• Язык:

Пентаса таблетки пролонгированного действия 500 мг, №50

Пентаса таблетки пролонгированного действия 500 мг, №50
Цена в городе
от  1 357,63  до  1 454,50
По рецепту
50 шт, 500 мг от 1 357,63 грн 7 шт, 1 г/100 мл от 1 130,90 грн
Показать eще 2 варианта
Найдено в 68 аптеках других городов
Цены в других городах
  • Форма выпуска таблетки пролонгированного действия
  • Дозировка 500 мг
  • Количество штук в упаковке 50 шт
  • Сертификат UA/4990/02/01 от 15.07.2021
  • Международное название Mesalazinum (Месалазин)

Пентаса инструкция по применению

Состав и форма выпуска

Прочие ингредиенты: повідон, етилцелюлоза, магнію стеарат, тальк, целюлоза мікрокристалічна

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПЕНТАСА

(PENTASA)

Склад

діюча речовина: месалазин;

1 пакетик містить месалазину1 г або 2 г;

допоміжні речовини: повідон, етилцелюлоза.

Лікарська форма

Гранули пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: циліндричні гранули від біло-сірого до світлого біло-коричневого кольору.

Фармакотерапевтична група

Протизапальні засоби, що застосовуються при захворюваннях кишечнику. Кислота аміносаліцилова та подібні засоби. Месалазин.

Код АТХ A07E C02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Месалазин є активним компонентом сульфасалазину, який застосовується для лікування виразкового коліту, хвороби Крона та проктиту.

Месалазин, імовірно, чинить місцеву протизапальну дію на патологічно змінені ділянки стінки кишечнику.

У пацієнтів із хронічними запальними захворюваннями кишечнику спостерігаються підвищена міграція лейкоцитів, аномальна продукція цитокінів, збільшення продукції метаболітів арахідонової кислоти (особливо лейкотрієнів B4), підвищення концентрації вільних радикалів у запальних тканинах кишечнику.

Месалазин зменшує запалення шляхом пригнічення хемотаксису лейкоцитів, зменшення продукції цитокінів і лейкотрієнів і нейтралізації вільних радикалів. На даний час невідомо, який із цих ефектів відіграє роль у клінічній ефективності месалазину та, отже, є найважливішим.

Фармакокінетика.

Пентаса саше складається з мікрогранул. Мікрогранули поступово вивільняють месалазин зі швидкістю, яка залежить від кислотності в тонкій і товстій кишці (більш швидке вивільнення при більш високому pH).

Через годину після перорального застосування препарату мікрогранули виявляються у дванадцятипалій кишці незалежно від вживання їжі. Середній час пасажу тонким кишечником у здорових добровольців становить 3−4 години.

Всмоктування. За даними аналізу сечі здорових добровольців продемонстровано, що після перорального застосування абсорбується приблизно 30% дози. Максимальна концентрація месалазину в плазмі крові відзначається через 1–6 годин після застосування препарату. У разі прийому месалазину один раз на добу (1 × 4 г/добу) і двічі на добу (2 × 2 г/добу) експозиція (AUC) протягом 24 годин є порівнянною і вказує на безперервне вивільнення месалазину з препарату протягом усього періоду лікування. Рівноважний стан досягається через 5 діб лікування при пероральному застосуванні.

Таблиця 1

Дозування месалазину

Одноразова доза

Рівноважний стан

Cmax (нг/мл)

AUC0–24 (нг*год/мл)

Cmax (нг/мл)

AUC0–24 (нг*год/мл)

2 г 2 рази на добу

5103,51

36,456

6803,70

57,519

4 г 1 раз на добу

8561,36

35,657

9742,51

50,742

Молекулярна маса месалазину — 153,13 г/моль; ацетил-месалазину — 195,17 г/моль.

Проходження й вивільнення месалазину в кишечнику після перорального застосування не залежать від прийому їжі, тоді як системна експозиція може бути підвищена.

Розподіл. Месалазин і ацетил-месалазин не проникають через гематоенцефалічний бар’єр. Зв’язування месалазину з білками плазми становить приблизно 50%, а ацетил-месалазину — приблизно 80%.

