• Язык:

Фармалипон® Турбо раствор для инфузий 12 мг/мл флакон 50 мл, №10

Фармалипон® Турбо раствор для инфузий 12 мг/мл флакон 50 мл, №10
Цена в городе
от  1 268,25  до  1 540,90
По рецепту
В наличии в 162 аптеках
Цены в аптеках
  • Форма выпуска раствор для инфузий
  • Дозировка 12 мг/мл
  • Количество штук в упаковке 10 шт
  • Производитель Систем Фарм
  • Сертификат UA/18156/01/01 от 12.06.2025
  • Международное название ACIDUM THIOCTICUM* (КИСЛОТА ТІОКТОВА*)

Фармаліпон инструкция по применению

Состав и форма выпуска

Фармаліпон® Турбо

АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Фармаліпон — препарат тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти, що застосовується в терапії парестезій при діабетичній полінейропатії. Згідно з АТС-класифікацією він належить до засобів, що впливають на травну систему та метаболічні процеси.

Фармаліпон: що таке тіоктова кислота?

Тіоктова, або α-ліпоєва кислота (ALA) за хімічною будовою — це 1,2-дитіолан-3-пентанова кислота (хімічна формула: C8H14O2S2). Тіоктова кислота — це сірковмісна сполука, вона міститься як у рослинах, так і в клітинах тварин і людини. Харчовими джерелами даної речовини є печінка, серце, нирки, броколі, шпинат та ін. У циклі Кребса вона відіграє важливу роль у різних хімічних реакціях, діючи як кофактор для деяких ферментних комплексів, що беруть участь в утворенні енергії для клітини (Salehi B. et al., 2019).Тіоктова кислота являє собою дитіолову 8-вуглецеву молекулу із хіральним центром, що пояснює можливість її ізомеризації у 2 оптичних енантіомери: (+)тіоктова кислота, еутомер та (-)тіоктова кислота. Еутомер синтезується de novo в мітохондріях ссавців з октанової кислоти та цистеїну за допомогою ферменту синтази ліпоєвої кислоти. Лише (+)тіоктова кислота синтезується клітинами та є біологічно активною. Вона — частина мітохондріального комплексу, який сприяє синтезу та розпаду гліцину. Крім того, завдяки амідному зв’язку із залишком лізину (+)тіоктова кислота діє як кофактор для деяких ключових мітохондріальних ферментів: піруватдегідрогенази, α-кетокислоти дегідрогенази із розгалуженим ланцюгом, α-кетоглутаратдегідрогенази. Тіоктова кислота виявляє сильну антиоксидантну активність, сприяє відновленню ендогенних антиоксидантних молекул (таких як вітаміни А, С, Е та глутатіон), бере участь у процесах хелатування іонів металів, що призводить до зниження рівня активних форм кисню (Lucarini E. et al., 2020). Її здатність до хелатування металів пояснюється наявністю тіолових груп (Salehi B. et al., 2019). Тіоктова кислота застосовується в терапії діабетичної полінейропатії, а також для корекції вікових серцево-судинних, когнітивних та нервово-м’язових змін. Також дана речовина чинить детоксикаційну дію та є нейропротектором (Tomassoni D. et al., 2013).У 1951 р. L.J. Reed вперше виділив тіоктову кислоту як каталітичний агент, що є кофактором піруватдегідрогенази. Перше ж клінічне застосування датується 1959 р., коли вона була застосована при лікуванні гострого отруєння отруйними грибами, а незабаром були зроблені перші спроби застосування в терапії діабетичної полінейропатії (Bock E., Schneeweiss K.J., 1959).Тіоктова кислота бере участь у метаболізмі глюкози, ліпідів та процесах транскрипції генів. Вона також зв’язується з важкими металами, що викликають оксидативний стрес. Найбільш унікальною характеристикою тіоктової кислоти порівняно з іншими антиоксидантними речовинами є те, що вона може взаємодіяти як із жиро-, так і з водорозчинними сполуками. Тіоктова кислота синтезується de novo в організмі в дуже малій кількості із цистеїну та жирних кислот, тому існує необхідність у отриманні її із екзогенних джерел. Завдяки антиоксидантним, цито- та нейропротекторним властивостям тіоктову кислоту було запропоновано застосовувати в терапії захворювань, в основі патогенезу яких лежить оксидативний стрес, наприклад при полінейропатії, цукровому діабеті (ЦД), патології печінки та ускладненнях гіпертонічної хвороби. У одному з досліджень на моделі периферичної нейропатії, спричиненої хронічним пошкодженням сідничного нерва у щурів з гіпертензією, було продемонстровано анальгезивну, антиоксидантну, нейропротекторну дію тіоктової кислоти (Lucarini E. et al., 2020).

