Інбутол® розчин для ін'єкцій 100 мг/1мл флакон 20 мл, №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ІНБУТОЛ®

(INBUTOL)

Склад

діюча речовина: етамбутолу гідрохлорид;

1 мл розчину містить 100 мг етамбутолу гідрохлориду;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або світло-жовтий розчин.

Фармакотерапевтична група

Протитуберкульозні засоби. Код АТX J04A K02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Етамбутол застосовувати для лікування туберкульозу, спричиненого мікобактеріями туберкульозного комплексу з Mycobacterium tuberculosis, як найпоширенішого збудника туберкульозу на додаток до тих, що виникають рідше, а саме: Mycobacterium bovis, Mycobacterium microti та Mycobacterium africani.

Антибактеріальна ефективність етамбутолу проявляється бактеріостатичною або бактерицидною дією залежно від концентрації препарату. При концентраціях етамбутолу 6–8 мкг/мл та більше він проявляє бактерицидну дію, при більш низьких концентраціях — бактеріостатичну ефективність.

Етамбутол діє на проліферацію позаклітинних мікобактерій та на макрофаги з проліферуючими внутрішньоклітинними мікобактеріями. Внутрішньоклітинні концентрації у 7 разів вищі, ніж позаклітинні.

Механізм дії етамбутолу недостатньо вивчений, однак, швидше за все, він пов’язаний з інгібуванням арабіносилтрансферази EmbB, яка порушує структуру бактеріальної клітинної стінки. Незважаючи на швидку дифузію етамбутолу у бактеріальну клітину, значне пригнічення росту відбувається лише через 24 години.

Дія ізоніазиду та рифампіцину синергічно доповнюється етамбутолом.

Механізм резистентності

У M. tuberculosis резистентність до етамбутолу пов’язана з мутаціями в опероні embCAB, зокрема в гені embB, який кодує арабіносилтрансферазу.

Поширеність набутої резистентності

Поширеність набутої резистентності до збудників туберкульозу Mycobacterium tuberculosis, що найчастіше виникає та реєструється з комплексу Mycobacterium tuberculosis, відносно етамбутолу варіюється залежно від регіону та часу.

За даними звітності, збудники туберкульозу, як правило, чутливі до етамбутолу. Однак слід завжди звертатися до спеціалістів за порадами з питань лікування.

Навіть при несумісності інших антимікобактеріальних хіміотерапевтичних засобів з боку пацієнтів або осіб, які потребують повторного лікування, що зазвичай вказує на проблему резистентності, спричинену різними факторами, бажано застосовувати етамбутол із заданою чутливістю.

Етамбутол не впливає на інші бактерії, віруси чи грибки.

Фармакокінетика.

Концентрації активних компонентів у сироватці крові після внутрішньовенного введення залежать від рівня дозування та часу введення. Таким чином, у середньому концентрація препарату становила близько 4,2 мкг/мл при застосуванні 20 мг/кг маси тіла через
2 години після внутрішньовенного введення. Концентрація лікарського засобу в сироватці крові (близько 5 мкг/л при застосуванні 25 мг/кг маси тіла) була досягнута приблизно через 2 години після перорального прийому.

Розподіл

Етамбутол швидко виводиться із плазми крові. Етамбутол зв’язується з білками сироватки крові залежно від концентрації і проникає у багато різних тканин та клітин. Він добре розподіляється у легеневій тканині і накопичується у клітинах, наприклад в еритроцитах і макрофагах. В еритроцитах етамбутол залишається зв’язаним протягом більш тривалого періоду часу, що в 2–4 рази перевищує значення відповідної концентрації у плазмі крові. Вважається, що еритроцити представляють собою резервуар, з якого етамбутол вивільняється повільно. Концентрація етамбутолу в макрофагах збільшується в 7 разів порівняно з позаклітинним простором.

Етамбутол проникає через гематоенцефалічний бар’єр у достатній кількості лише у пацієнтів із запальними менінгітами. Етамбутол потрапляє до кровообігу плода. У крові плода концентрація етамбутолу становить приблизно 32% від концентрації препарату у крові матері.

Зв’язування етамбутолу з білками крові залежить від його концентрації, наприклад при концентрації етамбутолу 0,6 мкг/л зв’язування з білками плазми крові становить 39%, а при концентрації 4,8 мкг/л — лише 8,3%.