Метаболізм. Месалазин ацетилюється до ацетил-месалазину переважно в слизовій оболонці кишечнику, але також у печінці. Частково ацетилювання здійснюється за участю бактерій товстого кишечнику. Ацетилювання месалазину, ймовірно, не пов’язане з фенотипом ацетилювання пацієнта.

Після перорального застосування співвідношення в плазмі крові ацетил-месалазину до месалазину становить від 3,5 до 1,3 після застосування 500 мг три рази на добу та 2 г три рази на добу відповідно, що відображає насичене залежне від дози ацетилювання.

Виведення. З огляду на безперервне вивільнення месалазину з гранул препарату Пентаса по всьому шлунково-кишковому тракту неможливо визначити період напіввиведення після перорального прийому. Період напіввиведення з плазми після внутрішньовенного або перорального застосовуваного месалазину, який непокритий оболонкою, становить приблизно 40 хвилин і приблизно 70 хвилин для ацетил-месалазину.

Особливі групи пацієнтів

Патофізіологічні зміни, такі як діарея і підвищена кислотність кишечнику, що спостерігаються в період активного запального захворювання кишечнику, мають обмежений вплив на кількість месалазину, що потрапляє в слизову оболонку товстого кишечнику після перорального застосування.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки та нирок з огляду на збільшення системної концентрації месалазину внаслідок зменшення його виведення може підвищуватися ризик ураження нирок.

Клінічні характеристики

Показання

Виразковий коліт.

Хвороба Крона.

Протипоказання

Гіперчутливість до месалазину, до будь-якого з компонентів препарату або до саліцилатів, тяжка печінкова та/або ниркова недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Під час комплексного лікування препаратом Пентаса та азатіоприном, 6-меркаптопурином або тіогуаніном у деяких дослідженнях було виявлено більшу частоту мієлосупресивних ефектів, що може свідчити про наявність взаємодії, однак механізм взаємодії встановлений не повністю. Рекомендується проводити регулярний контроль рівня лейкоцитів, а режим дозування тіопуринів слід відкоригувати.

Докази того, що месалазин може знизити антикоагуляційну дію варфарину, слабкі.

Особливості застосування

Препарат Пентаcа рекомендується призначати з обережністю пацієнтам, які мають гіперчутливість до сульфасалазину (ризик алергічних реакцій на похідні ацетилсаліцилової кислоти).

У разі гострих реакцій непереносимості: абдомінальних спазмів, гострого абдомінального болю, гарячки, нестримного головного болю або шкірного висипу — потрібно негайно припинити лікування.

Ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія

Повідомлялося про ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію (псевдопухлина головного мозку) у пацієнтів, які застосовували месалазин. Пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії, включаючи сильний або рецидивуючий головний біль, порушення зору або шум у вухах. У разі

виникнення ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії слід розглянути питання про припинення застосування месалазину.

Тяжкі побічні реакції з боку шкіри

Повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS-синдром), синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), пов’язаних із лікуванням месалазином.

При перших проявах ознак і симптомів тяжких шкірних реакцій, таких як шкірний висип, ураження слизової оболонки або інші симптоми гіперчутливості, потрібно негайно припинити лікування месалазином.

Слід застосовувати з обережністю пацієнтам з ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки.

Необхідно з обережністю застосовувати препарат при порушенні функції печінки. Слід до початку та протягом курсу лікування контролювати функціональні показники печінки (АЛТ або АСТ) на розсуд лікаря.

Цей лікарський засіб не рекомендується пацієнтам з порушенням функції нирок. Необхідно регулярно контролювати функцію нирок, а саме: вимірювати рівень креатиніну в сироватці крові (особливо в початковій фазі лікування). Перед початком і під час лікування на розсуд лікаря необхідно перевірити стан сечі (за допомогою тесту-смужки). Порушення функції нирок у пацієнта під час лікування може бути спричинене нефротоксичною дією месалазину.

Аналізи рекомендується робити перед початком лікування, через 2 тижні і в подальшому 2–3 рази з інтервалом 4 тижні. Якщо результати досліджень у межах норми, періодичні дослідження можна проводити кожні три місяці. У разі появи додаткових симптомів ці дослідження слід виконати негайно.

