або злегка жовтувата прозора рідина.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що впливають на нервову систему. Код АТХ N07 X X.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Венокор є інгібітором вільнорадикальних процесів, мембранопротектором, чинить антигіпоксичну, стресопротекторну, ноотропну, протисудомну та анксіолітичну дію. Препарат підвищує резистентність організму до дії різних шкідливих факторів, до кисневозалежних патологічних станів (шок, гіпоксія та ішемія, порушення мозкового кровообігу, інтоксикація алкоголем та антипсихотичними засобами (нейролептиками)).

Венокор покращує мозковий метаболізм i кровозабезпечення головного мозку, покращує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові, зменшує агрегацію тромбоцитів. Стабілізує мембранні структури клітин крові (еритроцитів і тромбоцитів) при гемолізі. Чинить гіполіпідемічну дію, зменшує вміст загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ). Зменшує ферментативну токсемію та ендогенну інтоксикацію при гострому панкреатиті.

Механізм дії препарату зумовлений його антиоксидантною та мембранопротекторною дією. Biн інгібує перекисне окиснення ліпідів, підвищує активність супероксиддисмутази, підвищує співвідношення ліпід — білок, зменшує в’язкість мембрани, збільшує її плинність. Модулює активність мембранозв’язаних ферментів (кальційнезалежної фосфодіестерази, аденілатциклази, ацетилхолінестерази), рецепторних комплексів (бензодіазепінового, γ-аміномасляної кислоти (ГАМК), ацетилхолінового), що посилює їх можливість зв’язуватися з лігандами, сприяє збереженню структурно-функціональної організації біомембран, транспортуванню нейромедіаторів і покращенню синаптичної передачі. Етилметилгідроксипіридину сукцинат підвищує вміст у головному мозку дофаміну. Викликає посилення компенсаторної активації аеробного гліколізу та зниження ступеня пригнічення окисних процесів у циклі Кребса в умовах гіпоксії з підвищенням вмісту аденозинтрифосфату (АТФ) і креатинфосфату, активацію енергосинтезувальних функцій мітохондрій, стабілізацію клітинних мембран.

Етилметилгідроксипіридину сукцинат нормалізує метаболічні процеси в ішемізованому міокарді, зменшує ділянку некрозу, відновлює і покращує електричну активність та скоротливість міокарда, а також збільшує коронарний кровотік у ділянці ішемії, зменшує наслідки реперфузійного синдрому при гострій коронарній недостатності. Підвищує антиангінальну активність нітропрепаратів. Етилметилгідроксипіридину сукцинат сприяє збереженню гангліозних клітин сітківки та волокон зорового нерва при прогресуючій нейропатії, наслідками якої є хронічна ішемія і гіпоксія. Покращує функціональну активність сітківки і зорового нерва, збільшує гостроту зору.

Фармакокінетика.

При внутрішньом’язовому введенні препарат визначається у плазмі крові протягом 4 годин після введення. Час досягнення максимальної концентрації становить 0,45–0,5 години. Максимальна концентрація при дозах 400–500 мг — 3,5–4,0 мкг/мл. Венокор швидко переходить з кровоносного русла в органи і тканини та швидко елімінується з організму. Препарат виводиться з організму із сечею, в основному в глюкуронокон’югованій формі та в незначних кількостях — у незміненому вигляді.

Клінічні характеристики

Показання

Гострі порушення мозкового кровообігу;

черепно-мозкова травма, наслідки черепно-мозкових травм;

дисциркуляторна енцефалопатія;

хронічна ішемія мозку;

синдром вегетативної дистонії;

легкі (помірні) когнітивні розлади;

тривожні розлади при невротичних і неврозоподібних станах;

гострий інфаркт міокарда (з першої доби), у складі комплексної терапії;

первинна відкритокутова глаукома різних стадій, у складі комплексної терапії;

купірування абстинентного синдрому при алкоголізмі з переважанням неврозоподібних і нейроциркуляторних порушень;

гостра інтоксикація антипсихотичними засобами;

гострі гнійно-запальні процеси у черевній порожнині (гострий некротичний панкреатит, перитоніт), у складі комплексної терапії.

Протипоказання

Гостра печінкова або ниркова недостатність, підвищена індивідуальна чутливість до діючої речовини та/або до допоміжних речовин лікарського засобу.

Період вагітності або годування груддю. Дитячий вік до 18 років у зв’язку з недостатньою вивченістю дії препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Венокор посилює дію бензодіазепінових анксіолітиків, протисудомних засобів (карбамазепіну), протипаркінсонічних засобів (леводопи). Зменшує токсичний ефект етилового спирту.

