Артоксан лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 20 мг флакон в комплекте с растворителем (вода д/инъек) 2 мл в амп., №3

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АРТОКСАН

(ARTOXAN)

Склад

діюча речовина: теноксикам;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить теноксикаму 20 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль прежелатинізований 1500; тальк; магнію стеарат; плівкове покриття Opadry^® II Yellow 85F220095 (спирт полівініловий; макрогол; титану діоксид (E 171); тальк; заліза оксид жовтий (Е 172); тaртразин алюмінієвий лак (E 102); жовтий захід FCF алюмінієвий лак (Е 110)).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Оксиками. Код АТХ M01A C02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Теноксикам є похідним тієнотіазину, що належить до хімічного класу оксикамів. Як нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ) теноксикам має протизапальні, аналгетичні та жарознижувальні властивості, він також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Теноксикам сильно пригнічує біосинтез простагландинів як in vitro (сім’яні пухирці овець), так і in vivo (захист мишей від токсичності, спричиненої арахідоновою кислотою).

Дослідження in vitro ізоферментів циклооксигенази (ЦОГ), які експресуються у клітинах COS-7 людини, показали, що теноксикам однаковою мірою інгібує ізоферменти ЦОГ-1 і ЦОГ-2 (співвідношення ЦОГ-2/ЦОГ-1 становить 1,34).

Дослідження in vitro з пероксидазою лейкоцитів показали, що теноксикам нейтралізує активний кисень у місці запалення (поглинач радикалів).

У клінічних дослідженнях теноксикаму (пероральне, ректальне та внутрішньовенне введення) взяли участь більше 70 000 пацієнтів.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального застосування теноксикам швидко та повністю всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація (C_max) досягається через 2 години після прийому. При застосуванні теноксикаму перорально з їжею абсорбція його не знижується, але спостерігається затримка досягнення C_max.

Розподіл

Після внутрішньовенного введення 20 мг теноксикаму концентрація лікарського засобу в плазмі крові швидко знижується протягом перших двох годин, головним чином за рахунок розподілу. Через цей короткий проміжок часу значних відмінностей у концентрації у плазмі крові між внутрішньовенним та пероральним шляхами введення не спостерігається. У рівноважному стані середній об’єм розподілу становить від 10 до 11 л.

При внутрішньом’язовому введенні теноксикам досягає рівня 90% або більше від C_max лише через 15 хвилин, тобто раніше, ніж після перорального застосування. В іншому випадку відмінності в рівнях у плазмі крові між двома способами введення виникають лише протягом перших двох годин після введення. Біодоступність після внутрішньом’язового введення повна і не відрізняється від такої, що визначається після перорального застосування.

У крові теноксикам більш ніж на 99% зв’язується з альбуміном. Теноксикам добре проникає в синовіальну рідину, однак C_max досягається пізніше, ніж у плазмі крові.

При рекомендованому режимі дозування 20 мг 1 раз на добу (перорально або парентерально) рівноважний стан зазвичай досягається через 10–15 днів без накопичення. Середня максимальна концентрація у плазмі крові в рівноважному стані становить 11 мг/л, вона не змінювалася навіть під час лікування тривалістю до чотирьох років.

Як показали фармакокінетичні результати, рівноважна концентрація в плазмі крові у 6 разів вища, ніж після одноразового прийому.

Метаболізм

Теноксикам значною мірою перетворюється на неактивний 5-гідроксипіридиловий метаболіт. Інші метаболіти зустрічаються у формі глюкуронізованих сполук.

Елімінація

Середній період напіввиведення теноксикаму становить 72 години (діапазон 59–74 години). До двох третин дози виводиться зі сечею (головним чином у вигляді неактивного 5-гідроксипіридилового метаболіту), а решта — з жовчю (значна частка — у вигляді глюкуронізованих сполук). Менше 1% введеної дози виводиться зі сечею у незміненому вигляді. Загальний плазмовий кліренс становить 2 мл/хв.

Фармакокінетика теноксикаму є лінійною в дослідженому діапазоні від 10 мг до 100 мг (після застосування одноразової дози).

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

У пацієнтів літнього віку при лікуванні НПЗЗ підвищується частота побічних реакцій, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій з можливим летальним наслідком (див. розділ «Особливості застосування»).

Дослідження показали, що пацієнтам літнього віку, пацієнтам з нирковою недостатністю або цирозом печінки для досягнення такої ж концентрації лікарського засобу в плазмі крові, як у здорових добровольців, корекція дози теноксикаму не потрібна.

Пацієнти з ревматичними захворюваннями та пацієнти літнього віку мають такий самий фармакокінетичний профіль, як і здорові добровольці.

У зв’язку з високим рівнем зв’язування теноксикаму з білками плазми крові слід бути обережними при значному зниженні концентрації альбуміну в плазмі крові (наприклад, при нефротичному синдромі).

Доклінічні дані

У доклінічних (на тваринах) дослідженнях теноксикаму, як і при застосуванні інших інгібіторів синтезу простагландинів, спостерігався вплив на нирки та шлунково-кишковий тракт (ШКТ), підвищена частота дистоції та затримки пологів.

Теноксикам не має тератогенного потенціалу. Дослідження на щурах показали, що теноксикам подовжує та затримує пологи. Вагітні щури більш схильні до побічних реакцій.

Теноксикам не впливає на фертильність.

У дослідженнях на тваринах не вдалося визначити мутагенний або канцерогенний потенціал теноксикаму.

Клінічні характеристики

Показання

• Полегшення болю та запалення при остеоартриті та ревматоїдному артриті.
• Короткочасне лікування гострих захворювань опорно-рухового апарату, включаючи розтягування, вивихи та інші ушкодження м’яких тканин.

У разі неможливості перорального застосування теноксикам також доступний у формі для внутрішньовенного та внутрішьом’язового введення.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів лікарського засобу.
• Бронхоспазм, кропив’янка або симптоми, подібні до алергії (такі як астма або риніт) після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ в анамнезі.
• Активна виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкова кровотеча.
• Запальні захворювання кишечнику, такі як хвороба Крона, виразковий коліт.
• ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
• Порушення функції печінки тяжкого ступеня (цироз печінки та асцит).
• Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
• Тяжка серцева недостатність (NYHA III-IV).
• Лікування післяопераційного болю після коронарного шунтування (або використання апарату «серце-легені»).