Повідомлялося про випадки нефролітіазу при застосуванні месалазину, включаючи камені із 100% вмістом месалазину. Рекомендовано забезпечити достатній водний режим під час лікування.

Одночасне застосування відомих нефротоксичних засобів, таких як нестероїдні протизапальні засоби та азатіоприн, можуть підвищувати ризик виникнення побічних реакцій з боку нирок. Це може потребувати більш частої перевірки функції нирок.

Пацієнти з порушенням функції дихання, особливо з астмою, повинні перебувати під наглядом лікаря протягом усього курсу лікування.

Індуковані месалазином реакції гіперчутливості з боку серця (міокардит та перикардит) виникають рідко. Про серйозні зміни складу крові повідомлялося рідко. Перед початком та протягом лікування лікар на свій розсуд може рекомендувати проведення аналізу крові. При супутньому застосуванні месалазину з азатіоприном, 6-меркаптопурином або тіогуаніном зростає ризик змін у складі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо такі побічні реакції спостерігаються або підозрюються, лікування слід припинити.

Месалазин може викликати червоно-коричневе забарвлення сечі після контакту з відбілювачем на основі гіпохлориту натрію (наприклад, у туалетах, очищених гіпохлоритом натрію, що міститься в деяких відбілювачах).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Адекватних і належним чином контрольованих досліджень препарату Пентаса за участю вагітних жінок не проводили. Обмежені опубліковані дані про застосування месалазину вагітними жінками не виявили підвищеного ризику вроджених вад розвитку. Відомо, що месалазин проникає крізь плацентарний бар’єр, але його концентрація в плода нижча, ніж у матері. Експериментальні дослідження на тваринах не виявили репродуктивної токсичності.

Препарат Пентаса не рекомендовано приймати під час вагітності, окрім випадків нагальної потреби.

Годування груддю

Месалазин у низькій концентрації потрапляє в грудне молоко. Ацетил-месалазин екскретується в грудне молоко у більших концентраціях.

Повідомлялося про спорадичні випадки гострої діареї в немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні.

Препарат Пентаса можна приймати під час годування груддю, але лише у разі, коли, на думку лікаря, потенційна користь для матері перевищує ймовірний ризик для дитини.

Фертильність

Дані досліджень месалазину на тваринах не виявили впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Немає даних про вплив препарату Пентаса на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Однак вплив малоймовірний.

Спосіб застосування та дози

Дозування слід відкоригувати за тяжкістю захворювання.

Дорослі. Індивідуальне дозування.

Таблиця 2

Стан

Виразковий коліт

Хвороба Крона

Стадія загострення

До 4 г месалазину 1 раз на добу або за кілька прийомів згідно з рекомендаціями лікаря або вибором пацієнта.

2−4 г месалазину на добу за кілька прийомів. На основі перебігу захворювання дозу можна поступово зменшувати до 2 г на добу.

Підтримувальна терапія

Рекомендується прийом 2 г месалазину 1 раз на добу.

  

Діти (≥ 6 років). Індивідуальне дозування. Є лише обмежені документальні дані щодо ефективності препарату для дітей віком 6–18 років.

Таблиця 3

Стадія загострення

Початкова доза — 30−50 мг/кг/добу за кілька прийомів.

Максимальна доза — 75 мг/кг/добу за кілька прийомів.

Загальна доза — не більше 4 г/добу (максимальна доза для дорослих).

Підтримувальна терапія

Початкова доза — 15–30 мг/кг/добу за кілька прийомів.

Загальна доза — не більше 2 г/добу (рекомендована доза для дорослих).

Рекомендується дітям з масою тіла до 40 кг приймати половину дози для дорослих, а дітям із масою тіла понад 40 кг — звичайну дозу для дорослих.

Спосіб застосування

Пентаса приймається разом з водою або йогуртом. Не розжовувати.

У разі пропуску прийому препарату Пентаса пропущену дозу слід прийняти в будь-який час до прийому наступної дози.

При виникненні побічних ефектів (див. розділ «Побічні реакції») для їхнього ослаблення можна приймати препарат в інший час або застосовувати необхідну дозу за кілька прийомів протягом доби.

Препарат можна прийняти під час або незабаром після їди при наявності в пацієнта скарг з боку шлунка.

Діти

Протипоказано застосовувати дітям віком до 6 років.

Передозування

Існує лише обмежений клінічний досвід передозування (наприклад, були спроби самогубства із застосуванням великих доз месалазину), який не вказує на наявність ниркової або печінкової токсичності. Специфічного антидота немає, лікування має бути симптоматичним та підтримувальним.

Побічні реакції

Побічні реакції, що найчастіше спостерігалися в ході клінічних досліджень: діарея, нудота, біль у шлунку, головний біль, блювання та шкірний висип. Інколи розвивалися реакції гіперчутливості. У зв’язку з лікуванням месалазином повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS-синдром), синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) (див. розділ «Особливості застосування»).

Частоту побічних ефектів, про які повідомлялося під час проведення клінічних досліджень та протягом постмаркетингового спостереження, визначено таким чином: часто (≥ 1/100,< 1/10), рідко (≥ 1/10000,< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити на основі наявних даних).

Порушення з боку крові і лімфатичної системи: дуже рідко — розлади з боку крові, такі як еозинофілія (як складова алергічної реакції), анемія, апластична анемія, нейтропенія, лейкопенія (включаючи гранулоцитопенію), тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія.

Порушення з боку імунної системи: дуже рідко — реакції гіперчутливості* (включаючи алергічну екзантему, анафілактичну реакцію), медикаментозна лихоманка*.

Порушення з боку нервової системи: часто — головний біль*; рідко — запаморочення; дуже рідко — периферична нейропатія; частота невідома — ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення з боку серця: рідко — міокардит і перикардит.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко — алергічний альвеоліт, алергічні та фібротичні зміни з боку легень (включаючи задишку, кашель, бронхоспазм, легеневу еозинофілію, інтерстиціальне захворювання легень, легеневу інфільтрацію, пневмоніт, пневмоперикардит).

Порушення з боку травної системи: часто — діарея, біль у животі*, нудота, блювання, метеоризм; рідко — підвищений рівень амілази, гострий панкреатит; дуже рідко — панколіт.

Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рідко — підвищений рівень ферментів печінки*, параметрів холестазу і білірубіну, гепатотоксичність (включаючи гепатит, холестатичний гепатит, цироз, печінкову недостатність).

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: часто — шкірний висип* (включаючи кропив’янку, еритематозний висип); рідко — фоточутливість#; дуже рідко — алопеція, медикаментозна екзантема з еозинофілією і системними проявами (DRESS-синдром), мультиформна еритема; частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS-синдром).

Порушення з боку опорно-рухової системи і сполучної тканини: дуже рідко — міалгія, артралгія.

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: дуже рідко — порушення функції нирок* (включаючи інтерстиціальний нефрит (гострий та хронічний), нефротичний синдром, ниркову недостатність), зміна кольору сечі (див. розділ «Особливості застосування» для отримання додаткової інформації); частота невідома — нефролітіаз (див. розділ «Особливості застосування» для отримання додаткової інформації).

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко — олігоспермія (оборотна).

* Див. розділ «Особливості застосування».

#Повідомлялося про більш серйозні побічні реакції в пацієнтів з існуючими захворюваннями шкіри, такими як атопічний дерматит та атопічна екзема.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

По 50, 100 або 150 пакетиків з гранулами по 1 г у картонній коробці.

По 60 пакетиків з гранулами по 2 г у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробники

Феррінг Інтернешнл Сентер СА

(Відповідальний за виробництво, первинне та вторинне пакування, контроль якості)

Феррінг ГмбХ

(Відповідальний за випуск серії)

Місцезнаходження виробників та адреси місць провадження їхньої діяльності

Чемін де ла Вергогнаусаз 50, 1162, Сан-Пре, Швейцарія

Вітланд 11, 24109 Кіль, Німеччина.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПЕНТАСА

(PENTASA®)

Склад

діюча речовина: месалазин;

1 таблетка містить месалазину 500 мг;

допоміжні речовини: повідон, етилцелюлоза, магнію стеарат, тальк, целюлоза мікрокристалічна.

Лікарська форма

Таблетки пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки з вкрапленнями від біло-сірого до блідо-коричневого кольору. З фаскою, рискою та тисненням «500» і «mg» по обидві сторони риски з одного боку таблетки, і «PENTASA» з іншого боку таблетки. Діаметр: 13,5 мм.

Фармакотерапевтична група

Протизапальні засоби, що застосовуються при захворюваннях кишечнику. Кислота аміносаліцилова та подібні засоби.

Код АТХ А07Е С02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Месалазин є активним компонентом сульфасалазину, який застосовують для лікування виразкового коліту і хвороби Крона.

Клінічні дослідження свідчать, що терапевтичні властивості месалазину при пероральному та ректальному застосуванні зумовлені його місцевою дією на запалені ділянки кишечнику, аніж системним ефектом. Наявна інформація вказує на те, що тяжкість запалення кишечнику у пацієнтів із виразковим колітом оборотно корелює з концентрацією месалазину у слизовій оболонці.

У пацієнтів із запальними захворюваннями кишечнику спостерігаються підвищена міграція лейкоцитів, аномальне продукування цитокінів, збільшення продукування метаболітів арахідонової кислоти (особливо лейкотрієнів В4), підвищення концентрації вільних радикалів у запалених тканинах кишечнику.

Механізм дії месалазину повністю не визначений, хоча можуть бути залучені такі механізми, як стимуляція γ-форми рецепторів, що активуються пероксисомними проліфераторами (PPAR-γ), та пригнічення ядерного фактора каппа-В (NF-κB) у слизовій оболонці кишечнику.

Фармакологічний ефект месалазину у дослідженнях in vitro та in vivo полягає у пригніченні хемотаксису лейкоцитів, зменшенні продукування цитокінів і лейкотрієнів і нейтралізації вільних радикалів. Хоча це остаточно не встановлено, у будь-якому разі перераховані вище процеси відіграють основну роль у клінічній ефективності месалазину.

Ризик розвитку колоректального раку дещо підвищений при виразковому коліті. Порівняльний аналіз 9 неекспериментальних досліджень (3 групових дослідження і 6 досліджень методом випадок-контроль) 334 випадків колоректального раку і 140 випадків дисплазії у 1932 пацієнтів з виразковим колітом продемонстрував, що у пацієнтів, які проходять лікування месалазином, ризик виникнення колоректального раку знизився на 50%, а також показав комбінований клінічний результат для колоректального раку і дисплазії. Зменшення ризику виникнення колоректального раку залежить від дозування, про що свідчить порівняльний аналіз досліджень щоденних записів дозувань, згідно з якими месалазин чинить хемопревентивну дію у дозі ≥ 1,2 г/добу. Крім того, хемопрофілактика пов’язана з пожиттєвою дозою месалазину. Було виявлено, що підтримувальне лікування месалазином зменшує ризик виникнення колоректального раку.

Дія месалазину, виявлена за допомогою експериментальних моделей і біопсії пацієнтів, підтверджує роль препарату у запобіганні колоректальному раку, спричиненому виразковим колітом, а також у зниженні кількості пов’язаних і не пов’язаних із запальним процесом сигнальних шляхів, задіяних у розвитку колоректального раку, спричиненого колітом. Однак дані метааналізу, який включав референтну та загальну популяції, надали неоднозначну клінічну інформацію щодо користі месалазину для зменшення ризику канцерогенезу, пов’язаного із виразковим колітом.

Фармакокінетика.

Терапевтична дія месалазину в основному визначається його місцевим контактом з ділянкою запалення слизової оболонки кишечнику.

Пентаса, таблетки пролонгованої дії, являє собою мікрогранули месалазину, вкриті етилцелюлозою. Після прийому та розчинення месалазин поступово вивільняється з кожної мікрогранули під час проходження таблетки через шлунково-кишковий тракт від дванадцятипалої до прямої кишки при будь-яких значеннях рН кишкового середовища. Через годину після перорального застосування препарату мікрогранули виявляються у дванадцятипалій кишці незалежно від вживання їжі. Середній час пасажу через кишечник у здорових добровольців становить 3–4 години.

Абсорбція. Від 30 до 50% перорально застосовуваного препарату у здорових добровольців всмоктується у тонкому кишечнику. Вже через 15 хвилин після прийому месалазин визначається у плазмі крові, а максимальна концентрація месалазину у плазмі крові досягається через 1–6 годин після застосування препарату. Концентрація месалазину у плазмі крові поступово знижується і вже через 12 годин після застосування не визначається. Крива концентрації ацетилмесалазину у плазмі має такий самий характер, але загалом для нього характерні більш високі концентрації і більш повільна елімінація.

Режими дозування месалазину 1 раз на добу (1 × 4 г/добу) та 2 рази на добу (2 × 2 г/добу) призводять до порівнянної системної експозиції (AUC) впродовж 24 годин та вказують на безперервне вивільнення месалазину з лікарської форми впродовж періоду лікування. При пероральному застосуванні рівноважний стан досягається через 5 днів.

Месалазин

Одноразова доза

Рівноважний стан

Cmax

(нг/мл)

AUC0–24

(год·нг/мл)

Cmax

(нг/мл)

AUC0–24

(год·нг/мл)

2 г 2 рази на добу

5103,51

36,456

6803,70

57,519

4 г 1 раз на добу

8561,36

35,657

9742,51

50,742

Молекулярна маса месалазину — 153,13 г/моль; ацетилмесалазину — 195,17 г/моль.

Проходження і вивільнення месалазину після перорального застосування не залежать від прийому їжі, тоді як системна експозиція може збільшуватися.

Розподіл. Зв’язування месалазину з білками плазми становить приблизно 50%, а ацетилмесалазину — приблизно 80%. Месалазин та ацетилмесалазин не проходять крізь гематоенцефалічний бар’єр.

Біотрансформація. Месалазин перетворюється на N-ацетилмесалазин (ацетилмесалазин) як пресистемно у слизовій оболонці кишечнику, так і системно у печінці в основному за допомогою N-ацетилтрансферази-1 (NAT-1). Незначне ацетилювання здійснюється за участі бактерій товстого кишечнику. Ацетилювання месалазину, імовірно, не пов’язане з фенотипом ацетилювання пацієнта. Метаболічне співвідношення у плазмі ацетилмесалазину до месалазину становить 3,5 та 1,3 відповідно після перорального прийому у дозі 500 мг 3 рази на добу і 2 г 3 рази на добу, що відображає дозозалежне ацетилювання, яке, у свою чергу, може бути зумовлено насиченням препаратом. Також вважається, що ацетилмесалазин є клінічно та токсикологічно неактивним.

Виведення. Час напіввиведення месалазину становить приблизно 40 хвилин, ацетил-месалазину — приблизно 70 хвилин. У зв’язку з поступовим вивільненням месалазину із препарату під час пасажу через шлунково-кишковий тракт період напіввиведення після перорального застосування не може бути визначений. Однак стан стійкої рівноваги досягається після прийому внутрішньо протягом 5 днів.

Месалазин та ацетилмесалазин виводяться із сечею і калом. У сечі присутній головним чином ацетилмесалазин.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок унаслідок зменшення швидкості виведення та збільшення системної концентрації месалазину може підвищуватися ризик ураження нирок.

Особливі групи пацієнтів

Патофізіологічні зміни, такі як діарея та збільшення активності кишечнику, що спостерігаються при активному запальному захворюванні кишечнику, мають тільки незначний вплив на проникнення месалазину до слизової оболонки кишечнику після перорального застосування. У пацієнтів із прискореним кишковим транзитом спостерігалося підвищення на 20–25% екскреції добової дози з сечею. Подібним чином підвищувалася екскреція з калом.

Клінічні характеристики

Показання

Неспецифічний виразковий коліт від легкого до помірного ступеня тяжкості, хвороба Крона.

Протипоказання

Гіперчутливість до месалазину, до будь-якого з компонентів препарату або до саліцилатів. Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок. