Полину настойка настойка 25 мл флакон, №1

АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Полину настоянка — лікарський засіб, який належить відповідно до АТС-класифікації до препаратів рослинного походження, що впливають на травну систему та метаболізм, підвищують апетит. Настоянку полину готують із трави та листя полину гіркого (Absinthii herba et folia). У якості екстрагенту для виділення біологічно активних речовин із лікарської сировини застосовується спирт етиловий 70%.

Місце полину настоянки у сучасній медицині

Показаннями до застосування полину настоянки є гіпо- та анацидний гастрит. Також вона може застосовуватися в комплексній терапії анорексії (інструкція МОЗ України). Згідно з рекомендаціями Європейського наукового кооперативу із фітотерапії (European Scientific Cooperative on Phytotherapy — ESCOP) препарати полину показані до застосування при розладах травлення та анорексії. При цьому ESCOP рекомендує обмежити тривалість курсу лікування препаратами полину гіркого до 3–4 тиж (Szopa A. et al., 2020). Згідно з рекомендаціями Європейського агентства з лікарських засобів (European Medicines Agency — EMA) застосовувати настоянку полину гіркого слід при тимчасовій втраті апетиту, легкій диспепсії та шлунково-кишкових розладах. Максимальна тривалість лікування при цьому не повинна перевищувати 2 тиж. Гіркоти, що містяться у траві полину, покращують травлення (декілька механізмів дії). Перший із них — подразнення нервових закінчень язика, що викликає рефлекторну секрецію шлункового соку та, відповідно, призводить до підвищення апетиту. Гіркоти також зумовлюють пряму дію на шлунок і таким чином сприяють підвищенню його моторики та покращенню мікроциркуляції у його слизовій оболонці. Було доведено, що сполуки, які містяться в ефірній олії полину гіркого, також стимулюють кислотоутворення та покращують кровообіг у шлунку. Слід відмітити, що активні сполуки, що містяться у траві полину гіркого, не викликають підвищення шлункової секреції у здорових людей.Фармакологічний ефект здебільшого відмічається у пацієнтів із гіпоацидними станами (Szopa A. et al., 2020).

Полину настоянка: на сторінках історії медицини

Полин гіркий протягом кількох століть застосовувався у медицині Європи та Азії. В європейській народній медицині цю рослину тисячоліттями використовували при багатьох різноманітних хворобах, зокрема при гельмінтозах та шлунково-кишкових захворюваннях, а також при лихоманці (Szopa A. et al., 2020). У середньовічній Європі вона вважалася найбільш важливим засобом від будь-якого виду виснаження. Також полин гіркий застосовувався у терапії анемії, безсоння, захворювань сечового міхура, ран, що важко загоюються, та лихоманки. Пліній Старший (Plinius Maior, давньогрецький енциклопедист, I ст. н.е.) у своїх працях рекомендував застосовувати настої та відвари полину як снодійний, проносний засіб, а також у якості косметичного засобу. Із давніх часів була відома ще одна особлива властивість полину гіркого — у високих дозах він стимулює ЦНС, викликаючи навіть епілептичні напади та галюцинації (Szopa A. et al., 2020). В епоху Відродження полин рекомендувалося застосовувати переважно при захворюваннях травної системи. Адам Лонітцер (Adam Lonitzer) рекомендував препарати полину гіркого для «зміцнення шлунка» та «покращення апетиту», а Леонард Фукс (Leonhart Fuchs) — для лікування закрепів, метеоризму та болю у кишечнику (Szopa A. et al., 2020). У традиційній китайській медицині полин застосовували у терапії раку. На теперішній час у європейській медицині полин гіркий застосовується як у алопатії, так і у гомеопатії. Окрім того, екстракт та ефірну олію полину гіркого включають у склад косметичних засобів (Szopa A. et al., 2020).

Полину настоянка: які біологічні ефекти спричиняє полин гіркий

У дослідженнях підтверджені різнобічні ефекти полину гіркого, такі як протипротозойний, антибактеріальний, протигрибковий, гепатопротекторний, протизапальний, імуномодулювальний, цитотоксичний, анальгезивний, нейропротекторний. Також у дослідженнях продемонстровано, що полин гіркий сприяє покращенню когнітивних функцій, має антиоксидантні та нейротрофічні властивості, сприяє стабілізації клітинних мембран (Szopa A. et al., 2020). Останніми роками активно вивчаються біохімічні основи біологічних ефектів полину гіркого. Полин гіркий, Artemisia absinthium (A. absinthium), — це кущова багаторічна трав’яниста рослина, що має різкий специфічний запах, росте до 80 см у висоту. Листя полину сіро-зеленого кольору, його форма залежить від того, на якій частині рослини воно розташоване. Прикореневе листя має довгі черешки, а їх листові пластини трикутної чи овальної форми, дво- або трійчасто розсічені, а листя на верхівці рослини — ланцетне. Суцвіття розташовуються у пазухах листя. Плід — невелика сім’янка. Період цвітіння рослини у Центральній Європі починається із кінця липня і триває до жовтня. A. absinthium росте у Європі, Західній Азії та Північній Африці. Він був акліматизований у Північній та Південній Америці, Австралії. A. absinthium розмножується здебільшого вегетативно коренями (Szopa A. et al., 2020). A. absinthium містить багато сполук, які виявляють біологічну активність. До складу ефірної олії полину гіркого входять складні ефіри 3-туйанолу, α-туйон, β-туйон, камфен, α-кадинен, гваязулен, цис- та транс-епоксіоцимен, сабінілацетат, Z-хризантенілацетат, цинеол. Іншими біологічно активними речовинами, що містяться в A. absinthium, є сесквітерпенові гіркоти (Lachenmeier D.W. еt al., 2006), основний метаболіт яких — абсинтин. Також у полині гіркому містяться ізомери абсинтину — анабсинтин, анабсин, артабсин та інші сполуки, включаючи артамаридинін, артамарин, артамаринін та артамаридин. Склад екстракту та настоянки (екстракт має концентрацію 1:1, 1:2, тоді як настоянка 1:5) A. absinthium залежить від екстрагенту, що використовується. Доведено, що етаноловий екстракт має значно більш високу концентрацію флавоноїдів, фенолів та дубильних речовин порівняно з водним та хлороформним екстрактами (Szopa A. et al., 2020).

Полин гіркий: потенційні сфери застосування у медицині

У дослідженнях на тваринах продемонстровано, що екстракт A. absinthium чинить антигельмінтну дію проти Trichinella spiralis, Ascaris suum, Trichostrongylus colubriformis, Haemonchus contortus. Так, у дослідженнях на мишах і щурах була продемонстрована ефективність полину гіркого у лікуванні трихінельозу (Trichinella spiralis) (Caner A. et al., 2008). У дослідженнях було встановлено, що препарати, які містять А. absinthium, можуть бути ефективним засобом при лікуванні малярії (Zafar M.M. et al., 1990). Також були проведені клінічні дослідження, які продемонстрували ефективність A. absinthium при амебіазі, викликаному Entamoeba histolytica (Szopa A. et al., 2020). A. absinthium виявляє протигрибкову та антибактеріальну активність. У результаті досліджень була продемонстрована чутливість різноманітних мікроорганізмів до біологічно активних речовин, що містяться у даній рослині. При цьому зафіксовано, що екстракти рослини більш ефективні проти грампозитивних бактерій (Szopa A. et al., 2020). A. absinthium потенційно може знайти застосування у лікуванні пацієнтів із післяопераційними рановими інфекціями, викликаними Staphylococcus aureus. У дослідженнях була продемонстрована бактерицидна активність екстракту полину гіркого щодо Staphylococcus aureus (Moslemi H.R. еt al., 2012). У дослідженнях виявлена гепатопротекторна активність полину гіркого. На мишах та щурах показано, що екстракт полину сприяє зниженню рівня аспарагіну та аланінамінотрансфераз, інгібуванню перекисного окиснення ліпідів та відновленню активності супероксиддисмутази та глутатіонпероксидази. Окрім того, в імунологічній моделі пошкодження печінки (при введенні ліпополісахариду) відмічено значне зниження рівня протизапальних медіаторів — TNFα и IL-1, зниження інфільтрації печінки запальними клітинами при введенні екстракту полину гіркого порівняно з контрольною групою тварин, що отримували плацебо (Amat N. et al., 2010). В одному із досліджень було продемонстровано, що екстракт A. absinthium значно знижує рівень TNF-α в плазмі крові у пацієнтів із хворобою Крона (Krebs S. et al., 2010). Встановлено, що екстракт чинить стимулювальну дію на дозрівання дендритних клітин за рахунок підвищення рівня поверхневої експресії білка CD40 та індукцію секреції цими клітинами цитокінів. Також відмічали значне підвищення рівня IL-10 (Szopa A. et al., 2020). В іншому дослідженні встановлено, що полин гіркий стимулює утворення інтерлейкіну (IL-2) та інтерферону-γ (Eyerich S. et al., 2009). Екстракт A. absinthium виявляє протипухлинну активність. Так, in vivo він викликає інгібування проліферації клітин естрогеннечутливого раку молочної залози та клітин аденокарциноми молочної залози естрогенчутливої лінії. Необхідні подальші дослідження для визначення речовин, що містяться у полині гіркому, які виявляли б цитотоксичний ефект, для їх подальшого застосування у комплексній хіміотерапії (Shafi G. et al., 2012). У дослідженні на щурах продемонстровано нейропротекторний ефект діючих речовин полину гіркого. Так, діючі речовини, що входять до його складу, зменшували вираженість оксидативного стресу у моделі ішемії (Bora K.S., Sharma A., 2010). Результати ж іншого дослідження демонструють, що нейропротекторний ефект може бути зумовлений протизапальною активністю сексвітерпену — каруіфоліну D, що міститься у рослині (Zeng K.W. et al., 2015).

Полину настоянка: висновки

Враховуючи те, що полину настоянка стимулює шлункову секрецію та підвищує апетит, препарат застосовується у терапії гіпоацидного гастриту та анорексії та протипоказаний при захворюваннях ШКТ, що супроводжуються підвищеною кислотністю шлункового соку: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ГЕРХ, гіперацидному гастриті. Основними біологічно активними компонентами полину є ефірна олія, сесквітерпенові гіркоти, флавоноїди, азулени, фенольні кислоти, дубильні речовини та лігнани. Потенційно препарати полину гіркого можуть знайти своє застосування у терапії різних захворювань, включаючи інфекційні та запальні.