Метаболізм та виведення

Період напіввиведення з організму у здорових пацієнтів, які не мають проблем з нирками, становить (2)-4-(6) годин. Етамбутол практично не змінюється протягом перших кількох годин після перорального введення і лише 15% виділяються з сечею у вигляді неактивних метаболітів.

Після внутрішньовенного введення в середньому (50)-70–80% дози міститься в сечі протягом 24-х годин, приблизно 0,8% дози виявляється у фекаліях протягом 48 годин. Етамбутол переважно має клубочкову фільтрацію, а також секретується у меншому об’ємі тубулярно. Якщо значення кліренсу креатиніну падають нижче 100 мл/хв, слід очікувати накопичення етамбутолу, за умови, що дозування залишиться незмінним.

Оскільки збереження функції нирок має важливе значення для екскреції, то її порушення підвищує ризик накопичення препарату, що потребує корекції дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Етамбутол виводиться при гемодіалізі, меншою мірою — при перитонеальному діалізі.

Клінічні характеристики

Показання

Інбутол^®, концентрат для приготування розчину для інфузій призначається для лікування туберкульозу.

Інбутол^® застосовувати для лікування дорослих, підлітків та дітей.

− Лікування всіх форм і стадій легеневого та позалегеневого туберкульозу з чутливістю до етамбутолу і тільки у комбінації з іншими протитуберкульозними хіміотерапевтичними засобами.

− Емпірична терапія на початковій фазі стандартного лікування туберкульозу при нечіткому характері резистентності або у випадках повторного лікування.

− Для застосування у модифікованих терапевтичних схемах лікування туберкульозу з доведеною резистентністю до одного або декількох компонентів стандартного комбінованого лікування.

Після завершення рекомендованого лікарем терміну лікування інфузійною формою етамбутолу пацієнту слід продовжити лікування пероральними формами препарату.

При застосуванні препарату Інбутол^® необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо застосування антимікробних препаратів.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента допоміжних речовин;
• ураження зорового нерва в анамнезі;
• інші наявні серйозні захворювання очей (наприклад, виражена діабетична ретинопатія);
• ураження очей, що заважають контролю гостроти зору;
• пацієнти, у яких надійний контроль гостроти зору неможливий або більше не є можливим з інших причин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пацієнти, які страждають на алкоголізм та отримують дисульфірам, мають підвищений ризик порушення функції зору при використанні етамбутолу.

Вплив на дані лабораторних досліджень

У разі достатньої концентрації в сироватці крові етамбутол вступає у взаємодію з фентоламіном і дає помилкові позитивні результати тестування при діагностиці феохромоцитоми.

Особливості застосування

Основною побічною дією етамбутолу є пошкодження зорового нерва. Односторонній або двосторонній аксіальний ретробульбарний неврит зорового нерва проявляється порушенням кольоросприйняття (переважно зеленого та червоного кольорів), зниженням гостроти зору або центральною скотомою, періаксіальним невритом з обмеженням полів зору. Тому слід проводити офтальмологічні огляди (контроль гостроти зору) перед початком лікування та кожні 4 тижні протягом усієї терапії. Для пацієнтів з порушенням функції нирок офтальмологічний контроль необхідно проводити частіше.

Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість порушення зору, слід звертати увагу на здатність до читання (читання газет тощо) та негайно повідомляти лікаря про будь-які відхилення. У таких випадках лікування етамбутолом слід негайно припинити, щоб уникнути незворотних пошкоджень.

При нирковій недостатності рекомендується корегувати дозу препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів з нирковою недостатністю слід регулярно контролювати концентрацію етамбутолу у плазмі крові.

Рекомендується з обережністю застосовувати пацієнтам з гіперурикемією та/або подагрою.

Для того щоб уникнути високих концентрацій етамбутолу в сироватці крові, Інбутол^® концентрат для приготування розчину для інфузій слід розводити у розчиннику та вводити внутрішньовенно із заданою швидкістю протягом не менше 2 годин.

Діти віком до 6 років, у яких достовірне визначення гостроти зору ще неможливе, повинні отримувати етамбутол тільки після ретельного аналізу співвідношення користі та ризику.

Внутрішньовенну форму лікарського засобу слід з обережністю застосовувати дітям віком від 6 до 12 років, оскільки недостатньо результатів клінічних досліджень у цій віковій групі. Тому Інбутол^® можна використовувати лише для підтримання життєво важливих показників та під контролем концентрації активної речовини в сироватці крові.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

В постреєстраційному періоді повідомлялось про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР) у зв’язку із застосуванням етамбутолу, включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS), яка може загрожувати життю або призвести до летального наслідку.

Під час призначення лікарського засобу пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за шкірними реакціями.

Якщо з’являються ознаки та симптоми, що вказують на ці реакції, етамбутол слід негайно відмінити та розглянути альтернативне лікування (за необхідності).

Якщо у пацієнта на тлі застосування етамбутолу розвинулася серйозна реакція, така як DRESS, лікування етамбутолом не можна поновлювати в жодному разі.

У дітей поява висипу може бути помилково прийнята за основну інфекцію або альтернативний інфекційний процес, і лікарі повинні враховувати можливість реакції на етамбутол у дітей, у яких під час терапії етамбутолом розвиваються симптоми висипу та лихоманки.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Етамбутол проникає через плаценту. Обмежена кількість даних не дозволяє зробити висновок про побічний вплив етамбутолу у терапевтичних дозах на вагітність або здоров’я плода та новонароджених. Експериментальні дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність етамбутолу у високих дозах. Застосування етамбутолу протипоказане у період вагітності.

Період годування груддю

Етамбутол проникає у грудне молоко. Концентрації препарату у грудному молоці відповідають концентраціям у сироватці крові матері. Застосування етамбутолу протипоказане у період годування груддю.

Фертильність

Етамбутол спричиняє проблеми з фертильністю у самців щурів. Немає даних про вплив Інбутолу^® на здатність до запліднення у людей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У період лікування етамбутол може впливати на швидкість реакції, тому не допускається керування автотранспортом або іншими механізмами. При наявності порушення зору, спричиненого етамбутолом, водіння та експлуатація машин може становити небезпеку для пацієнта та оточуючих.

Спосіб застосування та дози

Етамбутол належить до стандартних терапевтичних методів лікування туберкульозу (завжди у рамках комбінованої терапії).

Вибір схеми лікування туберкульозу та комбінованих препаратів базується на локальних даних резистентності, на результатах тесту резистентності для кожного окремого пацієнта та готовності пацієнта до співпраці та його відповідальності.

Стандартне лікування туберкульозу

Етамбутол слід застосовувати у рамках стандартного лікування туберкульозу для щоденної терапії на початковій стадії разом з ізоніазидом, рифампіцином та піразинамідом протягом 2 місяців.

Дозування

Для лікування туберкульозу етамбутолом використовувати наступні дози, виходячи з маси тіла для одноразового щоденного застосування:

Дорослі та підлітки:

15 (15–20) мг/кг маси тіла;

максимальна добова доза: 1600 мг.

Діти віком до 12 років: (де контроль гостроти зору може успішно застосовуватись)

20 (15–25) мг/кг маси тіла.

Будь-який туберкульоз у дитячому віці слід лікувати в тісній співпраці з досвідченими центрами. Внутрішньовенне введення етамбутолу в цій віковій групі відбувається лише за життєво важливими показаннями та під контролем концентрації препарату в сироватці крові.

Інтермітуюча терапія туберкульозу

Рекомендується щоденне введення препаратів для лікування туберкульозу протягом усього періоду лікування, оскільки ця схема гарантує максимальну терапевтичну безпеку.

Якщо щоденне введення препарату неможливо реалізувати з обґрунтованих причин, інтермітуючу терапію слід проводити лише у фазі безперервності та лише у
ВІЛ-негативних пацієнтів з повною чутливістю до протитуберкульозних препаратів та в якості контрольованої терапії.

Дорослі:

3 рази на тиждень: 30 мг/кг маси тіла.

Дозування при нирковій недостатності

Дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю залежить від швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ у мл/хв). Підбір дозування проводиться шляхом зміни інтервалу дозування та, при необхідності, контролюється визначенням рівня препарату в сироватці крові. Проте, підбір дозування залежно від визначення рівня препарату в сироватці крові необхідний для пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок.