Фармаліпон: місце тіоктової кислоти в терапії діабетичної полінейропатії

ЦД — одне з найбільш розповсюджених метаболічних захворювань. На теперішній час ЦД виявлено у близько 422 млн людей у всьому світі. При ЦД порушується як вуглеводний обмін, так і ліпідний, жировий метаболізм. Окрім того, його було визнано основним фактором ризику розвитку ряду захворювань, включаючи атеросклероз, гіпертензію, серцеву недостатність, інфаркт міокарда, нейропатичний біль та навіть інсульт.У дослідженнях показана роль надмірного рівня активних форм кисню (АФК) та порушення потенціалу антиоксидантних систем у патогенезі ЦД. Тіоктова кислота сприяє збільшенню утилізації глюкози як у інсулінчутливих, так і в інсулінрезистентних тканинах. Вона стимулює утилізацію глюкози шляхом перерозподілу переносників глюкози в плазматичній мембрані та фосфорилювання тирозину інсулінових рецепторів (рецептори до інсуліну є тирозинкіназними та механізм їх активації полягає у фосфорилюванні тирозину у відповідь на зв’язування з інсуліном) (Salehi B. et al., 2019).Діабетична полінейропатія — одна з найбільш розповсюджених периферичних полінейропатій. Периферичні нейропатії — це гетерогенні захворювання, що часто проявляються парестезіями, гіперальгезією та алодинією (Tomassoni D. et al., 2013). Периферичні полінейропатії важко піддаються лікуванню, в основному їх терапія спрямована на купірування гіперальгезії та не впливає на перебіг захворювання. При цьому в багатьох випадках больовий синдром при периферичній полінейропатії виявляється стійким до застосування різних анальгетиків. У патогенезі периферичної полінейропатії описана роль оксидативного стресу в розвитку запальної реакції та формуванні стійкого больового синдрому та пошкоджувального вливу на нейрони АФК. Це пояснює можливість терапевтичного застосування тіоктової кислоти в терапії даного порушення. Хронічний нейропатичний біль при периферичній полінейропатії супроводжується реорганізацією та функціональними змінами коркових та підкоркових структур ЦНС, включаючи медіальну префронтальну кору, таламус, мигдалеподібне тіло та передню поясну звивину кори. Стан хронічного болю призводить до порушення когнітивних функцій та поведінкових реакцій у хворих із периферичною полінейропатією. У одному з досліджень було продемонстровано, що терапія антиоксидантами, у тому числі тіоктовою кислотою, попереджає астрогліоз та пошкодження нейронів у корі головного мозку (Tomassoni D. et al., 2013).Останніми роками розширюються сфери застосування тіоктової кислоти завдяки її антиоксидантній дії. Так, запропоновано застосування препаратів, що містять дану речовину, у якості нейропротекторів при захворюваннях нервової системи судинного генезу. У дослідженнях було продемонстровано, що препарати тіоктової кислоти не впливають на показники АТ, та підтверджена їх антиоксидантна активність. Встановлено, що тіоктова кислота призводить до зменшення вираженості оксидативного стресу як у здорових суб’єктів, так і у пацієнтів з діабетичною периферичною нейропатією. У хворих на ЦД введення 600 мг/добу тіоктової кислоти протягом 3 міс значно знижувало утворення продуктів перекисного окиснення ліпідів. Було висунуто припущення, що завдяки антиоксидантній та нейропротекторній дії тіоктова кислота може бути ефективною в терапії компресійних полінейропатій. Необхідні подальші клінічні дослідження в даній сфері (Tomassoni D. et al., 2013).

Інші потенційні сфери застосування α-ліпоєвої кислоти

Хвороба Альцгеймера — це неврологічне захворювання, що характеризується когнітивними, функціональними та поведінковими змінами. Втрата пам’яті та зниження когнітивних функцій при цьому зумовлені утворенням β-амілоїдних бляшок та підвищенням рівня патологічного тау-білка у головному мозку пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Численні дослідження демонструють роль оксидативного стресу в патогенезі даного захворювання. У дослідженнях in vitro показано, що α-ліпоєва кислота чинить нейропротекторну дію за рахунок зниження рівня оксидативного стресу. Із іншого боку, запалення також відіграє важливу роль у патогенезі хвороби Альцгеймера. Запальна реакція розвивається в зонах навколо амілоїдних бляшок, де виявляється підвищений рівень вільних радикалів та прозапальних цитокінів, у тому числі фактора некрозу пухлин-α (TNF-α). Тіоктова кислота виявляє різнобічний ефект при хворобі Альцгеймера: знижує рівень активних форм кисню (АФК), продуктів перекисного окиснення ліпідів, підвищує рівень відновленого глутатіону. Окрім того, тіоктова кислота знижує рівень запальних цитокінів IL-1B та IL-6. Усе це зумовлює потенційну можливість застосування препаратів тіоктової кислоти в терапії хвороби Альцгеймера.Збільшення маси тіла при прийомі антипсихотичних препаратів для лікування шизофренії є поширеним побічним ефектом. У дослідженнях продемонстровано, що застосування тіоктової кислоти у пацієнтів із шизофренією дозволяє зменшити вираженість такої побічної реакції, як збільшення маси тіла, пов’язане із застосуванням антипсихотичних препаратів (Salehi B. et al., 2019).Розсіяний склероз (РС) — інвалідизуюче захворювання ЦНС, що характеризується багатоцентровим запаленням та демієлінізацією. Запалення при РС розвивається в результаті інвазії Т-клітин у ЦНС. Було висловлено припущення, що тіоктова кислота може бути ефективною у комплексній терапії РС, оскільки інгібує міграцію Т-клітин та знижує рівень запальних цитокінів у головному мозку при РС. Встановлено, що тіоктова кислота сприяє покращенню функції статики та ходи у пацієнтів із РС. При цьому вона сприяє зниженню рівня прозапальних цитокінів, що викликають прогресування захворювання. У дослідженні (n=46) було встановлено, що пероральний прийом тіоктової кислоти у дозі 1200 мг/добу сприяє вираженому зниженню рівня прозапальних цитокінів (INF-γ, TGF-β, ICAM-1 та IL-4) порівняно з групою плацебо. Тіоктова кислота чинить цитопротекторну дію при поєднаному застосуванні із курсом хіміотерапевтичних препаратів. У хворих після трансплантації органів вона сприяє зниженню рівня прозапальних цитокінів. Також виявлено, що застосування тіоктової кислоти в комплексній терапії загрози переривання вагітності знижує ризик невиношування дитини (Salehi B. et al., 2019). Ці дані свідчать на користь необхідності подальших досліджень можливого клінічного застосування тіоктової кислоти.

Фармаліпон: висновки

Діюча речовина препарату Фармаліпон — тіоктова кислота, яка являє собою сполуку, що міститься у мітохондріях та є коферментом у багатьох мітохондріальних реакціях (Salehi B. et al., 2019). Встановлено, що тіоктова кислота сприяє зниженню рівня глікемії у хворих на ЦД (Salehi B. et al., 2019). Тіоктова кислота чинить антиоксидантну та нейропротекторну дію, що пояснює ефективність застосування препарату Фармаліпон у терапії діабетичної полінейропатії. Окрім того, потенційно даний препарат може знайти своє застосування в комплексній терапії полінейропатій різного генезу, наприклад, компресійної (ішемічної), а також судинних уражень нервової системи, хвороби Альцгеймера, РС, загрози переривання вагітності та при інших захворюваннях та патологічних станах.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ФАРМАЛІПОН

(PHARMALIPON)

Склад

діюча речовина: тіоктова (a-ліпоєва) кислота;

1 мл розчину містить тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти 30 мг;

допоміжні речовини: меглюмін, макрогол 300, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий жовтий або зеленувато-жовтий розчин.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що впливають на травну систему і метаболічні процеси. Код АТХ А16А Х01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Тіоктова (a-ліпоєва) кислота є речовиною, яка синтезується в організмі і виконує роль коензиму в окиснювальному декарбоксилуванні a-кетокислот; відіграє важливу роль у процесі утворення енергії у клітині. Сприяє зменшенню рівня цукру в крові та збільшенню кількості глікогену у печінці. Нестача або порушення обміну тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти внаслідок інтоксикацій або надлишкового накопичення деяких продуктів розпаду (наприклад, кетонових тіл) призводить до порушення аеробного гліколізу. Тіоктова (a-ліпоєва) кислота може існувати у двох фізіологічно активних формах (окиснена та відновлена), яким притаманна антитоксична та антиоксидантна дія.

Тіоктова (a-ліпоєва) кислота впливає на обмін холестерину, бере участь у регулюванні ліпідного та вуглеводного обмінів, поліпшує функцію печінки (внаслідок гепатопротекторної, антиоксидантної, дезінтоксикаційної дій). Тіоктова (a-ліпоєва) кислота подібна за фармакологічними властивостями до вітамінів групи В.