Особливості застосування

В окремих випадках, особливо у схильних пацієнтів, у пацієнтів із бронхіальною астмою при підвищеній чутливості до сульфітів, можливий розвиток тяжких реакцій гіперчутливості. Лікарський засіб містить натрію метабісульфіт, який може спричиняти бронхоспазм.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

З обережністю слід застосовувати лікарський засіб Венокор хворим із діабетичною ретинопатією (курс не повинен перевищувати 7–10 днів) у зв’язку з властивістю потенціювати проліферативні процеси.

Після завершення парентерального введення для підтримки досягнутого ефекту рекомендується продовжити застосування препарату у вигляді таблеток перорально.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дані про застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату у вагітних жінок відсутні. Дослідження репродуктивної токсичності на тваринах не свідчать про наявність прямих чи шкідливих ефектів. Лікарський засіб протипоказаний під час вагітності.

Період лактації. Відомості про проникнення етилметилгідроксипіридину сукцинату (метаболітів) у грудне молоко жінки, що годує, відсутні. Лікарський засіб протипоказаний у період грудного вигодовування.

Фертильність. Дослідження репродуктивної токсичності тварин не свідчать про наявність репродуктивної токсичності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У період прийому препарату слід бути обережним при роботі, що потребує швидкості психофізичних реакцій (керування транспортними засобами, механізмами).

Спосіб застосування та дози

Схема застосування залежить від захворювання

Внутрішньом’язово або внутрішньовенно (струминно або краплинно). При інфузійному способі введення слід розводити в 100–150 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Струминно лікарський засіб Венокор вводити повільно протягом 5–7 хвилин, краплинно — зі швидкістю 40–60 крапель за хвилину. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 1200 мг.

При гострих порушеннях мозкового кровообігу лікарський засіб Венокор застосовувати у перші 10–14 днів — внутрішньовенно краплинно по 200–500 мг 2–4 рази на добу, потім — внутрішньом’язово по 200–250 мг 2–3 рази на добу протягом 14 діб, після чого рекомендовано перехід на прийом пероральних лікарських форм.

При черепно-мозковій травмі та наслідках черепно-мозкових травм лікарський засіб Венокор застосовувати протягом 10–15 днів шляхом внутрішньовенного краплинного введення по 200–500 мг 2–4 рази на добу, після чого рекомендовано перехід на прийом пероральних лікарських форм.

При дисциркуляторній енцефалопатії у фазі декомпенсації лікарський засіб Венокор слід застосовувати внутрішньовенно струминно або краплинно в дозі 200–500 мг 1–2 рази на добу протягом 14 днів. Потім препарат вводять внутрішньом’язово по 100–250 мг на добу протягом наступних 2 тижнів, після чого рекомендовано перехід на прийом пероральних лікарських форм.

Для курсової профілактики дисциркуляторної енцефалопатії лікарський засіб вводити внутрішньом’язово по 200–250 мг 2 рази на добу протягом 10–14 днів, після чого рекомендовано перехід на прийом пероральних лікарських форм.

При хронічній ішемії мозку лікарський засіб слід призначати по 10 мл (500 мг) 1 раз на добу внутрішньовенно краплинно або внутрішньовенно струминно повільно протягом 14 днів, після чого рекомендовано перехід на пероральні лікарські форми.

При легких (помірних) когнітивних порушеннях у хворих літнього віку лікарський засіб слід призначати по 10 мл (500 мг) 1 раз на добу внутрішньовенно краплинно або внутрішньовенно струминно повільно протягом 14 днів, після чого рекомендовано перехід на пероральні лікарські форми.

При тривожних розладах лікарський засіб застосовувати внутрішньом’язово у добовій дозі 100–300 мг на добу протягом 14–30 днів, після чого рекомендовано перехід на прийом пероральних лікарських форм.

При гострому інфаркті міокарда лікарський засіб Венокор вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово протягом 14 діб на тлі традиційної терапії інфаркту міокарда, що включає нітрати, β-адреноблокатори, інгібітори АПФ, тромболітики, антикоагулянтні та антиагрегантні засоби, а також симптоматичні засоби за показаннями. У перші 5 діб для досягнення максимального ефекту бажане внутрішньовенне введення лікарського засобу, в наступні 9 діб можливе внутрішньом’язове введення. Внутрішньовенне введення проводити шляхом краплинної інфузії, повільно (щоб уникнути побічних реакцій), з 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози в об’ємі 100–150 мл протягом 30–90 хв. За необхідності можливе повільне струминне введення протягом не менше 5 хвилин.

Введення лікарського засобу Венокор (внутрішньовенне або внутрішньом’язове) здійснювати 3 рази на добу, через кожні 8 годин. Добова терапевтична доза становить 6–9 мг на кожен кілограм маси тіла на добу, разова доза — 2–3 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 800 мг, разова — 250 мг.

При відкритокутовій глаукомі різних стадій лікарський засіб застосовувати у складі комплексної терапії внутрішньом’язово по 100–300 мг на добу, 1–3 рази на добу протягом 14 днів.