* Провести визначення рівня препарату в сироватці крові: етамбутол: C_max = 2–6 мг/л 2 години після прийому (піковий рівень) або < 1,0 мг/л перед наступною дозою (частковий рівень).

Етамбутол добре виводиться шляхом діалізу. Швидке виведення при гемодіалізі (t_1/2 становить 2 години), помірне виведення при перитонеальному діалізі (t _1/2 становить 5 годин).

Етамбутол слід вводити у дні проведення діалізу за 4–6 годин до самого початку діалізу або одразу після проведення.

Дозування при печінковій недостатності

При тяжких порушеннях функції печінки підвищується концентрація етамбутолу в сироватці крові, тому необхідний контроль рівня препарату в сироватці крові.

Спосіб застосування

Щоденне введення лікарського засобу Інбутол^® здійснюється шляхом внутрішньовенної інфузії. Для цього необхідну кількість Інбутолу^® (що відповідає вказаній добовій дозі) розчинити у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози. Тривалість інфузії повинна становити не менше 2 годин. Добову дозу вводити внутрішньовенно краплинно у вигляді разової дози.

Тривалість застосування

Тривалість внутрішньовенного застосування Інбутолу^® слід розглядати у рамках можливості переведення пацієнта на прийом пероральної форми препарату для подальшого продовження курсу лікування.

Тривалість застосування етамбутолу при туберкульозі загалом залежить від призначеної схеми лікування.

У разі резистентності до одного з препаратів, що застосовують при стандартній терапії (наприклад ізоніазиду або рифампіцину) або при наявності мультирезистентності до різних препаратів (підтвердження резистентності, як мінімум до ізоніазиду та рифампіцину) етамбутол застосовувати з відповідною чутливістю під час усієї розширеної та модифікованої схеми лікування.

Інфузійний розчин необхідно візуально перевірити перед використанням. Використовувати слід лише прозорий розчин без видимих частинок.

Невикористані залишки лікарського засобу або відходи повинні бути утилізовані відповідно до місцевих вимог.

Діти

Діти віком до 6 років, у яких достовірне визначення гостроти зору ще неможливе, повинні отримувати етамбутол тільки після ретельного аналізу співвідношення користі та ризику.

Внутрішньовенну форму лікарського засобу слід з обережністю застосовувати дітям віком від 6 до 12 років, оскільки недостатньо результатів клінічних досліджень у цій віковій групі (див. розділ «Особливості застосування»).

Передозування

Симптоми інтоксикації

Запаморочення, головний біль, поліневрит, неврит зорового нерва (можливе виникнення сліпоти), погіршення гостроти зору, розвиток неврологічних порушень, сплутаність свідомості, галюцинації, відсутність апетиту, нудота, блювання, шлунково-кишкові розлади, діарея, гарячка, пригнічення дихання, асистолія.

Лікування

Специфічного антидоту немає, у разі виникнення симптомів інтоксикації препарат слід відмінити.

Лікування симптоматичне. Внутрішньовенно краплинно вводити розчин Рінгера, сорбілакт, реосорбілакт, проводити форсований діурез. При виникненні неврологічних або офтальмологічних побічних реакцій рекомендовано призначення вітамінів В₁, В₆ і В₁₂, калікреїну та стероїдів. Здійснювати контроль і заходи щодо підтримки життєво важливих функцій організму, у разі необхідності проводити реанімаційні заходи.

Показані перитонеальний діаліз або гемодіаліз. При загрозливих станах рекомендовано обмінне переливання крові, оскільки при цьому видаляються також еритроцити, в яких етамбутол накопичується у значній кількості.

Побічні реакції

Частота наступних побічних реакцій значно відрізняється у загальноприйнятій літературі. Інформативні дослідження з достатньою кількістю пацієнтів недоступні.

Оцінка побічних реакцій базується на наступній частоті випадків: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (≥ 1/10000), частота невідома (частота не може бути визначена з наявних даних).

Порушення з боку органів зору

Дуже часто: дозозалежний неврит зорового нерва з порушенням кольоросприйняття (переважно зеленого та червоного кольорів), зниження гостроти зору, центральна скотома або обмеження зовнішніх полів зору*.

Частота невідома: незворотні порушення зору (сліпота) у разі несвоєчасного припинення лікування.

