Name: Парацетамол-Дарниця
Brand: Дарниця ФФ
SKU: 199386

Парацетамол-Дарниця таблетки 200 мг контурна чарункова упаковка, №10

Ціна в місті

від 11,80 до 27,00

Без рецепту

10 шт, 200 мг від 11,80 грн 10 шт, 500 мг від 20,69 грн

В наявності в 435 аптеках

Ціни в аптеках

Форма випуску таблетки
Дозування 200 мг
Кількість штук в упаковці 10 шт
Виробник Дарниця ФФ
Сертифікат UA/4369/01/01 від 16.03.2021
Міжнародна назва Paracetamolum (Парацетамол)

Парацетамол-Дарниця інструкція із застосування

Склад і форма випуску

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Ненаркотичний анальгетик. Неселективно інгібує ЦОГ, впливаючи на центри болю і терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює незначний протизапальний ефект. Відсутній вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, що зумовлює відсутність у парацетамолу негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію і води) і слизову оболонку ШКТ. Можливість утворення метгемоглобіну і сульфгемоглобіну малоймовірна. Фармакокінетика. Абсорбція — висока, практично 100%. У системному кровотоку 15% препарату, що всмоктався, зв’язується з білками плазми крові. Час досягнення C_max у крові (t_max) становить 20–30 хв. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі крові досягається при його призначенні в дозі 10–15 мг/кг маси тіла. Проникає крізь ГЕБ і в грудне молоко. Кількість препарату в грудному молоці становить менше 1% від прийнятої годуючою матір’ю дози парацетамолу. Метаболізується в печінці: 80% вступає в реакції кон’югації з глюкуроновою кислотою і сульфатами з утворенням неактивних метаболітів. 17% препарату підлягає гідроксилюванню з утворенням активних метаболітів, що кон’югують із глутатіоном та утворюють неактивні метаболіти. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів і зумовлювати їх некроз. T_½ парацетамолу — 2–3 год. У хворих літнього віку знижується кліренс препарату і збільшується T_½. Виділяється нирками — 3% у незміненому вигляді.

ПОКАЗАННЯ:

больовий синдром слабкої і помірної інтенсивності різного генезу (головний біль, включаючи мігрень та головний біль напруження, біль у спині, ревматичний біль, біль у м’язах, періодичний біль у жінок, невралгії, зубний біль). Зменшення вираженості симптомів при застуді та грипі, таких як лихоманка, ломота.

ЗАСТОСУВАННЯ:

застосовувати внутрішньо. Приймати з великою кількістю рідини, через 1–2 год після прийому їжі (прийом одразу після їди призводить до подовження часу всмоктування). Для дорослих і дітей віком від 12 років (маса тіла понад 40 кг) разова доза становить 400–1000 мг; кратність призначення — до 4 разів на добу у разі необхідності. Не слід приймати більше 4000 мг протягом 24 год. Для пацієнтів з порушеннями функцій печінки або нирок, для хворих літнього віку добову дозу необхідно знизити і збільшити інтервал між прийомами. Дітям віком від 3 років призначати з розрахунку 10–15 мг/кг маси тіла (разова доза). Прийом можна повторювати через 6 год (до 4 разів на добу) у разі необхідності.Максимальна добова доза для дітей віком 3–6 років (до 22 кг) — 1000 мг, 6–9 років (до 30 кг) — 1500 мг, 9–12 років (до 40 кг) — 2000 мг. Максимальна тривалість застосування у дітей без консультації лікаря — 3 дні.Не перевищувати рекомендовану дозу.Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол. Діти. Не рекомендується застосовувати у дітей віком до 3 років у даній лікарській формі.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія.

ПОБІЧНА ДІЯ:

у випадку виникнення побічних реакцій слід припинити застосування препарату та негайно звернутися до лікаря.Побічні реакції внаслідок прийому парацетамолу виникають:– з боку імунної системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний висип, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса — Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);– з боку системи травлення: нудота, біль в епігастрії;– з боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми;– з боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія, синці чи кровотечі;– з боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП;– з боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

необхідно порадитися з лікарем стосовно можливості застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функцій нирок і печінки.Враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки підвищується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу.Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.Не перевищувати зазначених доз.Не приймати препарат з іншими засобами, що містять парацетамол.При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки.Під час лікування парацетамолом не вживати алкогольні напої.Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря. Застосування у період вагітності і годування груддю Вагітність. Призначення препарату у ці періоди можливе лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини. Період годування груддю. Парацетамол проникає в грудне молоко, але у клінічно незначній кількості. Доступні опубліковані дані не містять протипоказань щодо годування груддю. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не впливає.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися при застосуванні з колестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений тривалим регулярним застосуванням парацетамолу із підвищенням ризику кровотечі. Періодичний прийом не викликає значного ефекту.Барбітурати зменшують вираженість жарознижувального ефекту парацетамолу.Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу із гепатотоксичними засобами підвищується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

ураження печінки можливе у дорослих, що прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, що прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм чи іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірної кількості етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія), прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки. Симптоми передозування у перші 24 год: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12–48 год після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та викликати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит. При тривалому застосуванні препарату у високих дозах з боку органів кровотворення можуть розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі високих доз з боку ЦНС — запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи — нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз). Лікування: при передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити в лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 год. Концентрація парацетамолу в плазмі крові повинна вимірюватися через 4 год або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 год після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 год після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту в/в слід вводити N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. У разі відсутності блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 25 °С.

АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Парацетамол-Дарниця ― анальгетик і антипіретик безрецептурного відпуску. Діюча речовина даного препарату ― парацетамол, у англомовній літературі зазначається назва ацетамінофен, прийнята в США. Показаннями до застосування Парацетамолу-Дарниця є головний та зубний біль, біль у спині, біль при ревматологічних захворюваннях, біль у м’язах, дисменорея, артралгії. Окрім того, Парацетамол-Дарниця застосовується у якості жарознижувального засобу.

Парацетамол: факти з історії

На даний час парацетамол ― безрецептурний анальгетик, що призначається у світі найчастіше (Chiew A.L. еt al., 2018). Уперше був синтезований у 1878 р. Спочатку його широко не застосовували, оскільки вченими був зроблений помилковий висновок щодо того, що парацетамол може викликати метгемоглобінемію. Проте пізніше було встановлено, що метгемоглобінемію викликає не парацетамол, а інший метаболіт ацетаніліду (фенілгідроксиламін), тому парацетамол із 1950-х років увійшов до клінічної практики у якості анальгетика (McCrae J.C. еt al., 2018). У Великобританії він став доступним за рецептом у 1956 р., а з 1963 р. він відпускається у цій країні без рецепта (Stephens G. et al., 2016). Уже у 1980-х роках він став у Великобританії безрецептурним анальгетиком, що продавався найчастіше. На сьогодні парацетамол затверджений ВООЗ у якості препарату першого ряду для купірування болю при онкологічних захворюваннях. У більшості країн світу сьогодні він доступний як безрецептурний знеболювальний та жарознижувальний лікарський засіб, який можна застосовувати без консультації лікаря не більше 3 днів (McCrae J.C. еt al., 2018).

Парацетамол: механізм дії

Механізм дії парацетамолу є складним та все ще не до кінця вивченим.Вважається, що він неселективно інгібує ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Проте існують деякі особливості, які відрізняють даний препарат від НПЗП, в основі механізму дії яких також лежить блокада ЦОГ. Його дія на ЦОГ нейтралізується за наявності пероксидаз. Окрім того, парацетамол не пригнічує синтез простагландинів у периферичних тканинах. Ці факти пояснюють мінімальну протизапальну дію парацетамолу та його вплив на центри болю та терморегуляції (ЦОГ-2 конститутивно експресується у нервовій тканині) (McCrae J.C. еt al., 2018). Окрім того, цим пояснюється відсутність при застосуванні парацетамолу типових для НПЗП побічних реакцій з боку ШКТ.У якості потенційних механізмів знеболювальної дії парацетамолу також розглядаються активація спінальних серотонінергічних нисхідних провідних шляхів, інгібування утворення оксиду азоту та навіть вплив парацетамолу через опіоїдні рецептори (Klinger-Gratz P.P. еt al., 2018).Значне інгібування утворення простагландинів, викликане парацетамолом, було продемонстровано у тканинах головного мозку, селезінки та легень. «Гіпотеза ЦОГ-3», у якій ефективність парацетамолу пояснюється його специфічним інгібуванням третього ізоформного ферменту ЦОГ-3, в останні роки була спростована (Stephens G. et al., 2016).У одному з досліджень продемонстровано, що знеболювальна дія парацетамолу значною мірою зумовлена впливом його метаболіту N-арахідоноілфеноламіду на канабіноїдні рецептори СВ1 головного мозку.N-арахідоноілфеноламін підвищує у нейронах та астроцитах вміст ендоканабіноїду арахідоноїлетаноламіду, також відомого як анандамід, шляхом інгібування зворотного захоплення анандаміду в синапсах. У експериментах на мишах було продемонстровано, що N-арахідоноїлфеноламін чинить знеболювальну дію як при гострому, так і при нейропатичному болю (Klinger-Gratz P.P. еt al., 2018).

Коли вибір за парацетамолом?

Головний біль є широко розповсюдженою проблемою охорони здоров’я в усьому світі. За оцінками, поширеність головного болю протягом життя перевищує 90% (тобто 90% осіб хоча б раз у житті відчували головний біль), а річне поширення серед дорослого населення становить 46% (тобто 46% осіб відчували головний біль протягом року, що передував опитуванню).Оскільки головний біль, як правило, має інтенсивність від легкого до помірного, люди часто займаються самолікуванням та не звертаються за медичною допомогою. Головний біль може бути первинним (без очевидної причини за результатами дослідження) або вторинним (зумовленим іншими захворюваннями). Головний біль напруги (ГБН) належить до групи первинного головного болю та відмічається у близько ¹/₃ населення, що страждає від головного болю. Вважається, що ГБН відмічається у кожного п’ятого в світі (21%) та є другим за поширеністю захворюванням після карієсу. ГБН більш розповсюджений, ніж мігрень. ГБН розділяють на нечастий епізодичний (менше одного епізоду головного болю на місяць), частий епізодичний (2–14 епізодів головного болю в місяць) та хронічний ГБН (15 та більше епізодів головного болю на місяць) (Stephens G. et al., 2016).ГБН є одним із показань до застосування Парацетамолу-Дарниця (інструкція МОЗ України).У огляді Кокрейнівського формату (23 дослідження, 8079 учасників) оцінювали ефективність та безпеку парацетамолу у пацієнтів із частими епізодами ГБН. Виявлено, що даний лікарський засіб виявляє більш виражений знеболювальний ефект порівняно з плацебо. Стосовно купірування симптомів помірного ГБН ефективність парацетамолу в дозі 1000 мг аналогічна терапевтичній ефективності кетопрофену в дозі 25 мг та ібупрофену в дозі 400 мг. Ефективність оцінювали через 2 год після прийому препарату. Окрім того, пацієнти, які приймали парацетамол, рідше приймали додаткові знеболювальні препарати, ніж пацієнти групи плацебо. При цьому частота виникнення побічних ефектів при прийомі 1000 мг парацетамолу не перевищувала таку при прийомі плацебо (Stephens G. et al., 2016).Мігрень ― це розповсюджене захворювання, яке займає 7-ме місце серед захворювань, які призводять до інвалідності у всьому світі. У результаті досліджень було встановлено, що поширеність мігрені серед населення у світі становить близько 15%. Існують деякі відмінності у поширенні даного захворювання у різних країнах, наприклад у США вона становить 13% всього населення. Пік захворюваності припадає на вік 30–50 років, при цьому у жінок відмічають мігрень у 2–3 рази частіше, ніж у чоловіків.Міжнародне товариство головного болю виділяє 2 підтипи мігрені: із аурою та без аури. Мігрень без аури є найбільш поширеним підтипом. Вона характеризується нападами тривалістю 4–72 год. Біль при цьому помірної або вираженої інтенсивності, однобічний, пульсуючий, посилюється при нормальній фізичній активності та супроводжується нудотою, фото- та/або фонофобією. Мігрень із аурою характеризується розвитком протягом 5–20 хв вогнищевих неврологічних симптомів. Вони регресують зазвичай протягом 60 хв, потім виникає головний біль як при мігрені без аури.Мігрень призводить до погіршення якості життя та зниження продуктивності праці. У результаті одного з епідеміологічних досліджень у США було встановлено, що більше ніж половина хворих на мігрень під час нападів потребують ліжкового режиму.Майже 49% хворих при цьому приймають безрецептурні препарати, у тому числі парацетамол, 29% ― комбінують прийом безрецептурних і рецептурних лікарських засобів.У огляді Кокрейнівського формату (n=2942) оцінювалися ефективність і переносимість парацетамолу у вигляді монотерапії або в поєднанні з протиблювотним препаратом для купірування нападів мігрені у дорослих. Виявлено, що парацетамол істотно переважає за ефективністю плацебо стосовно полегшення головного болю помірної або сильної інтенсивності протягом 1–2 год після прийому. Одноразовий прийом 1000 мг досліджуваного препарату зменшував вираженість головного болю від помірного або сильного до відсутності болю через 2 год у 1 із 5 пацієнтів (19%). У групі плацебо аналогіного зменшення вираженості болю досягали у 1 пацієнта із 10 (10%). Через 2 год після прийому парацетамолу зменшення вираженості головного болю від помірного або сильного до легкого відмічено у 56% пацієнтів порівняно з 36% серед тих, хто приймав плацебо. Частота небажаних побічних реакцій була однаковою при застосуванні парацетамолу та плацебо.Прийом комбінації 1000 мг парацетамолу/10 мг метоклопраміду та суматриптану у дозі 100 мг були однаково ефективні стосовно зменшення вираженості головного болю. При цьому комбінація парацетамол/метоклопрамід переносилася краще, ніж суматриптан. Враховуючи низьку ціну та широку доступність парацетамолу, він може бути препаратом першого вибору для лікування обох підтипів мігрені у тих, хто має протипоказання до прийому або непереносимість суматриптану, а також НПЗП або ацетилсаліцилової кислоти (Stephens G. et al., 2016).Біль є розповсюдженим симптомом злоякісних новоутворень. 30–50% усіх хворих на рак відчувають біль різної інтенсивності, що суттєво погіршує їх якість життя.ВООЗ пропонує триетапну схему купірування болю для онкологічних хворих. На першому етапі рекомендується застосування парацетамолу або інших неопіоїдних анальгетиків, на 2-му етапі ― комбінація цих препаратів із низькими дозами опіатів, а на 3-му етапі застосовуються наркотичні анальгетики (Wiffen P.J. еt al., 2017).Парацетамол також призначають при хронічних захворюваннях, що супроводжуються больовим синдромом, таких як остеоартроз та біль у попереку (McCrae J.C. еt al., 2018). Остеоартроз є основною причиною болю у дорослих, призводить до обмеження фізичної активності, погіршення якості життя та інвалідизації. Поширеність остеоартрозу підвищується. Парацетамол рекомендується у якості анальгетика першої лінії при остеоартрозі стегна або коліна. У той же час у систематичному огляді 10 рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень (n=3541) оцінювалася ефективність парацетамолу у зменшенні вираженості болю при остеоартрозі колінного або кульшового суглобів. Пацієнти оцінювали біль за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0–100 балів), середнє зменшення вираженості болю при прийомі парацетамолу становило 26,2 бала. Рухомість же суглобів (ВАШ, 0–100 балів) збільшилася на 14,9 бала. При цьому частота розвитку побічних ефектів при прийомі парацетамолу не відрізнялася від такої при прийомі плацебо. Таким чином, парацетамол виявляє слабковиражений знеболювальний ефект у хворих із остеоартрозом (Leopoldino A.O. et al., 2019)

Парацетамол: як уникнути токсичного ураження печінки?

У терапевтичних дозах (для дорослих 500–1000 мг 3–4 р/добу, максимальна добова доза 4 г) парацетамол рідко призводить до розвитку несприятливих ефектів (Chiew L.A. et al., 2018). Він вважається більш безпечним, ніж інші широко застосовувані анальгетики, такі як НПЗП або опіати. Тим не менше у результаті систематичного огляду літератури було встановлено, що він виявляє токсичність при прийомі у субмаксимальних дозах (Conaghan P.G. et al., 2019).Незважаючи на низьку частоту побічних реакцій, парацетамол вважається потенційно гепатотоксичним. За оцінками, він є причиною близько 50% усіх випадків печінкової недостатності у Великобританії та близько 40% ― у США (Stephens G. et al., 2016).Виходячи із вищевказаного, необхідно суворо дотримуватися рекомендованих доз при призначенні/застосуванні даного препарату.У разі передозування парацетамолу рекомендується промити шлунок, прийняти активоване вугілля для зниження абсорбції парацетамолу із ШКТ, прийняти антидот для детоксикації (включаючи ацетилцистеїн, метіонін, цистеїн та димеркапрол), а також провести гемодіаліз. Застосування у якості антидоту ацетилцистеїну та метіоніну у дослідженнях характеризувалося кращою переносимістю та меншою вираженістю некрозу печінки за даними біопсії порівняно з димеркапролом або відсутністю введення антидоту (Chiew L.A. et al., 2018)

Парацетамол-Дарниця: висновки

Парацетамол-Дарниця ― лікарський препарат, що має жарознижуювальні та анальгетичні властивості. Він відпускається без рецепта та широко застосовується для купірування больового синдрому різного генезу, а також зменшення вираженості симптомів лихоманки при ГРВІ та грипі. Парацетамол (ацетамінофен), відкритий більше 140 років тому, досі залишається одним з найбільш часто застосованих анальгетичних та антипіретичних препаратів у світі. Препарат включений до Приблизного списку ВООЗ основних лікарських засобів ― списку найбільш важливих препаратів, який складається ВООЗ (Leopoldino A.O. et al., 2019).

Парацетамол-Дарниця таблетки 200 мг, Дарниця ФФ ПрАТ (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПАРАЦЕТАМОЛ-ДАРНИЦЯ

(PARACETAMOL-DARNITSA)

Склад

діюча речовина: paracetamol;

1 таблетка містить парацетамолу 200 мг;

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, повідон, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кальцію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та рискою. Допускається сіруватий відтінок.

Фармакотерапевтична група

Аналгетики та антипіретики. Аніліди. Парацетамол. Код АТХ N02B E01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ненаркотичний аналгетик. Неселективно інгібує циклооксигеназу (ЦОГ), впливаючи на центри болю і терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює незначний протизапальний ефект. Відсутній вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, що зумовлює відсутність негативного впливу з боку парацетамолу на водно-сольовий обмін (затримка натрію і води) і слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Можливість утворення метгемоглобіну і сульфгемоглобіну малоймовірна.

Фармакокінетика.

Абсорбція — висока, практично 100%. У системному кровотоці 15% лікарського засобу, що всмоктався, зв’язується з білками плазми крові. Час досягнення максимальної концентрації у крові (T_Cmax) становить 20−30 хвилин. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу в плазмі крові досягається при його призначенні у дозі 10−15 мг/кг. Проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр і в грудне молоко. Кількість лікарського засобу у грудному молоці становить менше 1% від прийнятої матір’ю-годувальницею дози парацетамолу. Метаболізується у печінці: 80% вступає в реакції кон’югації з глюкуроновою кислотою і сульфатами з утворенням неактивних метаболітів. 17% лікарського засобу піддається гідроксилюванню з утворенням активних метаболітів, що кон’югують із глутатіоном і утворюють неактивні метаболіти. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів і зумовлювати їхній некроз. Період напіввиведення (T_1/2) парацетамолу — 2−3 години. У хворих літнього віку знижується кліренс лікарського засобу і збільшується T_1/2. Виводиться нирками — 3% у незміненому вигляді.

Клінічні характеристики

Показання

Больовий синдром слабкої і помірної інтенсивності різного генезу (головний біль, включаючи мігрень та головний біль напруження, біль у спині, ревматичний біль, біль у м’язах, періодичні болі у жінок, невралгії, зубний біль). Полегшення симптомів при застуді та грипі, таких як гарячка, ломота.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися при застосуванні з холестираміном.

Парацетамол слід застосовувати за 1 годину до або через 4−6 годин після прийому холестираміну.

Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений тривалим регулярним застосуванням парацетамолу із підвищенням ризику кровотечі. Періодичне застосування не має значного ефекту.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення лікарського засобу на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу із гепатотоксичними засобами збільшується їхній токсичний вплив на печінку. Одночасне застосування великих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.

Пробенецид вдвічі знижує кліренс парацетамолу шляхом блокування його зв’язування з глюкуроновою кислотою, тому при комбінованій терапії з пробенецидом доза парацетамолу має бути зниженою.

Парацетамол слід застосовувати з обережністю із хлорамфеніколом через подовження періоду напіввиведення та збільшення токсичної дії останнього.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом із високою аніонною щілиною, особливо у пацієнтів з факторами ризику.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Особливості застосування

Не перевищувати рекомендованих доз. Не приймати лікарський засіб з іншими засобами, що містять парацетамол, — це може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до виникнення необхідності пересадки печінки або до летального наслідку.

Слід враховувати, що в пацієнтів із захворюваннями печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу.

Зафіксовано випадки порушення функції печінки/печінкової недостатності у пацієнтів, що мали знижений рівень глутатіону, наприклад при серйозному виснаженні організму, анорексії, низькому індексі маси тіла, хронічному алкоголізмі або сепсисі.

Необхідно проконсультуватися з лікарем стосовно можливості застосування лікарського засобу:

пацієнтам із порушеннями функції нирок і печінки;
пацієнтам, які застосовують варфарин чи подібні препарати, що мають антикоагулянтний ефект;
пацієнтам, які вживають анальгетики при артритах легкої форми;
у разі якщо головний біль набуває постійного характеру.

У пацієнтів із тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. У разі появи цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном через підвищений ризик метаболічного ацидозу з високою аніонною щілиною, особливо у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, недоїданням та іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічним алкоголізмом), а також тих, хто вживає максимальні добові дози парацетамолу. Рекомендується ретельний моніторинг, включаючи вимірювання 5-оксопроліну в сечі.

Лікарський засіб може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.

У хворих з алкогольним ураженням печінки підвищується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Під час лікування парацетамолом не можна вживати алкогольні напої.

Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Призначення лікарського засобу у цей період можливе лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, перед прийомом парацетамолу у період вагітності слід проконсультуватися з лікарем. Значна кількість даних про вагітних не вказує ні на мальформативну, ні на фето/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів. Якщо це клінічно необхідно, парацетамол можна використовувати під час вагітності, однак його слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду часу і з найменшою можливою частотою.

Період годування груддю

Парацетамол проникає у грудне молоко, але у клінічно незначних кількостях. Доступні опубліковані дані не містять протипоказань щодо годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не впливає.

Спосіб застосування та дози

Приймати всередину, з великою кількістю рідини, через 1−2 години після їди (прийом одразу після їди призводить до подовження часу всмоктування).

Для дорослих та дітей віком від 12 років (маса тіла понад 40 кг) разова доза становить 400−1000 мг; кратність прийому — до 4 разів на добу у разі необхідності. Не слід приймати більше 4000 мг протягом 24 годин. Для пацієнтів із порушеннями функцій печінки або нирок, для хворих літнього віку добову дозу необхідно зменшити та збільшити інтервал між прийомами.

Дітям віком від 3 років призначати з розрахунку 10−15 мг/кг (разова доза). Прийом можна повторювати через 6 годин (до 4 разів на добу) у разі необхідності.

Максимальна добова доза для дітей віком від 3 до 6 років (до 22 кг) — 1000 мг, від 6 до 9 років (до 30 кг) — 1500 мг, від 9 до 12 років (до 40 кг) — 2000 мг. Максимальна тривалість застосування для дітей без консультації лікаря — 3 дні.

Не перевищувати рекомендовану дозу.

Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.

Діти

Не рекомендується застосовувати дітям віком до 3 років у даній лікарській формі.

Передозування

Передозування парацетамолом може спричиняти печінкову недостатність, що може призвести до виникнення необхідності пересадки печінки або до летального наслідку. Клінічні ознаки ураження печінки після передозування парацетамолом з’являються, зазвичай, через 24–48 годин після передозування та досягають максимуму через 4–6 діб.

Є підвищений ризик отруєння парацетамолом, зокрема у пацієнтів літнього віку, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки, хронічним алкоголізмом та при хронічному недоїданні.

Ураження печінки можливе у дорослих, що прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, що прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм чи іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярне вживання надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль, також можливе безсимптомне протікання передозування.

Передозування внаслідок однократного прийому парацетамолу у дорослих і дітей може викликати оборотний або необоротний некроз клітин печінки, що може призводити до порушення метаболізму глюкози, метаболічного ацидозу, гепатоцелюлярної недостатності, енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та мати летальний наслідок. В той же час через 12–48 годин після прийому спостерігається підвищений рівень печінкових трансаміназ (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази), лактатдегідрогенази та білірубіну, а також рівня протромбіну.

Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні лікарського засобу у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При застосуванні великих доз з боку центральної нервової системи − запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

Лікування: при передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування, оскільки ураження печінки може розвиватись не одразу. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням і можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн згідно з чинними рекомендаціями. При відсутності блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.

Також необхідно проводити симптоматичне лікування.

Побічні реакції

У випадку виникнення побічних реакцій слід припинити прийом лікарського засобу та негайно звернутися до лікаря.

Побічні реакції парацетамолу рідкісні (< 1/10 000):

З боку респіраторної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль в епігастрії.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило без розвитку жовтяниці.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія, синці чи кровотечі.

З боку імунної системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний висип, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 1 або по 10 контурних чарункових упаковок у пачці; по 10 таблеток у контурних чарункових упаковках.

Категорія відпуску

Без рецепта — таблетки № 10. За рецептом — таблетки (№ 10×10).

Виробник

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.

Парацетамол-Дарниця таблетки 500 мг, Дарниця ФФ ПрАТ (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПАРАЦЕТАМОЛ-ДАРНИЦЯ

(PARACETAMOL-DARNITSA)

Склад

діюча речовина: paracetamol;

1 таблетка містить парацетамолу 500 мг;

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Аналгетики та антипіретики. Аніліди. Парацетамол. Код АТХ N02B E01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ненаркотичний аналгетик. Неселективно інгібує циклооксигеназу (ЦОГ), впливаючи на центри болю і терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює незначний протизапальний ефект. Відсутній вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, що зумовлює відсутність у парацетамолу негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію і води) і слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Можливість утворення метгемоглобіну і сульфгемоглобіну малоймовірна.

Фармакокінетика.

Абсорбція — висока, практично 100%. У системному кровотоку 15% препарату, що всмоктався, зв’язується з білками плазми крові. Час досягнення максимальної концентрації у крові (T_Cmax) становить 20−30 хвилин. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі крові досягається при його призначенні в дозі 10−15 мг/кг. Проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр і в грудне молоко. Кількість препарату у грудному молоці становить менше 1% від прийнятої матір’ю-годувальницею дози парацетамолу. Метаболізується у печінці: 80% вступає в реакції кон’югації з глюкуроновою кислотою і сульфатами з утворенням неактивних метаболітів. 17% препарату піддається гідроксилюванню з утворенням активних метаболітів, що кон’югують із глутатіоном і утворюють неактивні метаболіти. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів і зумовлювати їхній некроз. Період напіввиведення (T_1/2) парацетамолу — 2−3 години. У хворих літнього віку знижується кліренс препарату і збільшується T_1/2. Виводиться нирками — 3% у незміненому вигляді.

Клінічні характеристики

Показання

Головний біль, включаючи мігрень та головний біль напруження, зубний біль, біль у спині, ревматичний біль, біль у м’язах, періодичні болі у жінок, помірний біль при артритах; полегшення симптомів гарячки та болю при застуді та грипі.

Протипоказання

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшуватися при застосуванні холестираміну.

Парацетамол слід застосовувати за 1 годину до або через 4−6 годин після прийому холестираміну.

Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів із підвищенням ризику кровотечі може бути посилений при одночасному тривалому застосуванні парацетамолу. Періодичний прийом не має значного ефекту.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу із гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування великих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.

Пробенецид вдвічі знижує кліренс парацетамолу шляхом блокування його зв’язування з глюкуроновою кислотою, тому у разі комбінованої терапії з пробенецидом доза парацетамолу має бути зниженою.

Парацетамол слід застосовувати з обережністю з хлорамфеніколом через подовження періоду напіввиведення та збільшення токсичної дії останнього.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Особливості застосування

Не перевищувати зазначених доз. Не приймати препарат з іншими засобами, що містять парацетамол, − це може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до необхідності пересадки печінки або до летального наслідку.

Слід враховувати, що у хворих на алкогольні нециротичні ураження печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу.

Необхідно проконсультуватися з лікарем стосовно можливості застосування лікарського засобу:

пацієнтам із порушеннями функції нирок і печінки;
пацієнтам, які застосовують варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект;
пацієнтам, які вживають аналгетики при артритах легкої форми;
у разі якщо головний біль набуває постійного характеру.

У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. У разі появи цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря.

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Під час лікування парацетамолом не можна вживати алкогольні напої.

Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Призначення препарату у ці періоди можливе лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, перед прийомом парацетамолу у період вагітності слід проконсультуватися з лікарем. Велика кількість даних про вагітних не вказує ні на мальформативну, ні на фето/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів. Якщо це клінічно необхідно, парацетамол можна використовувати під час вагітності, однак його слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого часу і з найменшою можливою частотою.

Період годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не впливає.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб призначений для перорального прийому.

Дорослим та дітям віком від 12 років: по 1−2 таблетки 4 рази на добу у разі необхідності. Не слід приймати більше 8 таблеток (4000 мг) протягом 24 годин.

Дітям (6−12 років): по ½−1 таблетці 3−4 рази на добу у разі необхідності.

Разова доза парацетамолу становить 10−15 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза — 60 мг/кг маси тіла. Не слід приймати більше 4 доз протягом 24 годин.

Максимальний термін застосування для дітей без консультації лікаря — 3 дні.

Інтервал між прийомами становить не менше 4 годин.

Не перевищувати рекомендовану дозу.

Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.

Діти

Не застосовувати дітям віком до 6 років.

Передозування

Передозування парацетамолом може спричиняти печінкову недостатність, що може призвести до необхідності пересадки печінки або до летального наслідку. Клінічні ознаки ураження печінки після передозування парацетамолом з’являються, зазвичай, через 24–48 годин після передозування та досягають максимуму через 4–6 діб.

Ураження печінки можливе у дорослих, що прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, що прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів із факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбітону, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, що індукують печінкові ферменти; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи, наприклад: розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Передозування парацетамолу внаслідок однократного прийому у дорослих і дітей може викликати оборотний або необоротній некроз клітин печінки, що може призводити до порушення метаболізму глюкози, метаболічного ацидозу, гепатоцелюлярної недостатності, енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та мати летальний наслідок. В той же час через 12–48 годин після прийому спостерігається підвищений рівень печінкових трансаміназ (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази), лактатдегідрогенази та білірубіну, а також рівня протромбіну.

Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначались також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення можуть розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи можливі запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

Лікування: при передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування, оскільки ураження печінки може розвиватись не одразу. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням і можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації недостовірні). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосоване протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн згідно з чинними рекомендаціями. При відсутності блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.

Також необхідно проводити симптоматичне лікування.

Побічні реакції

У випадку виникнення побічних реакцій необхідно припинити застосування лікарського засобу та негайно звернутися до лікаря

Побічні реакції парацетамолу рідкісні (< 1/10 000):

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль в епігастрії.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці у пачці; по 10 таблеток у контурних чарункових упаковках.

Категорія відпуску

Без рецепта — таблетки № 10.

Виробник

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.

Парацетамол-Дарниця таблетки 200 мг контурна чарункова упаковка, №10 - за підтримки довідника лікарських препаратів "Компендіум"