Фармакокінетика.

Тіоктова (a-ліпоєва) кислота зазнає значних змін при первинному проходженні через печінку. Спостерігаються значні міжіндивідуальні коливання у системній доступності тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти. Виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів. Утворення метаболітів відбувається у результаті окиснення бокового ланцюга та кон'югації. Період напіввиведення тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти з сироватки крові становить 10–20 хвилин.

Клінічні характеристики

Показання

Парестезії при діабетичній полінейропатії.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти або до інших компонентів лікарського засобу.
  • Серцева та дихальна недостатність.
  • Гостра фаза інфаркту міокарда.
  • Гостре порушення мозкового кровообігу.
  • Хронічний алкоголізм та інші стани, які можуть призводити до лактоацидозу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Тіоктова (α-ліпоєва) кислота взаємодіє з іонними комплексами металів (наприклад, із цисплатином), тому були повідомлення про зниження ефекту цисплатину при одночасному застосуванні з лікарським засобом.

З молекулами цукру (наприклад, із розчином фруктози) тіоктова (α-ліпоєва) кислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки.

Тіоктова (α-ліпоєва) кислота є хелатором металу, тому її не можна застосовувати разом із металами (препаратами заліза, магнію).

Тіоктова (α-ліпоєва) кислота може посилювати цукрознижувальний ефект інсуліну та інших протидіабетичних засобів, тому показаний регулярний контроль рівня цукру в крові, особливо на початку лікування тіоктовою (α-ліпоєвою) кислотою. В окремих випадках може виникнути необхідність у зниженні дози інсуліну та/або перорального протидіабетичного засобу, щоб запобігти появі симптомів гіпоглікемії.

Попередження: регулярне вживання алкоголю є суттєвим фактором ризику розвитку і прогресування клінічної картини нейропатії і, таким чином, може перешкоджати ефективності лікування. Тому пацієнтам з діабетичною полінейропатією зазвичай рекомендується утримуватися від вживання алкоголю. Обмеження вживання алкоголю стосується також перерв між курсами лікування.

Особливості застосування

При застосуванні лікарського засобу слід використовувати світлозахисні чорні пакети, які одягаються зверху на флакон при введенні лікарського засобу внутрішньовенно.

Залишок лікарського засобу не використовувати.

Головним чинником ефективного лікування діабетичної полінейропатії є оптимальна корекція рівня цукру в крові хворого.

При лікуванні хворих на цукровий діабет, особливо на початку лікування, необхідний частий контроль глюкози крові. У деяких випадках потрібно скоригувати дози антидіабетичних засобів для запобігання гіпоглікемії.

При парентеральному застосуванні лікарського засобу існує ризик виникнення алергічних реакцій, включаючи анафілактичний шок, тому пацієнтів слід перевіряти на наявність таких реакцій. У разі появи таких ознак як свербіж, нудота, нездужання потрібно негайно припинити введення препарату і вжити необхідних терапевтичних заходів.

У поодиноких пацієнтів з декомпенсованим або неадекватно контрольованим діабетом та погіршенням загального стану здоров’я можуть розвинутися тяжкі анафілактичні реакції, пов’язані із застосуванням лікарського засобу.

Під час лікування полінейропатії, завдяки регенераційним процесам, можливе короткочасне посилення чутливості, що супроводжується парестезією з відчуттям «повзання мурашок».

Певні обмеження внутрішньовенного введення препаратів тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти стосуються пацієнтів літнього віку (віком від 75 років).

При лікуванні тіоктовою (α-ліпоєвою) кислотою повідомлялося про випадки розвитку аутоімунного інсулінового синдрому. Пацієнти з певним генотипом антигену лейкоцитів людини HLA (лейкоцитарні антигени людини), таким як HLA-DRB1*04:06 та HLA-DRB1*04:03, більш схильні до розвитку аутоімунного інсулінового синдрому (розлад гормонів, які регулюють глюкозу в крові з вираженим зниженням рівня цукру в крові) при лікуванні тіоктовою (α-ліпоєвою) кислотою. Алель HLA-DRB1*04:03 (коефіцієнт сприйнятливості до розвитку аутоімунного інсулінового синдрому — 1,6) насамперед зустрічається у кавказців і поширений у Південній Європі більше, ніж у Північній Європі; алель HLA-DRB1*04:06 (коефіцієнт сприйнятливості до розвитку аутоімунного інсулінового синдрому — 56,6) зустрічається переважно у пацієнтів з Японії та Кореї.

При діагностуванні спонтанної гіпоглікемії у пацієнтів, яким застосовується тіоктова (α-ліпоєва) кислота, слід мати на увазі можливість розвитку аутоімунного інсулінового синдрому.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Немає достатнього досвіду застосування лікарського засобу у період вагітності або годування груддю, тому його не слід призначати у цей період.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Під час застосування лікарського засобу необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортними засобами і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб вводити у вигляді внутрішньовенної краплинної інфузії у дозі 600 мг на добу.

Для цього 20 мл розчину (що відповідає 600 мг тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти) слід розвести у 50–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Внутрішньовенне введення проводити повільно — тривалість інфузії має становити не менше 30 хвилин.

Приготовлений для інфузії розчин слід негайно застосовувати, при цьому використовуючи світлозахисні чорні пакети.

На початку курсу лікування лікарський засіб застосовувати внутрішньовенно протягом 1–2 тижнів. Надалі можна перейти на підтримуючу терапію лікарськими формами тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти для перорального застосування у дозі 600 мг на добу.

Діти

Ефективність і безпека застосування лікарського засобу дітям не встановлені, тому його не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми. Можливі нудота, блювання і головний біль. При застосуванні дуже високих доз від 10 г до 40 г, тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти у поєднанні з алкоголем спостерігається тяжка інтоксикація, що може спричинити летальний наслідок. Клінічна картина отруєння на початку проявляється психомоторним збудженням або порушенням свідомості, подальший перебіг характеризується нападами генералізованих судом і розвитком лактоацидозу. Наслідками інтоксикації можуть бути гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, гострий некроз скелетних м’язів, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, пригнічення кісткового мозку та мультиорганна недостатність.

Лікування. При підозрі на значну інтоксикацію (> 80 мг/кг маси тіла тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти) показана негайна госпіталізація та проведення загальноприйнятих заходів (наприклад, штучне блювання, промивання шлунка, застосування активованого вугілля). Лікування нападів генералізованих судом, лактатацидозу та інших наслідків інтоксикацій, що загрожують життю хворого, слід орієнтувати на сучасні принципи інтенсивної терапії та проводити симптоматично. Дотепер даних про доцільність застосування гемодіалізу, методів гемоперфузії або гемофільтрації у рамках форсованого виведення тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти немає.

Побічні реакції

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100), рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо визначити частоту на основі наявних даних).

З боку центральної нервової системи: в окремих випадках спостерігалися зміна або порушення смакових відчуттів, головний біль, припливи, підвищена пітливість, утруднене дихання, підвищення внутрішньочерепного тиску, запаморочення, судоми, порушення зору та двоїння в очах. У більшості випадків усі вказані прояви минають самостійно.

З боку травної системи: в окремих випадках, при швидкому внутрішньовенному введенні препарату, спостерігалися нудота, блювання, діарея, біль у животі, які минали самостійно.

З боку системи крові: в окремих випадках спостерігалися петехіальні крововиливи у слизові оболонки/шкіру, порушення функції тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічні висипання (пурпура), тромбофлебіт.

Метаболічні порушення: внаслідок поліпшеного засвоєння глюкози у деяких випадках може знижуватися рівень цукру в крові, через що можлива поява симптомів подібних до гіпоглікемії, таких як запаморочення, підвищена пітливість, головний біль, розлади зору.

З боку імунної системи: у поодиноких випадках спостерігалися шкірні висипання, кропив’янка, свербіж, екзема, а також системні реакції аж до розвитку анафілактичного шоку.

Частота невідома: інсуліновий аутоімунний синдром (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серцево-судинної системи: при швидкому внутрішньовенному введенні можуть спостерігатися біль у ділянці серця, тахікардія, що минають самостійно.

Загальні розлади та місцеві реакції: у поодиноких випадках повідомлялося про реакції в місці введення та слабкість.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

У зв’язку з тим, що тіоктова (a-ліпоєва) кислота чутлива до дії світла, флакони слід зберігати у пачці з картону до безпосереднього їх застосування.

Несумісність.

Лікарський засіб несумісний з розчином глюкози, розчином Рінгера, а також із розчинами, що вступають у реакцію з SH-групами або дисульфідними зв’язками.

Упаковка

По 20 мл у флаконі; по 5 флаконів у контурній чарунковій упаковці у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Новофарм-Біосинтез”.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 11700, Житомирська обл., Звягельський р-н, місто Звягель, вул. Житомирська, будинок 38.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ФАРМАЛІПОН® ТУРБО

(PHARMALIPON TURBO)

Склад

діюча речовина: тіоктова (a-ліпоєва) кислота;

1 мл розчину містить 12 мг тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти;

допоміжні речовини: меглюмін, макрогол 300, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: розчин жовтуватого або зеленувато-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що впливають на травну систему і метаболічні процеси. Код АТХ А16А Х01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Тіоктова (a-ліпоєва) кислота є речовиною, яка синтезується в організмі і виконує роль коензиму в окислювальному декарбоксилюванні α-кетокислот; відіграє важливу роль у процесі утворення енергії в клітині. Сприяє зменшенню рівня цукру в крові та збільшенню кількості глікогену в печінці. Нестача або порушення обміну тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти внаслідок інтоксикацій або надлишкового накопичення деяких продуктів розпаду (наприклад кетонових тіл) призводить до порушення аеробного гліколізу. Тіоктова (a-ліпоєва) кислота може існувати у двох фізіологічно активних формах (окислена та відновлена), яким притаманна антитоксична та антиоксидантна дії. Тіоктова (a-ліпоєва) кислота впливає на обмін холестерину, бере участь у регулюванні ліпідного та вуглеводного обмінів, поліпшує функцію печінки (внаслідок гепатопротекторної, антиоксидантної, дезінтоксикаційної дій). Тіоктова (a-ліпоєва) кислота подібна за фармакологічними властивостями до вітамінів групи В.

Фармакокінетика

Тіоктова (a-ліпоєва) кислота зазнає значних змін при первинному проходженні через печінку. Спостерігаються значні міжсуб’єктні коливання у системній доступності тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти. Виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів. Утворення метаболітів відбувається у результаті окиснення бокового ланцюга та кон’югації. Період напіввиведення тіоктової (a-ліпоєвої) із сироватки крові становить 10−20 хвилин.

Клінічні характеристики

Показання

Порушення чутливості при діабетичній полінейропатії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти або до інших компонентів лікарського засобу. Серцева та дихальна недостатність, гостра фаза інфаркту міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, дегідратація, хронічний алкоголізм та інші стани, які можуть призводити до лактоацидозу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Тіоктова (α-ліпоєва) кислота взаємодіє in vitro з іонними комплексами металів (наприклад з цисплатином), тому були повідомлення про зниження ефекту цисплатину при одночасному застосуванні з лікарським засобом.

З молекулами цукру (наприклад з розчином фруктози) тіоктова (α-ліпоєва) кислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки.

Тіоктова (α-ліпоєва) кислота є хелатором металу, тому її не можна застосовувати разом з металами (препаратами заліза, магнію).

Тіоктова (α-ліпоєва) кислота може посилювати цукрознижувальний ефект інсуліну та/або інших протидіабетичних засобів, тому показаний регулярний контроль рівня цукру в крові, особливо на початку лікування тіоктовою (α-ліпоєвою) кислотою. В окремих випадках може виникнути необхідність у зниженні дози інсуліну та/або перорального протидіабетичного засобу, щоб запобігти появі симптомів гіпоглікемії.

Попередження: регулярне вживання алкоголю є суттєвим фактором ризику розвитку і прогресування клінічної картини нейропатії і, таким чином, може перешкоджати ефективності лікування. Тому пацієнтам з діабетичною полінейропатією зазвичай рекомендується утриматися від вживання алкоголю. Обмеження вживання алкоголю стосується також перерв між курсами лікування.

Особливості застосування

При застосуванні лікарського засобу слід використовувати світлозахисні чорні пакети, які одягаються зверху на флакон при введенні лікарського засобу внутрішньовенно.

Залишок лікарського засобу не використовувати.

Головним чинником ефективного лікування діабетичної полінейропатії є оптимальна корекція рівня цукру в крові хворого.

При парентеральному застосуванні лікарського засобу існує ризик виникнення алергічних реакцій, включаючи анафілактичний шок, тому пацієнтів слід перевіряти на наявність таких реакцій. У разі появи таких ознак, як свербіж, нудота, нездужання, треба негайно припинити введення препарату і вжити необхідних лікувальних заходів.

У поодиноких пацієнтів з декомпенсованим або неадекватно контрольованим діабетом та погіршенням загального стану здоров’я можуть розвинутися тяжкі анафілактичні реакції, пов’язані із застосуванням лікарського засобу.

При лікуванні хворих на цукровий діабет, особливо на початку лікування, потрібен частий контроль глюкози крові. У деяких випадках необхідно скоригувати дози антидіабетичних засобів для запобігання гіпоглікемії.