Неврологічні розлади

Часто: парестезії (особливо в кінцівках), головний біль, запаморочення, тремор пальців рук.

Психічні розлади

Часто: сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації.

Розлади з боку сечовидільної системи

Нечасто: нефротоксичні ефекти.

Порушення обміну речовин, метаболізму

Дуже часто: підвищення рівня сечової кислоти (особливо у пацієнтів із подагрою)*.

Порушення з боку імунної системи

Нечасто: алергічні реакції, такі як висип, свербіж, гарячка та/або лейкопенія.

Рідко: тяжкі реакції гострої гіперчутливості (анафілактичний шок).

Частота невідома: пневмоніт, нейтропенія з еозинофілією, синдром Стівенса-Джонсона.

Шлунково-кишкові розлади

Частота невідома: метеоризм, відчуття важкості та переповнення, дискомфорт у ділянці живота, нудота.

Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: свербіж, висип, лишай.

Частота невідома: індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»).

Розлади гепатобіліарної системи

Нечасто: розлади функції печінки (підвищений рівень трансаміназ, гепатит)*.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто: лейкопенія (як складова алергічних реакцій).

Рідко: зміна картини крові, наприклад тромбоцитопенія.

Частота невідома: нейтропенія з еозинофілією (як складова алергічних реакцій).

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Частота невідома: пневмоніт (як складова алергічних реакцій).

^{*див. опис вибраних побічних реакцій}

Опис вибраних побічних реакцій

Неврит зорового нерва: симптоми, як правило, мають зворотну силу, якщо були виявлені на ранній стадії, і якщо Інбутол^® відмінено одразу.

Підвищення рівня сечової кислоти: приблизно у 50% хворих, які проходили лікування, особливо у пацієнтів із подагрою, у крові було виявлено підвищений вміст сечової кислоти. Передбачається конкуруючий механізм виведення сечової кислоти у системі канальців. Такий результат може з’явитися вперше через 24 години після застосування однієї дози або навіть після 90 днів лікування, і може бути спричинений супутнім лікуванням ізоніазидом та піридоксином. Також були зафіксовані випадки артралгії, пов’язані з 4-лінійною комбінованою терапією (рифампіцин, ізоніазид, піразинамід та етамбутол).

Порушення функції печінки: можуть виникнути особливо при високих дозах етамбутолу.

Заходи при виникненні побічних реакцій

Тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілаксія)

Лікування лікарським засобом Інбутол^® слід негайно припинити та розпочати необхідні заходи (наприклад введення антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, симпатоміметиків та при необхідності проведення штучної вентиляції легень).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Не заморожувати.

Упаковка

По 10 мл або 20 мл у флаконах скляних.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Юрія-Фарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281–01–01.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ІНБУТОЛ^®

(INBUTOL)

Склад

діюча речовина: 1 мл розчину містить 100 мг етамбутолу гідрохлориду;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка жовтуватого кольору рідина. рН 3,5–7,0.

Фармакотерапевтична група

Протитуберкульозні засоби. Код АТX J04A K02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Інбутол чинить специфічну антибактеріальну туберкулостатичну дію щодо Mycobacterium tuberculosis і Mycobacterium bovis, а також деяких атипових (опортуністичних, нетуберкульозних) видів мікобактерій, Mycobacterium аvis. Відносно інших бактерій, а також вірусів і грибів активність не проявляє. Діє бактеріостатично. Пригнічує ріст і розмноження мікобактерій туберкульозу, стійких до інших протитуберкульозних препаратів (стрептоміцину, ізоніазиду, парааміносаліцилової кислоти (ПАСК), етіонаміду, канаміцину).