Пацієнти літнього віку, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ниркової недостатності та пацієнти з підвищеним ризиком кровотечі не повинні отримувати лікарський засіб перед анестезією або хірургічним втручанням, оскільки, як і у випадку з усіма НПЗЗ, існує підвищений ризик гострої ниркової недостатності та можливість порушення гемостазу.

Слід уникати комбінованого лікування саліцилатами або іншими НПЗЗ через підвищений ризик шлунково-кишкових побічних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Інші НПЗЗ (включаючи інгібітори ЦОГ-2)

Можливе підвищення ризику розвитку побічних реакцій (зокрема кровотеч та виразок ШКТ). Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ.

Ацетилсаліцилова кислота та інші саліцилати

Можливе посилення кліренсу та розподілу теноксикаму внаслідок конкуренції за місця зв’язування з білками. Слід уникати одночасного застосування цих лікарських засобів через підвищення ризику розвитку побічних реакцій (особливо з боку ШКТ).

Антациди, блокатори H₂-гістамінових рецепторів

Зниження швидкості (але не ступеня) абсорбції теноксикаму. Зниження швидкості абсорбції не вважається клінічно значущим. При одночасному застосуванні теноксикаму з циметидином взаємодії не спостерігалося.

Антикоагулянти (варфарин)

Можливе посилення ефекту антикоагулянтів. При одночасному застосуванні слід контролювати ефект антикоагулянтів, особливо на початку лікування теноксикамом. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з гепарином та низькомолекулярним гепарином не зафіксовано.

Серцеві глікозиди

Можливе посилення серцевої недостатності, зниження індексу гломерулярної фільтрації та збільшення рівня серцевих глікозидів у плазмі крові. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з дигоксином та іншими препаратами дигіталісу не зафіксовано.

Циклоспорин

Можливе посилення ризику нефротоксичності. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід дотримуватися обережності.

Хінолони

Доклінічні дані свідчать, що застосування теноксикаму посилює ризик судом, зумовлених хінолонами. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів можливе підвищення ризику судом.

Літій

Повідомлялося про зниження елімінації останнього. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід регулярно контролювати рівень літію у плазмі крові, попередити пацієнтів про необхідність вживання достатньої кількості рідини та проінформувати їх про симптоми інтоксикації літієм.

Діуретики

Можливе зменшення натрійуретичної активності діуретиків та посилення ризику нефротоксичності внаслідок здатності НПЗЗ затримувати іони калію, натрію та рідину. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю теноксикам може погіршувати перебіг указаних захворювань. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з фуросемідом не зафіксовано. Повідомлялося про зниження гіпотензивного ефекту гідрохлоротіазиду при його одночасному застосуванні з теноксикамом.

Метотрексат

Можливе посилення токсичності останнього внаслідок зниження його елімінації. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід дотримуватися обережності.

Такролімус

Можливе посилення ризику нефротоксичності. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід дотримуватися обережності.

Антигіпертензивні засоби

Можливе послаблення ефектів альфа-адреноблокаторів, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з блокаторами кальцієвих каналів, атенололом та центральними агоністами альфа-адренорецепторів не зафіксовано.

Пероральні гіпоглікемічні засоби

Хоча не повідомлялося про вплив на клінічні ефекти гліборнуріду, глібенкламіду, толбутаміду, при одночасному застосуванні пероральних гіпоглікемічних засобів з теноксикамом слід ретельно контролювати стан пацієнта.

Декстрометорфан

Можливе посилення аналгетичного ефекту теноксикаму.

Холестирамін

Можливе посилення кліренсу та зниження періоду напіввиведення теноксикаму.

Пробенецид

Можливе збільшення рівня теноксикаму у плазмі крові. Клінічне значення цього явища не встановлено.

Міфепристон

Можливе послаблення ефектів останнього. Теноксикам слід застосовувати через 8–12 днів після закінчення прийому міфепристону.

Кортикостероїди

Можливе посилення ризику шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід дотримуватися обережності.

Антиагреганти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) Посилення ризику шлунково-кишкових кровотеч.

Зидовудин

Можливе посилення ризику гематологічної токсичності. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематом у ВІЛ–інфікованих пацієнтів з гемофілією при одночасному застосуванні зидовудину та ібупрофену.

Пеніцилінамін, препарати золота для парентерального застосування

У невеликої кількості пацієнтів, які приймали одночасно ці лікарські засоби, клінічно значущої взаємодії не спостерігалося.

Особливості застосування

До групи підвищеного ризику розвитку ниркової недостатності належать:

• пацієнти літнього віку;
• пацієнти зі захворюваннями нирок;
• хворі на цукровий діабет із порушеннями функції нирок;
• пацієнти із застійною серцевою недостатністю;
• пацієнти з гіповолемією;
• пацієнти, які одночасно застосовують діуретики;
• пацієнти, які одночасно застосовують лікарські засоби з відомим нефротоксичним потенціалом;
• пацієнти, які одночасно застосовують кортикостероїди.

Для цих категорій пацієнтів існує високий рівень ризику крововтрати у пери- та післяопераційному періодах, тому за ними слід ретельно спостерігати в післяопераційному і у відновлюваному після операції періодах.

Через міцне зв’язування теноксикаму з білками плазми крові потрібно з обережністю застосовувати лікарський засіб Артоксан при зниженні рівня альбуміну в плазмі крові.

Загальні застереження щодо застосування системних НПЗЗ

Виразки ШКТ, кровотечі або перфорації можуть виникнути в будь-який момент під час лікування НПЗЗ, селективними або неселективними щодо ЦОГ-2, навіть без попереджувальних симптомів або наявності кровотечі чи перфорації в анамнезі. Щоб зменшити цей ризик, слід застосовувати найменшу ефективну дозу лікарського засобу Артоксан протягом найкоротшого можливого періоду часу.