При абстинентному алкогольному синдромі вводити у дозі 200–500 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово 2–3 рази на добу протягом 5–7 днів.

При гострій інтоксикації антипсихотичними засобами препарат вводити внутрішньовенно в дозі 200–500 мг на добу протягом 7–14 днів.

При гострих гнійно-запальних процесах черевної порожнини (гострий некротичний панкреатит, перитоніт) препарат призначати у першу добу як у передопераційному, так і в післяопераційному періоді. Дози залежать від форми та тяжкості захворювання, поширеності процесу, варіантів клінічного перебігу. Відміна препарату повинна проводитись поступово, тільки після стійкого позитивного клінічно-лабораторного ефекту.

При гострому набряковому (інтерстиціальному) панкреатиті лікарський засіб призначати по 200–500 мг 3 рази на добу внутрішньовенно краплинно (в ізотонічному розчині натрію хлориду) та внутрішньом’язово. Легкий ступінь тяжкості некротичного панкреатиту — по 100–200 мг 3 рази на добу внутрішньовенно краплинно (в ізотонічному розчині натрію хлориду) та внутрішньом’язово. Середній ступінь тяжкості – по 200 мг 3 рази на добу внутрішньовенно краплинно (в ізотонічному розчині натрію хлориду). Тяжкий перебіг — у пульс-дозуванні 800 мг у першу добу, при дворазовому режимі введення; далі — по 200–500 мг 2 рази на добу з поступовим зниженням добової дози. Дуже тяжкий перебіг — у початковій дозі 800 мг на добу до стійкого купірування прояву панкреатогенного шоку, після стабілізації стану — по 300–500 мг 2 рази на добу внутрішньовенно краплинно (в ізотонічному розчині натрію хлориду) з поступовим зниженням добової дози.

Пацієнти літнього віку. Коригування дози для пацієнтів літнього віку не потрібно.

Діти

Суворо контрольованих клiнiчних досліджень безпеки застосування препарату дітям не проводилося, тому Венокор протипоказано застосовувати цій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми: сонливість, безсоння.

Лікування: у зв’язку з низькою токсичністю передозування малоймовірне. Лікування зазвичай не потрібне, симптоми зникають самостійно протягом доби. При виражених проявах проводиться підтримуюче та симптоматичне лікування.

Побічні реакції

Щоб уникнути виникнення побічних реакцій, рекомендується дотримуватися режиму дозування і швидкості введення препарату. Частота побічних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ): дуже часто (≥10%); часто (≥ 1% але ≤ 10%); нечасто (≥ 0,1% але ≤ 1%); рідко (≥ 0,01% але ≤ 0,1%); дуже рідко (≤ 0,01%); частота невідома (частота не може бути визначена на основі наявних даних).

З боку імунної системи: дуже рідко — анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, кропив’янка; частота невідома — алергічні реакції, гіперемія, можливі тяжкі реакції гіперчутливості.

Психічні порушення: дуже рідко — сонливість; частота невідома — порушення процесу засинання, відчуття тривожності, емоційна реактивність.

З боку серцево-судинної системи: частота невідома — відчуття серцебиття, тахікардія.

З боку нервової системи: дуже рідко — головний біль, запаморочення (може бути пов’язане з надмірно високою швидкістю введення і носити короткочасний характер); частота невідома — порушення координації, тремор.

З боку судин: дуже рідко — зниження/підвищення артеріального тиску (може бути пов’язане з надмірно високою швидкістю введення і носити короткочасний характер).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння: дуже рідко — сухий кашель, подразнення у горлі, дискомфорт у грудній клітці, затруднення дихання (може бути пов’язане з надмірно високою швидкістю введення і носити короткочасний характер); частота невідома — бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко — сухість у роті, нудота, відчуття неприємного запаху, металевий присмак у роті; частота невідома — диспепсичні розлади, діарея.

З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже рідко — свербіж, висипання, гіперемія обличчя; частота невідома — дистальний гіпергідроз.

Загальні порушення і реакції в місці введення: дуже рідко — відчуття тепла; частота невідома — зміни у місці введення.

На тлі довготривалого введення препарату можливе виникнення таких побічних реакцій: метеоризм, слабкість, периферичні набряки.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами. Використовувати тільки розчинники, вказані в iнструкцiї.

Упаковка

По 2 мл в ампулі; по 10 або 100 ампул у пачці або по 5 ампул у блістері, по 2 блістери у пачці; по 5 мл в ампулі, по 5 або 100 ампул в пачці або по 5 ампул у блістері, по 1 блістеру в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

Венокор розчин для ін'єкцій 50 мг/мл ампула 2 мл блістер у пачці, №10 - за підтримки довідника лікарських препаратів "Компендіум"