Первинна резистентність Mycobacterium tuberculosis і Mycobacterium bovis до етамбутолу спостерігається рідко, вторинна резистентність розвивається повільно (за винятком випадків монотерапії препаратом), тому лікарський засіб необхідно застосовувати у комбінації з іншими протитуберкульозними засобами. Механізм бактеріостатичної дії етамбутолу пов’язаний із блокуванням ферментів ДНК і РНК, завдяки чому гальмується синтез білків, ріст і розмноження мікобактерій туберкульозу. Чутливість до етамбутолу різних мікобактерій коливається від 0,25 до 100 мкг/мл. Суттєвою перевагою етамбутолу є його бактеріостатична активність відносно атипових і пташиних штамів мікобактерій. Інбутол проникає у клітини мікобактерій, що активно ростуть, пригнічуючи синтез РНК, одного або більше метаболітів, порушує клітинний метаболізм — припиняється розмноження і клітина гине. Проявляє активність тільки відносно клітин, що активно діляться.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення 10 мл 10% розчину (1000 мг) дія лікарського засобу настає одразу. Максимальна концентрація препарату у крові досягається одразу після введення і утримується протягом 2–4 годин. Зв’язок з білками плазми крові становить 20–30%. Добре проникає у тканини, органи і біологічні рідини, за винятком асцитичної і плевральної. Виявляється у спинномозковій рідині при туберкульозному менінгіті. Найвищі концентрації створюються у нирках, легенях, слині, сечі. Проникає у грудне молоко. Не проходить крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр. Частково метаболізується у печінці (15%) з утворенням неактивних метаболітів. Основним шляхом метаболізму є початкове окислення спирту до альдегідного проміжного метаболіту, після чого настає його перетворення у дикарбонову кислоту. Період напіввиведення з організму становить приблизно 6 годин, а при порушенні функції нирок — 8 годин. Виводиться з сечею 80–90% (50% — у незміненому вигляді, 15% — у вигляді неактивних метаболітів) і з фекаліями — 10–20% (у незміненому вигляді). Виводиться при гемодіалізі і перитонеальному діалізі.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування всіх форм і локалізацій активного туберкульозу, особливо при вперше виявлених гострих процесах.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента допоміжних речовин;
• неврит зорового нерва, катаракта, діабетична ретинопатія, запальні захворювання очей;
• інші наявні серйозні захворювання очей;
• ураження очей, що заважають контролю гостроти зору;
• пацієнти, у яких надійний контроль гостроти зору неможливий або більше не є можливим з інших причин (тяжкий стан, психічні розлади);
• подагра, тяжка ниркова недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні препарату з іншими лікарськими засобами можливе:

з протитуберкульозними лікарськими засобами — посилення ефектів протитуберкульозних лікарських засобів. Для лікування туберкульозу у комплексній терапії з етамбутолом можна застосувати ізоніазид, парааміносаліцилову кислоту (ПАСК), стрептоміцин, циклосерин, піразинамід;

з ципрофлоксацином, аміноглікозидами, аспарагіназою, карбамазепіном, препаратами літію, іміпенемом, метотрексатом, хініном — посилення ефектів та підвищення нейротоксичності вищевказаних лікарських засобів;

з дигітоксином — зниження ефективності останнього;

з дисульфірамом — підвищення концентрації етамбутолу та посилення його токсичності;

з піразинамідом — синергічний вплив на виведення сечової кислоти;

з ізоніазидом при одночасному застосуванні циклоспорину А — посилення розпаду циклоспорину А з ризиком відторгнення трансплантата;

з етіонамідом — фармакологічний антагонізм, тому не рекомендується одночасне застосування (препарати краще призначати через день).

Етамбутол змінює метаболізм деяких мікроелементів, головним чином цинку.

Етиловий спирт посилює негативний вплив етамбутолу на органи зору, тому під час лікування слід відмовитися від вживання алкоголю.

Хронічні алкоголіки, які отримують дисульфірам, мають підвищений ризик порушення функції зору при використанні етамбутолу.

Вплив на дані лабораторних досліджень

Етамбутол взаємодіє в сироватці крові з фентоламіном і може спричиняти помилкові позитивні результати тестування при діагностиці феохромоцитоми.

Особливості застосування

З обережністю призначати хворим із порушенням функції нирок.

Хворим, які перебувають на дискретному гемодіалізі, необхідна корекція дози у бік її збільшення або перехід на інтермітуючий спосіб введення.

При появі побічних ефектів необхідна корекція дози у бік її зменшення, а при неможливості такого кроку — перехід на інтермітуючий прийом препарату (через день або 2 рази на тиждень). На початку лікування можливе посилення кашлю, збільшення кількості мокротиння. Для зменшення зазначеної симптоматики призначати вітаміни групи В, відхаркувальні засоби.