Плацебо-контрольовані дослідження показали підвищений ризик тромботичних серцево-судинних і цереброваскулярних ускладнень для деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2. Дотепер невідомо, чи цей ризик прямо корелює зі селективністю окремих НПЗЗ щодо ЦОГ-1/ЦОГ-2. Оскільки наразі немає даних клінічних досліджень для теноксикаму при застосуванні його у максимальних дозах і у довгостроковій терапії, не можна виключити підвищений ризик тромботичних серцево-судинних і цереброваскулярних ускладнень.

Поки такі дані не будуть доступні, теноксикам слід застосовувати пацієнтам лише при клінічно доведеній ішемічній хворобі серця, цереброваскулярній хворобі, оклюзійній хворобі периферичних артерій або пацієнтам зі значними факторами ризику (наприклад, високий артеріальний тиск, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) після ретельного оцінювання співвідношення ризику/користі. Крім того, через цей ризик потрібно застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого можливого періоду часу.

Вплив НПЗЗ на нирки включає затримку рідини з набряками та/або артеріальною гіпертензією. Тому теноксикам слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями функції серця та іншими станами, що спричиняють затримку рідини. Також необхідна обережність при застосуванні теноксикаму пацієнтам, які одночасно приймають діуретики або інгібітори АПФ, а також особам із підвищеним ризиком гіповолемії.

Слід уникати одночасного застосування теноксикаму з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Шлунково-кишкові кровотечі та перфорації, у тому числі з летальним наслідком, виникають частіше, особливо у пацієнтів літнього віку, які лікуються НПЗЗ. Ослаблені пацієнти гірше переносять виразки та кровотечі, ніж інші пацієнти. Більшість летальних ускладнень з боку ШКТ були пов’язані зі застосуванням НПЗЗ пацієнтам літнього віку та/або ослабленим пацієнтам.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації підвищується зі збільшенням дози лікарського засобу Артоксан у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо у разі ускладнень у вигляді кровотечі або перфорації (див. розділ «Протипоказання») та у пацієнтів літнього віку. Якщо застосування даного лікарського засобу вважається необхідним, лікування цих пацієнтів слід розпочинати з найнижчої ефективної дози та продовжувати протягом якомога коротшого періоду часу. Під час терапії лікарським засобом Артоксан пацієнти підлягають моніторингу щодо шлунково-кишкових кровотеч. Для цих пацієнтів, а також для пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інші речовини, які можуть підвищити шлунково-кишкові ризики, слід розглянути комбіновану терапію зі застосуванням лікарських засобів, які захищають слизову оболонку ШКТ (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи).

Рекомендується з обережністю застосовувати лікарський засіб Артоксан пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, які можуть підвищити ризик утворення виразки або кровотечі, наприклад пероральні кортикостероїди, кумаринові антикоагулянти, СІЗЗС або антиагреганти, такі як ацетилсаліцилова кислота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дерматологічні ефекти

Застосування лікарського засобу Артоксан у рідкісних випадках може спричинити тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, у тому числі з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик розвитку подібних реакцій є найбільшим на початку лікування: у більшості випадків перші прояви відзначалися протягом першого місяця терапії. При перших ознаках шкірного висипу, уражень слизових оболонок або інших ознаках гіперчутливості слід негайно припинити застосування лікарського засобу.

Гематологічні ефекти

Теноксикам пригнічує агрегацію тромбоцитів і може впливати на гемостаз. Лікарський засіб не має значного впливу на фактори згортання крові, час згортання крові, протромбіновий час або активований тромбопластиновий час.

Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами з порушеннями згортання крові та пацієнтами, які отримують лікарські засоби, що перешкоджають згортанню крові.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, слід уникати одночасного лікування антикоагулянтами та/або пероральними протидіабетичними засобами, якщо немає можливості здійснювати ретельний моніторинг пацієнтів.

Інгібування простагландинсинтетази може мати небажаний вплив на функцію нирок. Таким чином, як і при застосуванні інших НПЗЗ, при застосуванні Артоксану необхідно контролювати функцію нирок (азот сечовини крові, креатинін, набряки, збільшення маси тіла), коли призначають лікарський засіб Артоксан пацієнтам літнього віку або тим, чиї особливі обставини збільшують ризик розвитку ниркової недостатності.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюванням лікарський засіб Артоксан слід призначати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Результат оцінки співвідношення користь/ризик також слід враховувати перед початком довгострокового лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості в анамнезі показаний належний моніторинг функції нирок і швидкості діурезу, а також консультування, оскільки повідомлялося про затримку рідини та набряки у зв’язку з терапією НПЗЗ.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування селективних інгібіторів ЦОГ-2 і деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах і протягом тривалого часу, може бути пов’язане з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних захворювань (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт).

Офтальмологічні ефекти

При застосуванні НПЗЗ зафіксовано порушення з боку органів зору. У разі розвитку таких порушень під час застосування лікарського засобу Артоксан слід провести офтальмологічне обстеження.

Антипіретичні ефекти

Як і інші НПЗЗ, теноксикам може маскувати симптоми інфекції.

Допоміжні речовини

Лікарський засіб Артоксан містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід його застосовувати.

Лікарський засіб містить тaртразин алюмінієвий лак (E 102) та жовтий захід FCF алюмінієвий лак (Е 110), що можуть спричиняти алергічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Вважається, що ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості терапії.

Було показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційних втрат та летальності ембріона/плода. Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи.

У І та ІІ триместрі вагітності теноксикам не слід застосовувати, окрім випадків крайньої необхідності. Якщо теноксикам застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або при застосуванні протягом І чи ІІ триместру вагітності, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якомога коротшою.

Маловоддя/ниркова недостатність новонароджених/звуження артеріальної протоки

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування теноксикаму може призвести до дисфункції нирок плода, що може спричинити маловоддя та, у деяких випадках, — ниркову недостатність новонародженого. Ці побічні реакції виникають у середньому через декілька днів або тижнів лікування, хоча в рідкісних випадках про олігогідрамніон повідомлялося вже через 48 годин після початку застосування лікарського засобу Артоксан.