Під час лікування полінейропатії завдяки регенераційним процесам можливе короткочасне посиленням чутливості, що супроводжується парестезією з відчуттям «повзання мурашок».

Певним обмеженням для внутрішньовенного введення препаратів тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти є літній вік (понад 75 років).

При лікуванні тіоктовою (α-ліпоєвою) кислотою повідомлялося про випадки розвитку аутоімунного інсулінового синдрому. Пацієнти з певним генотипом антигену лейкоцитів людини HLA (лейкоцитарні антигени людини), таким як HLA-DRB1*04:06 та HLA-DRB1*04:03, більш схильні до розвитку аутоімунного інсулінового синдрому (дисбаланс гормонів, які регулюють глюкозу в крові, з вираженим зниженням рівня цукру в крові) при лікуванні тіоктовою (α-ліпоєвою) кислотою. Алель HLA-DRB1*04:03 (коефіцієнт сприйнятливості до розвитку аутоімунного інсулінового синдрому — 1,6) в першу чергу зустрічається у європейців і поширений в Південній Європі більше, ніж у Північній Європі; алель HLA-DRB1*04:06 (коефіцієнт сприйнятливості до розвитку аутоімунного інсулінового синдрому — 56,6) зустрічається переважно у пацієнтів з Японії та Кореї.

При діагностуванні спонтанної гіпоглікемії у пацієнтів, яким застосовується тіоктова (α-ліпоєва) кислота, слід мати на увазі можливість розвитку аутоімунного інсулінового синдрому.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Немає достатнього досвіду застосування лікарського засобу у період вагітності або годування груддю, тому його не слід призначати у ці періоди.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Під час застосування лікарського засобу необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортними засобами та при інших потенційно небезпечних видах діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб вводять безпосередньо з флакона (тобто без розчинника) у вигляді внутрішньовенної краплинної інфузії дорослим у дозі 600 мг на добу (вміст 1 флакона) протягом щонайменше 30 хв.

У зв’язку з тим, що тіоктова (a-ліпоєва) кислота чутлива до дії світла, флакони слід зберігати у картонній упаковці до моменту безпосереднього їх застосування.

Залишок лікарського засобу не використовувати.

На початку курсу лікування препарат вводять внутрішньовенно. Курс лікування — 2−4 тижні.

Для подальшої терапії застосовувати пероральні форми тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти у дозі 300−600 мг на добу.

Діти

Ефективність і безпека застосування лікарського засобу дітям не встановлені, тому його не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми: можливі нудота, блювання і головний біль. При застосуванні дуже високих доз від 10 до 40 г тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти у поєднанні з алкоголем спостерігається тяжка інтоксикація, що може спричинити летальний наслідок. Клінічна картина отруєння на початку проявляється психомоторним збудженням або порушенням свідомості і далі протікає з нападами генералізованих судом та розвитком лактоацидозу. Наслідками інтоксикації можуть бути гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, гострий некроз скелетних м’язів, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, пригнічення кісткового мозку та мультиорганна недостатність.

Лікування. При підозрі на передозування та інтоксикацію (прийом 6000 мг для дорослої людини та > 50 мг / кг маси тіла для дитини) показана негайна госпіталізація та проведення загальноприйнятих заходів (наприклад: штучне блювання, промивання шлунка, застосування активованого вугілля). Лікування нападів генералізованих судом, лактоацидозу та інших наслідків інтоксикацій, що загрожують життю хворого, слід орієнтувати на сучасні принципи інтенсивної терапії та проводити симптоматично. До цього часу даних про доцільність застосування гемодіалізу, методів гемоперфузії або гемофільтрації у рамках форсованого виведення тіоктової (a-ліпоєвої) кислоти немає.

Побічні реакції

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто: ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100 — < 1/10; нечасто: ≥ 1/1000 — < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 — < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000; частота невідома: на основі наявних даних визначити частоту неможливо.

З боку імунної системи.

Частота невідома: інсуліновий аутоімунний синдром (див. розділ «Особливості застосування»).

Можуть виникати шкірні алергічні реакції у вигляді висипання, кропив’янки, свербежу, екземи, а також системні реакції аж до розвитку анафілактичного шоку.

З боку центральної нервової системи.

Дуже рідко: зміна або порушення смакових відчуттів, головний біль, припливи, підвищена пітливість, запаморочення, порушення зору. Після внутрішньовенного введення тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти спостерігались судоми та двоїння в очах. У більшості випадків усі вказані прояви минають самі собою.

Частота невідома: втрата свідомості, напади.

З боку травного тракту.

В окремих випадках при швидкому внутрішньовенному введенні препарату спостерігалися нудота, блювання, діарея, біль у животі, які минали самі по собі.

З боку гепатобіліарної системи.

Частота невідома: холестатичний гепатит.

З боку системи кровотворення.

В окремих випадках спостерігалися петехіальні крововиливи у слизові оболонки/шкіру, гіпокоагуляція, тромбофлебіт.

Дуже рідко: геморагічні висипання (пурпура), порушення функції тромбоцитів.

Метаболічні порушення.

Дуже рідко: внаслідок покращеного засвоєння глюкози може знижуватися рівень цукру в крові, через що можлива поява подібних до гіпоглікемії симптомів, таких як запаморочення, підвищена пітливість, головний біль, розлади зору.

З боку серцево-судинної системи.

При швидкому внутрішньовенному введенні можливі біль у ділянці серця, тахікардія, що минають самі собою.

Побічні реакції загального характеру та реакції в місці введення.

Часто: після швидкого внутрішньовенного введення можливі підвищення внутрішньочерепного тиску, респіраторний дистрес-синдром, що минають самі по собі.

Дуже рідко: у поодиноких випадках повідомлялося про реакції в місці введення та слабкість.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Тіоктова (α-ліпоєва) кислота in vitro реагує з комплексами іонів металів (наприклад, з цисплатином). Тіоктова (α-ліпоєва) кислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки з молекулами цукрів (наприклад, з розчином левулози).

Розчин тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти несумісний з розчином глюкози, розчином Рінгера та з розчинами, які можуть вступати в реакцію із SH-групами або дисульфідними зв’язками.

Не можна застосовувати разом з препаратами, які містять метали (наприклад, препарати заліза, магнію).

При необхідності тільки сольовий розчин можна використовувати як розчинник для введення розчину лікарського засобу.

Упаковка

По 50 мл у флаконі; по 10 флаконів у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм-Біосинтез».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 11700, Житомирська обл., Звягельський р-н, місто Звягель, вул. Житомирська, будинок 38.

Заявник

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІСТЕМ ФАРМ».

Місцезнаходження заявника

Україна, 08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Шевченка, будинок 100/5.

Фармаліпон

Склад

Альфа-ліпоєва кислота (тіоктова) — 600 мг, Карнітин — 200 мг, Вітамін В1 — 1,1 мг, Вітамін В6 — 1,4 мг, Вітамін В12 — 2,5 мкг, Селен — 55 мкг, Цинк — 10 мг.

Властивості

Тіоктова (-ліпоєва) кислота — виконує функцію коферменту в реакціях окисного фосфорилювання піровиноградної кислоти і альфа-кетокислот. Є ендогенним антиоксидантом. Сприяє захисту клітини від токсичної дії вільних радикалів, що виникають в процесах обміну речовин; вона також знешкоджує екзогенні токсичні сполуки, які проникли в організм. Результатом синергічної дії тіоктової кислоти і інсуліну є підвищення утилізації глюкози.

Вітамін В1 - грає важливу роль у вуглеводному, білковому і жировому обмінах, а також в процесах проведення нервового збудження в синапсах. Захищає мембрани клітин від токсичного впливу продуктів перекисного окислення.

Вітамін В6 — регулює білковий обмін, обмін заліза, збудливість центральної нервової системи.

Вітамін В12 - необхідний для ділення клітин і формування еритроцитів, зберігає захисну оболонку нервових клітин (мієлін).

Селен - важливий елемент антиоксидантного захисту організму

Цинк - бере участь у метаболізмі і стабілізації клітинних мембран, підсилює дію інсуліну. Цинк також забезпечує надійну роботу імунної і зорової систем.

Спосіб застосування та дози

Приймається всередину, натщесерце, за 30 хв до сніданку, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю води. Рекомендується приймати 1 таблетку FARMALIPON 1 раз в день.

Побічні ефекти

Під час прийому можуть спостерігатися алергічні реакції, нудота, блювання, діарея, біль в животі, знижуватися рівень глюкози в крові.

Протипоказання

При підвищеній чутливості до компонентів, дитячому і підлітковому віці, під час вагітності і період годування груддю.

Перед застосуванням проконсультуватися з лікарем.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 ° С, в недоступному для дітей місці. 

Виробник

Gricar Chemical S.r.l., Via San Giuseppe 18/20, Brugherio (MBI), Italia.

Фармалипон® Турбо раствор для инфузий 12 мг/мл флакон 50 мл, №10 - при поддержке справочника лекарственных препаратов "Компендиум"