Лікування етамбутолом може підвищувати концентрацію уратів у крові, що пов’язано з ослабленням виведення сечової кислоти нирками. З обережністю призначати хворим із підвищеним рівнем сечової кислоти у крові.

Перед початком та під час лікування етамбутолом слід провести офтальмологічний контроль: обстеження очного дна, внутрішньоочного тиску, рефракції, полів зору, гостроти зору та кольоросприйняття (особливо диференціювання червоного та зеленого, синього та зеленого кольорів).

Необхідно інформувати лікаря про будь-які зміни функції ока.

Для пацієнтів з порушеннями функції нирок офтальмологічний контроль необхідно проводити щоденно.

Офтальмологічний контроль здійснюється для кожного ока окремо та для обох разом, оскільки зміни гостроти зору можуть бути односторонніми чи білатеральними. У разі появи змін функції органів зору для попередження атрофії зорового нерва лікування етамбутолом слід припинити. Зміни зору зазвичай оборотні, після припинення лікування зникають через кілька тижнів, у деяких випадках — через кілька місяців. У виняткових випадках зміни зору необоротні внаслідок атрофії зорового нерва. При порушенні зору застосовувати гідроксикобаламін або ціанокобаламін. Зір відновлюється протягом кількох тижнів чи навіть місяців.

Застосування етамбутолу вимагає проведення постійного моніторингу показників периферичної крові, функціонального стану печінки і нирок.

У пацієнтів, які раніше приймали препарати з туберкулостатичною дією, стійкість бактерій до етамбутолу розвивається частіше.

Довготривале чи повторне застосування етамбутолу може призвести до розвитку вторинних інфекцій. При підозрі на інфекцію необхідно звернутися до лікаря.

Якщо симптоми туберкульозу не зникають протягом 2–3 тижнів або відзначається погіршення стану, рекомендується звернутися до лікаря.

Необхідно пройти повний курс лікування препаратом, незалежно від того, наявні чи відсутні симптоми захворювання для запобігання рецидиву чи розвитку резистентності.

Етиловий спирт посилює токсичну дію етамбутолу на органи зору, тому під час лікування слід відмовитися від вживання алкоголю.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

В постреєстраційному періоді повідомлялось про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР) у зв’язку із застосуванням етамбутолу, включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS), яка може загрожувати життю або призвести до летального наслідку.

Під час призначення лікарського засобу пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за шкірними реакціями.

Якщо з’являються ознаки та симптоми, що вказують на ці реакції, етамбутол слід негайно відмінити та розглянути альтернативне лікування (за необхідності).

Якщо у пацієнта на тлі застосування етамбутолу розвинулася серйозна реакція, така як DRESS, лікування етамбутолом не можна поновлювати в жодному разі.

У дітей поява висипу може бути помилково прийнята за основну інфекцію або альтернативний інфекційний процес, і лікарі повинні враховувати можливість реакції на етамбутол у дітей, у яких під час терапії етамбутолом розвиваються симптоми висипу та лихоманки.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У період лікування не допускається керування автотранспортом та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози

Оптимальна доза для дорослих при застосуванні етамбутолу при лікуванні туберкульозу становить 15–20 мг/кг маси тіла на добу при щоденному застосуванні або 20–35 мг/кг маси тіла на добу при застосуванні препарату через день. При поширеному процесі з масивним бактеріовиділенням і при лікуванні туберкульозного менінгоенцефаліту дозу препарату можна збільшити до 30–35 мг/кг маси тіла на добу. Максимальна добова доза дорослим становить 1–1,6 г залежно від маси тіла. Дітям віком від 5 років препарат призначати у дозі 15–20 мг/кг маси тіла на добу, при інтермітуючому застосуванні — до 25 мг/кг маси тіла на добу. Максимальна добова доза дітям становить 1–1,2 г залежно від маси тіла.

Оптимальна доза для дорослих при застосуванні внутрішньовенної форми етамбутолу (Інбутол^®) при лікуванні туберкульозу становить 10 мл 10% розчину на добу за умови застосування кожен день або 20 мл 10% розчину на добу за умови застосування інтермітуючим методом (через день).

Загальна курсова доза залежить від тяжкості перебігу захворювання і визначається лікарем індивідуально. Курс лікування залежить від ефективності терапії і сприйняття препарату і становить у середньому 2–4 місяці.