Олігогідрамніон часто є оборотним після припинення лікування. Ускладнення тривалого олігогідрамніону можуть включати контрактури кінцівок і затримку дозрівання легень. У постмаркетинговому періоді деякі випадки порушення функції нирок у новонароджених вимагали інвазивних процедур, таких як обмінне переливання крові або діаліз.

Крім того, повідомлялося про звуження артеріальної протоки після застосування НПЗЗ у ІІ триместрі, яке у більшості випадків зникало після припинення лікування.

Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу теноксикаму протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.

Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризики:

Ризики для плода:

• серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
• порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном (див. вище).

Ризики для матері наприкінці вагітності та для новонародженого:

• можливе подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникати навіть при застосуванні дуже низьких доз;
• пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки чи подовження пологів.

Отже, лікарський засіб Артоксан протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю

НПЗЗ проникають у грудне молоко. Тому як запобіжний захід жінкам, які годують груддю, не слід приймати теноксикам. У разі необхідності застосування лікарського засобу слід припинити годування груддю.

Фертильність

Застосування теноксикаму може погіршити жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які бажають завагітніти.

Слід розглянути питання про припинення застосування лікарського засобу жінкам, які мають труднощі із зачаттям або проходять дослідження щодо безпліддя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

При застосуванні лікарського засобу Артоксан можливий розвиток запаморочення, сонливості, втоми та порушень зору. У разі розвитку таких реакцій слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб Артоксан призначений для перорального застосування. Таблетки слід приймати щодня в один і той же час, під час або після вживання їжі, запиваючи водою або іншою рідиною.

Дорослі

Рекомендована доза лікарського засобу становить 20 мг на добу. Не слід перевищувати рекомендовані дози, оскільки при цьому не завжди досягається більш виражений терапевтичний ефект, а ризик виникнення побічних реакцій підвищується.

Тривалість лікування теноксикамом гострих розладів опорно-рухового апарату зазвичай не перевищує 7 діб. У виняткових випадках терапія може бути продовжена до 14 діб.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку мають підвищений ризик розвитку побічних реакцій та частіше отримують супутні лікарські засоби або мають порушення функції нирок, печінки, серцево-судинної системи.

Лікарський засіб слід застосовувати пацієнтам літнього віку у найнижчій ефективній дозі 20 мг протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів захворювання. Слід ретельно контролювати стан таких пацієнтів для виявлення шлунково-кишкових кровотеч протягом 4 тижнів після початку терапії.

Пацієнти з порушеннями функції нирок та/або печінки

Пацієнтам із кліренсом креатиніну більше 25 мл/хв немає необхідності у корекції режиму дозування. Слід ретельно контролювати стан таких пацієнтів.

Даних для рекомендацій щодо дозування теноксикаму пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 25 мл/хв недостатньо.

Даних для рекомендацій щодо дозування теноксикаму пацієнтам із печінковою недостатністю недостатньо.

Лікарський засіб Артоксан з обережністю слід застосовувати при низьких концентраціях альбуміну (наприклад, при нефротичному синдромі) або при високій концентрації білірубіну у плазмі крові, оскільки теноксикам зв’язується значною мірою із білками плазми крові.

Діти

Відсутні дані щодо безпеки застосування теноксикаму дітям, тому лікарський засіб Артоксан не слід застосовувати цій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми

Загальні симптоми передозування НПЗЗ включають нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці, шлунково-кишкові кровотечі, шум у вухах, головний біль, порушення зору, запаморочення, рідко — діарею. У поодиноких випадках повідомлялось про більш тяжкі порушення, такі як судоми, збудження, сонливість, артеріальна гіпотензія, апное, кома, електролітний дисбаланс та ниркова недостатність. Можливе також загострення бронхіальної астми.

Лікування

Слід припинити застосування лікарського засобу. Протягом 1 години після передозування рекомендується прийом абсорбентів, промивання шлунка. Також можливе застосування антацидів та інгібіторів протонної помпи. Слід підтримувати адекватну гідратацію, контролювати функції печінки та нирок. Пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря щонайменше протягом 4 годин після передозування. У разі необхідності проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції

Клінічні випробування пероральної лікарської форми теноксикаму тривали від двох тижнів до року. Побічні реакції або відхилення лабораторних показників спостерігалися приблизно у 12,5% пацієнтів. Зазвичай ці реакції були легкими та минущими, вони зникали, незважаючи на продовження лікування. Необхідність переривання лікування теноксикамом виникла приблизно лише у 1% пацієнтів (їм були застосовані дози 20 мг).

Найчастіше розвивалися побічні реакції з боку ШКТ: виразки шлунка, перфорації, шлунково-кишкові кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у осіб літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомляли також про нудоту, блювання, діарею, метеоризм, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, блювання з кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона у зв’язку зі застосуванням НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»).

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи:

рідко – зниження рівня гемоглобіну, анемія, агранулоцитоз, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи:

дуже рідко – реакції гіперчутливості, такі як задишка, астма, анафілаксія, ангіоневротичний набряк.

З боку метаболізму та харчування:

нечасто – зниження апетиту.

З боку психіки:

нечасто – розлади сну; частота невідома – сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку нервової системи:

часто – запаморочення та головний біль; частота невідома – парестезії, сонливість.

З боку органів зору:

частота невідома – розлади зору (такі як погіршення зору та розмитість зору).

З боку органів слуху та рівноваги:

нечасто – відчуття обертання.

З боку серця:

нечасто – відчуття серцебиття; частота невідома – серцева недостатність.

З боку судинної системи:

дуже рідко – васкуліт, артеріальна гіпертензія.

З боку травної системи:

дуже часто (11 %) — біль у шлунку, нудота, діарея, запор; часто – біль в епігастрії та животі, диспепсія; нечасто – виразка ШКТ, шлунково-кишкова кровотеча, включаючи гематемезис і мелену, гастрит, блювання, сухість у роті; рідко – виразка ротової порожнини; дуже рідко – перфорація ШКТ, панкреатит; частота невідома – метеоризм, загострення неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона.

З боку гепатобіліарної системи:

дуже рідко – гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

часто – свербіж, висипання, еритема, кропив’янка; нечасто – висипання, легкий набряк; рідко – фотодерматоз; дуже рідко – фоточутливість, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – медикаментозна висипка з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: частота невідома – жіноче безпліддя.

Загальні розлади та реакції у місці введення: нечасто — ознаки втоми, набряки.

Лабораторні дослідження:

часто – підвищення азоту сечовини крові або креатиніну, підвищення АЛТ, АСЛ, гама-глутаматтрансферази, білірубіну; дуже рідко – підвищення артеріального тиску, особливо у пацієнтів, які приймають серцево-судинні лікарські засоби.

У процесі тривалих досліджень (12–48 місяців) не виявлено збільшення частоти побічних реакцій.

Побічні реакції з постмаркетингової фази

Постмаркетингова безпека відповідає досвіду клінічних досліджень.

Повідомлялося про окремі випадки жіночого безпліддя, пов’язаного з інгібіторами синтезу ЦОГ/простагландину, включаючи теноксикам.

Захворювання серця: серцева недостатність.

Судинні розлади. Клінічні випробування та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування лікарського засобу Артоксан (селективних ЦОГ-1 і ЦОГ-2), особливо у високих дозах і як частина тривалого лікування, пов’язане з невеликим підвищенням ризику артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт).

Хоча немає доказів того, що теноксикам підвищує частоту тромботичних подій, таких як інфаркт міокарда, недостатньо даних, щоб повністю виключити такий ризик при лікуванні теноксикамом.

З боку ШКТ: після застосування теноксикаму повідомлялося про загострення виразкового коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у сухому та недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш./

WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

ОПЗЧ, квартал Г.О.Паша, 6-та вулиця, №30, Черкезкой/Текірдаг, Туреччина/

COSB G.O.Pasa Mah. 6. Cad. No:30, Cerkezkoy/Tekirdag, Turkey.

Заявник

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АРТОКСАН

(ARTOXAN)

Склад

діюча речовина: теноксикам;

1 флакон ліофілізату для розчину для ін’єкцій містить теноксикаму 20 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), динатрію едетат, кислота аскорбінова, трометамол, натрію гідроксид, натрію гідроксид або кислота хлористоводнева розведена.

1 ампула розчинника містить 2 мл води для ін’єкцій.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок жовтого кольору.

Розчинник (вода для ін’єкцій): прозорий безбарвний розчин.

Розчин для ін’єкцій: прозорий розчин жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Оксиками. Код АТХ M01A C02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Теноксикам — нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ). Чинить знеболювальну, протизапальну, жарознижувальну дію.

В основі механізму дії лежить неселективне блокування активності ізоферментів циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що призводить до порушення синтезу простагландинів та тромбоксанів. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Дослідження in vitro також свідчать, що теноксикам може виступати акцептором активного кисню у ділянці запалення та має здатність пригнічувати металопротеїнази (стромелізин та колагеназу), що спричиняють руйнування хряща.

Фармакокінетика.

Біодоступність теноксикаму при внутрішньом’язовому та пероральному застосуванні подібні. При внутрішньовенному введенні у дозі 20 мг його рівень у плазмі крові протягом 2 годин швидко зменшується, що пов’язано з процесом розподілу. Після цього короткого періоду немає різниці у концентрації теноксикаму у плазмі крові при внутрішньовенному та пероральному застосуванні. Теноксикам значною мірою (на 99%) зв’язується з білками плазми крові, добре проникає у синовіальну рідину.

Середнє значення розподілу у фазі рівноваги становить 10–12 л. При рекомендованому режимі застосування 20 мг на добу рівноважна концентрація у плазмі крові досягається протягом 10–15 діб. Кумуляції не спостерігається.

Теноксикам повністю метаболізується в організмі. Приблизно 2/3 прийнятої дози в основному виводиться з сечею у вигляді фармакологічно неактивного метаболіту 5-гідроксипіридилу, решта − з жовчю, в основному у вигляді глюкуронідних кон’югатів гідроксиметаболітів. Період напіввиведення становить 72 години. Загальний кліренс плазми крові − 2 мл/хв.

Фармакокінетика теноксикаму має лінійний характер у дослідженому інтервалі доз від 10 до 100 мг.

Змін фармакокінетики теноксикаму залежно від віку пацієнта виявлено не було, хоча індивідуальних відмінностей, як правило, більше у пацієнтів літнього віку.

Клінічні характеристики

Показання

• Полегшення болю та запалення при остеоартриті та ревматоїдному артриті.
• Короткочасне лікування гострих захворювань опорно-рухового апарату, включаючи розтягування, вивихи та інші ушкодження м’яких тканин.

При зазначених показаннях лікарський засіб застосовувати у разі неможливості застосування теноксикаму у формі таблеток.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших допоміжних речовин лікарських засобів.
• Наявність в анамнезі симптомів підвищеної чутливості (включаючи симптоми астми, риніт, ангіоневротичний набряк, кропив’янку) до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).
• Рецидивуюча виразкова хвороба/кровотечі в активній формі або рецидиви в анамнезі (2 або більше виражених епізоди виразкової хвороби чи кровотечі), виразковий коліт, хвороба Крона, гастрит тяжкого ступеня.
• Наявність в анамнезі шлунково-кишкових кровотеч (мелена, гематeмезис) та перфорацій, пов’язаних з попередньою терапією НПЗЗ.
• Цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові.
• Тяжка серцева, печінкова, ниркова недостатність.
• III триместр вагітності.
• Період годування груддю.
• Дитячий вік (до 18 років).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

З іншими НПЗЗ (включаючи інгібітори ЦОГ-2) — можливе підвищення ризику розвитку побічних реакцій. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ.

З ацетилсаліциловою кислотою та іншими саліцилатами — можливе посилення кліренсу та розподілу теноксикаму внаслідок конкуренції за місця зв’язування з білками крові. Слід уникати одночасного застосування цих засобів через підвищення ризику розвитку побічних реакцій (особливо з боку травного тракту).

З антикоагулянтами (варфарин) — можливе посилення ефектів останніх. При одночасному застосуванні слід контролювати ефекти антикоагулянтів, особливо на початкових стадіях лікування теноксикамом. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з низькомолекулярним гепарином не зафіксовано.