Пацієнтам із порушенням функції нирок при рівні креатиніну вище 1,3% необхідний контроль аналізу сечі з метою контролю швидкості його виведення. При показниках, що перевищують 50 мл/хв, дозу лікарського засобу Інбутол^® 20 мг/кг можна не коригувати. При швидкості виведення менше 50 мл/хв дозу слід зменшити до 12 мг/кг. При швидкості виведення менше 20 мл/хв слід визначити рівень препарату Інбутол^® у сироватці крові, щоб він становив приблизно 5 мкг/мл.

Як альтернативний метод хворим із нирковою недостатністю або хворим, які перебувають на діалізі, Інбутол^® призначати по 40 мг/кг маси тіла 2 рази на тиждень. Пацієнтам, яким призначено діаліз, лікарський засіб слід вводити за 6 годин до його початку.

Вводити препарат слід внутрішньовенно краплинно, попередньо розчинивши необхідний об’єм у 100 або 200 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Рекомендована тривалість введення розчину — 60–90 хвилин залежно від об’єму.

Діти

Лікарський засіб не призначати дітям віком до 5 років через недостовірність результатів перевірки стану зору. З обмеженням призначати препарат дітям віком до 10 років.

Передозування

Симптоми: запаморочення, головний біль, поліневрит, неврит зорового нерва (можливе виникнення сліпоти), погіршення гостроти зору, розвиток неврологічних порушень, сплутаність свідомості, галюцинації, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, гарячка, пригнічення дихання, асистолія.

Лікування: специфічного антидоту немає, препарат слід відмінити, викликати блювання або промити шлунок, а також призначити ентеросорбенти. Внутрішньовенно краплинно вводити розчин Рінгера, сорбілакт, реосорбілакт, проводити форсований діурез. Призначати вітаміни групи В. Здійснювати контроль і заходи щодо підтримки життєво важливих функцій організму, у разі необхідності проводити реанімаційні заходи.

Показані форсований діурез, перитонеальний діаліз або гемодіаліз. При загрозливих станах рекомендовано обмінне переливання крові, оскільки при цьому видаляються також еритроцити, в яких етамбутол накопичується у значній кількості. Терапія симптоматична. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції

З боку серцево-судинної системи: перикардит, міокардит, артеріальна гіпотензія, тахікардія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лімфаденопатія.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, судоми, дезорієнтація, периферичні неврити — парестезії у кінцівках, відчуття пощипування, оніміння, парези.

З боку органів зору: ретробульбарне запалення зорового нерва, зорова невропатія, однобічне або двобічне зниження гостроти зору, включаючи необоротну сліпоту; порушення кольоросприйняття (переважно зеленого та червоного кольорів), розвиток центральної або периферичної скотоми, обмеження полів зору, крововилив у сітківку. Виникнення порушень з боку зору залежить від тривалості лікування та попередніх або наявних захворювань органів зору.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: інфільтрати у легенях з еозинофілією або без, пневмоніт, посилення кашлю, утруднення відходження мокротиння і підвищення його в’язкості.

З боку травного тракту: відсутність апетиту, металевий присмак у роті, нудота, блювання, диспепсія, печія, біль у животі, діарея, псевдомембранозний коліт (при сумісному застосуванні з рифампіцином та ізоніазидом).

З боку сечовидільної системи: підвищення рівня креатиніну, інтерстиціальний нефрит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, гіперемія, дерматит, індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку кістково-м’язової системи: болі в суглобах.

З боку обміну речовин, метаболізму: зниження кліренсу сечової кислоти у сироватці крові, явища сечокислого діатезу, загострення подагри, гіперурикемія.

З боку імунної системи: анафілактичні та анафілактоїдні реакції, включаючи анафілактичний шок, синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лаєлла (токсичний епідермальний некроліз), бронхоспазм, васкуліт.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових трансаміназ, жовтяниця, гепатит.

Загальні порушення: підвищення температури тіла, озноб, загальна слабкість, набряки,
зміни у місці введення.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Не слід змішувати розчин з іншими лікарськими засобами в одній ємності.

Упаковка

По 10 мл, 20 мл у флаконах.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Юрія-Фарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел. (044) 281–01–01.