Із серцевими глікозидами — можливе посилення серцевої недостатності, зниження індексу гломерулярної фільтрації та збільшення рівня серцевих глікозидів у плазмі крові. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з дигоксином та препаратами дигіталісу не зафіксовано.

З циклоспорином — можливе посилення ризику нефротоксичності. При одночасному застосуванні цих засобів слід дотримуватися обережності.

З хінолонами — доклінічні дані свідчать, що застосування НПЗЗ посилює ризик судом, зумовлених хінолонами. При одночасному застосуванні цих засобів можливе підвищення ризику судом.

З літієм — можливе зниження елімінації останнього. При одночасному застосуванні цих засобів слід регулярно контролювати рівень літію у плазмі крові та попередити пацієнтів про необхідність вживання достатньої кількості рідини та проінформувати про симптоми інтоксикації літієм.

З діуретиками — можливе зменшення натрійуретичної активності діуретиків та посилення ризику нефротоксичності внаслідок здатності НПЗЗ затримувати іони калію, натрію та рідину. В осіб з артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю теноксикам може погіршувати перебіг указаних захворювань. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з фуросемідом не зафіксовано, проте повідомляли про зниження гіпотензивного ефекту гідрохлоротіазиду при його одночасному застосуванні з теноксикамом.

З антигіпертензивними засобами — можливе послаблення ефектів альфа-адреноблокаторів, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з блокаторами кальцієвих каналів, атенололом та центральними агоністами альфа-адренорецепторів не зафіксовано.

З метотрексатом — можливе посилення токсичності останнього внаслідок зниження його елімінації. При одночасному застосуванні цих засобів слід дотримуватися обережності.

З пероральними гіпоглікемічними засобами — хоча нема повідомлень про вплив на клінічні ефекти гліборнуріду, глібенкламіду, толбутаміду, при одночасному застосуванні пероральних гіпоглікемічних засобів з теноксикамом слід ретельно контролювати стан пацієнта.

З декстрометорфаном — можливе посилення аналгетичного ефекту теноксикаму.

З холестираміном — можливе посилення кліренсу та зниження періоду напіввиведення теноксикаму.

З пробенецидом — можливе збільшення рівня теноксикаму у плазмі крові. Клінічне значення цього явища не встановлено.

З міфепристоном — можливе послаблення ефектів останнього. НПЗЗ слід застосовувати через 8–12 діб після завершення прийому міфепристону.

З кортикостероїдами — можливе посилення ризику шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій. При одночасному застосуванні цих засобів слід дотримуватися обережності.

З антиагрегантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) — можливе посилення ризику шлунково-кишкових кровотеч.

З такролімусом – можливе посилення ризику нефротоксичності.

Із зидовудином — можливе посилення ризику гематологічної токсичності. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематом у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з гемофілією при одночасному застосуванні зидовудину та ібупрофену.

З пеніцилінаміном, препаратами золота для парентерального застосування — у невеликої кількості пацієнтів, які приймали одночасно ці засоби, клінічно значущої взаємодії не спостерігалося.

Особливості застосування

Побічні реакції теноксикаму можуть бути мінімізовані шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом мінімального періоду часу.

Слід уникати одночасного застосування лікарського засобу з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), засобами, що підвищують ризик виразок або кровотеч, такими як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), антиагреганти (такі як ацетилсаліцилова кислота), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації.

При застосуванні всіх НПЗЗ повідомляли про виникнення шлунково-кишкових кровотеч, виразок та перфорацій, у тому числі летальних, що можуть розвинутися у будь-який момент при застосуванні теноксикаму, з попереджувальними симптомами або без них, як при наявності шлунково-кишкових захворювань в анамнезі, так і без них.

Ризик подібних явищ збільшується разом зі збільшенням дози НПЗЗ, у пацієнтів, які мають в анамнезі виразку травного тракту, особливо ускладнену кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати з найменшої можливої ефективної дози. Для цих хворих, а також для тих, хто приймає одночасно низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інших засобів, що збільшують ризик ускладнень з боку травного тракту, слід розглянути можливість застосування комбінованої терапії з такими препаратами як мізопростол або інгібітори протонної помпи.

Пацієнтам, особливо літнього віку, з токсичним ураженням травного тракту в анамнезі слід повідомляти про будь-які незвичні симптоми, що виникають у ділянці травного тракту, особливо про кровотечі. Це особливо важливо на початкових стадіях лікування.

Лікарський засіб застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що збільшують ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або тромбоцитарні засоби (такі як ацетилсаліцилова кислота).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки застосування лікарського засобу слід відмінити.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі шлунково-кишковими хворобами в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки теноксикам може загострити їхні прояви.

Застосування пацієнтам із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаними захворюваннями сполучної тканини.

При застосуванні НПЗЗ таким пацієнтам підвищується ризик розвитку асептичного менінгіту.

Дерматологічні ефекти.

Застосування НПЗЗ у рідкісних випадках може спричинити тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, у тому числі з летальним наслідком. Ризик розвитку подібних реакцій є найбільшим на початку лікування: у більшості випадків перші прояви відзначалися протягом першого місяця терапії.

Пацієнтів слід попередити про симптоми та ретельно контролювати такі шкірні реакції.

При перших ознаках шкірного висипу, уражень слизових оболонок або при інших ознаках гіперчутливості слід негайно припинити застосування лікарського засобу. Найкращі результати лікування синдрому Стівенса–Джонсона та токсичного епідермального некролізу досягаються при ранньому діагностуванні і припиненні прийому будь-якого підозрюваного лікарського засобу.

Теноксикам не можна повторно застосовувати пацієнтам, у яких при його застосуванні проявлялися синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Серцево-судинні, ниркові та печінкові порушення.

Застосування НПЗЗ у рідкісних випадках може спричинити інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, папілярний некроз або нефротичний синдром внаслідок пригнічення синтезу ниркового простагландину, що підтримує ниркову перфузію у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком та загальним об’ємом крові. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може спричинити виражену декомпенсацію нирок, що після припинення їх застосування повертається до стану, який спостерігався до початку терапії. Найбільший ризик таких ускладнень відзначається у пацієнтів з існуючими захворюваннями нирок (включаючи діабет з порушенням функцій нирок), нефротичним синдромом, зниженим загальним об’ємом крові, порушеннями функцій печінки, застійною серцевою недостатністю, у пацієнтів, які одночасно застосовують діуретики або нефротоксичні засоби та у пацієнтів літнього віку. Під час застосування лікарського засобу таким пацієнтам слід постійно контролювати функції нирок, печінки та серця. Пацієнтам з порушеннями функцій нирок, печінки та серця лікарський засіб слід застосовувати у найнижчій можливій дозі.

Респіраторні ефекти.

Лікарський засіб застосовувати з обережністю пацієнтам з бронхіальною астмою або наявністю бронхіальної астми в анамнезі, оскільки прийом НПЗЗ може спровокувати розвиток бронхоспазму.

При застосуванні НПЗЗ можливе підвищення рівнів трансаміназ у плазмі крові або інших показників функцій печінки. У більшості випадків такі зміни є швидко минущими. У разі розвитку значних та тривалих порушень слід припинити застосування лікарського засобу та перевірити функції печінки. Лікарський засіб застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функцій печінки.

Теноксикам знижує агрегацію тромбоцитів і збільшує час кровотечі, що слід мати на увазі при майбутніх оперативних втручаннях та при необхідності визначення часу кровотечі.

Застосування пацієнтам літнього віку.

При застосуванні НПЗЗ пацієнтам літнього віку підвищується частота виникнення побічних реакцій, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій (у тому числі летальних). Виразки та кровотечі гірше переносяться ослабленими пацієнтами. Більшість випадків шлунково-кишкових порушень з летальним наслідком, зумовлених застосуванням НПЗЗ, спостерігались у пацієнтів літного віку та ослаблених пацієнтів. Під час застосування лікарського засобу таким пацієнтам слід дотримуватися особливої обережності та регулярно контролювати функції нирок, печінки і серцево-судинної системи та загальний стан пацієнтів для виявлення можливих взаємодій з лікарськими засобами, які застосовують одночасно.

Офтальмологічні ефекти.

При застосуванні НПЗЗ повідомляли про порушення з боку органів зору. У разі розвитку таких порушень під час застосування лікарського засобу слід провести офтальмологічне обстеження.

Кардіоваскулярні та цереброваскулярні ефекти.

Під час застосування лікарського засобу слід ретельно контролювати стан пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або легкою або помірною серцевою недостатністю в анамнезі, оскільки при лікуванні НПЗЗ повідомляли про розвиток набряків та затримку рідини.

Застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах (150 мг/добу) протягом тривалого часу, може збільшувати ризик розвитку тромбозу артерій, інфаркту міокарда або інсульту. На даний час інформації, щоб виключити такий ризик для теноксикаму, недостатньо.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід застосовувати лікарський засіб після ретельного аналізу стану. Цей аналіз необхідно зробити до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

Антипіретичні ефекти.

Як і інші НПЗЗ, теноксикам може маскувати симптоми інфекції.

Лабораторні тести.

НПЗЗ інгібують синтез ниркових простагландинів, тому можуть негативно впливати на ниркову гемодинаміку та водно-електролітний баланс.

Під час застосування лікарського засобу слід здійснювати ретельний моніторинг стану, особливо серцевої та ниркової функції (сечовина плазми крові, креатинін, розвиток набряку, збільшення маси тіла), пацієнтам із захворюваннями, які можуть збільшити ризик розвитку ниркової недостатності, такими як існуючі захворювання нирок, порушення функції нирок у пацієнтів з діабетом, цироз печінки, застійна серцева недостатність, знижений загальний об’єм крові, супутнє лікування потенційно нефротоксичними засобами, діуретиками та кортикостероїдами. Ці пацієнти належать до групи особливого ризику у пері- та післяопераційний період при значних хірургічних втручаннях через можливість серйозної крововтрати.

Через високу здатність теноксикаму зв’язуватися з білками плазми крові лікарський засіб слід застосовувати з обережністю при вираженому зниженні плазмового рівня альбуміну.

Вплив на фертильність.

Лікарський засіб не рекомендується застосовувати жінкам, які бажають завагітніти. Слід розглянути питання про припинення застосування лікарського засобу жінкам, які мають труднощі із зачаттям або проходять дослідження з приводу безпліддя.

Застереження щодо допоміжних речовин.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Період вагітності.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшився з менш ніж 1% до приблизно 1,5%. Не виключено, що ризик збільшується зі збільшенням дози і тривалості лікування. Було показано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційних втрат і летальності ембріона/плода. Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування теноксикаму може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування.

У І і ІІ триместрах вагітності лікарський засіб не можна застосовувати, окрім випадків крайньої необхідності.

У разі застосування жінкам, які бажають завагітніти або у І і ІІ триместрах вагітності лікарський засіб застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом мінімального періоду часу.

Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу теноксикаму протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.

Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати таким чином:

на плід:

• серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
• порушення функцій нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном (див. вище);

на матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:

• можливі подовження часу кровотечі; антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при застосуванні дуже низьких доз;
• гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Лікарський засіб протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.

Період годування груддю.

Теноксикам у дуже невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У разі необхідності застосування лікарського засобу слід припинити годування груддю.

Фертильність.

Застосування теноксикаму може погіршити жіночу фертильність, тому лікарський засіб не рекомендується застосовувати жінкам, які бажають завагітніти.

Слід розглянути питання про припинення застосування лікарського засобу жінкам, які мають труднощі із зачаттям або проходять дослідження з приводу безпліддя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

При застосуванні НПЗЗ можливий розвиток запаморочення, сонливості, втоми та порушень зору. У разі розвитку таких реакцій слід утриматися від керування автомобілем або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб призначений для внутрішньовенного та внутрішньом’язового застосування.

Перед застосуванням вміст флакона необхідно розчинити у 2 мл води для ін’єкцій, яка включена в комплект лікарського засобу. Після повного розчинення ліофілізату розчин слід використати негайно.

Дорослі.

Рекомендована доза лікарського засобу становить 20 мг на добу протягом перших 1–2 діб лікування, потім слід перейти на прийом таблеток, які потрібно приймати щодня в один і той же час.

Не слід перевищувати рекомендовані дози лікарського засобу, оскільки при застосуванні вищих доз не завжди досягається більш виражений терапевтичний ефект, а ризик виникнення побічних реакцій підвищується.

Тривалість лікування теноксикамом гострих розладів опорно-рухового апарату зазвичай не перевищує 7 діб. У виняткових випадках тривалість терапії може бути подовжена до 14 діб.

Пацієнти літнього віку.

Лікарський засіб, як і інші НПЗЗ, слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам літнього віку. Вони мають підвищений ризик розвитку побічних реакцій та частіше отримують супутні препарати або мають порушення функції нирок, печінки, серцево-судинної системи. У разі необхідності лікарський засіб слід застосовувати пацієнтам літнього віку у найнижчій ефективній дозі 20 мг протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів захворювання. Слід ретельно контролювати стан таких пацієнтів для виявлення шлунково-кишкових кровотеч протягом 4 тижнів після початку терапії.

Пацієнти з порушенням функцій нирок та/або печінки.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну більше 25 мл/хв немає необхідності у корекції режиму дозування. Слід ретельно контролювати стан таких пацієнтів.

Даних для рекомендацій щодо дозування теноксикаму пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 25 мл/хв недостатньо.

Даних для рекомендацій щодо дозування теноксикаму пацієнтам з печінковою недостатністю недостатньо.

Лікарський засіб застосовувати з обережністю при низьких концентраціях альбуміну (наприклад, при нефротичному синдромі) або при високій концентрації білірубіну у плазмі крові, оскільки теноксикам зв’язується значною мірою з білками плазми крові.

Діти

Відсутні дані щодо безпеки застосування теноксикаму дітям, тому лікарський засіб не слід застосовувати цій категорії пацієнтів.

Передозування

Загальні симптоми передозування НПЗЗ включають нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці, шлунково-кишкові кровотечі, шум у вухах, головний біль, порушення зору, запаморочення, рідко — діарею. У поодиноких випадках повідомляли про більш тяжкі порушення, такі як судоми, збудження, сонливість, гіпотензія, апное, кома, електролітний дисбаланс та ниркова недостатність. Можливе також загострення бронхіальної астми.

Лікування. Слід припинити застосування лікарського засобу. Слід підтримувати адекватну гідратацію, контролювати функції печінки та нирок. Пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря щонайменше протягом 4 годин після передозування. У разі необхідності слід проводити симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

Найчастіше проявляються побічні реакції з боку травного тракту — ерозивно-виразкові ураження травного тракту, у тому числі ульцерогенна дія.

З боку системи крові та лімфатичної системи:

частота невідома — агранулоцитоз, анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нетромбоцитопенічна пурпура, еозинофілія.

З боку імунної системи:

частота невідома — реакції гіперчутливості, у тому числі астма, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.

З боку метаболізму та харчування:

часто — анорексія; рідко — метаболічні порушення (гіперглікемія, збільшення/зменшення маси тіла).

З боку психіки:

рідко — порушення сну, безсоння, депресія, нервозність, відчуття занепокоєння, аномальні сни; частота невідома — сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку нервової системи:

часто — запаморочення, головний біль; частота невідома — сонливість, парестезія, неврит зорового нерва.

З боку органів зору:

частота невідома — порушення зору (погіршення зору, затуманення зору), подразнення та набряки очей.

З боку органів слуху та лабіринту:

рідко — вертиго; частота невідома — шум у вухах.

З боку серця:

рідко — пальпітація; частота невідома — серцева недостатність.

Слід мати на увазі можливість розвитку застійної серцевої недостатності у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з порушеннями кардіальної функції.

З боку судинної системи:

рідко — тромбоз артерій (інфаркт міокарда, інсульт); частота невідома — васкуліт, гіпертензія.

Тривале застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах (150 мг/добу), може збільшувати ризик розвитку тромбозу артерій, інфаркту міокарда або інсульту. На даний час інформації, щоб виключити такий ризик для теноксикаму, недостатньо.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

рідко — бронхоспазм, загострення астми, диспное; частота невідома — носова кровотеча.

Під час застосування НПЗЗ повідомляли про розвиток бронхоспазму та загострення астми.

З боку травного тракту:

дуже часто — гастрит, біль в епігастрії, абдомінальний біль та дискомфорт, диспепсія, нудота, блювання, метеоризм, запор, діарея, дистрес-синдром, стоматит; часто — шлунково-кишкові виразки, кровотечі та перфорації, пептичні виразки, гематемезис, мелена, виразки у роті, гастрит, сухість у роті, загострення коліту та хвороби Крона; дуже рідко — панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи:

нечасто — збільшення рівнів печінкових ферментів; частота невідома — гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

нечасто — свербіж, еритема, екзантема, висипання, кропив’янка; рідко — везикуло-бульозні реакції; дуже рідко — синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома — реакції фотосенсибілізації.

При застосуванні НПЗЗ повідомляли також про пошкодження нігтів та алопецію.

З боку сечовидільної системи:

нечасто — збільшення рівнів креатиніну та сечовини; частота невідома — нефротоксичність (ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

повідомляли про окремі випадки жіночого безпліддя при застосуванні засобів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів.

Загальні розлади та реакції у місці ін’єкції:

нечасто — підвищена втомлюваність, набряки; частота невідома — нездужання.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Упаковка

Ліофілізат для розчину для ін’єкцій, по 20 мг у флаконах №3 у комплекті з розчинником (вода для ін’єкцій) по 2 мл в ампулах №3 у контурній чарунковій упаковці; 1 контурна чарункова упаковка у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш. / WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

ОПЗЧ, квартал Г.О.Паша, 6-та вулиця, №30, Черкезкой/Текірдаг, Туреччина / COSB G.O.Pasa Mah. 6. Cad. No:30, Cerkezkoy/Tekirdag, Turkey.

Заявник

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/ WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.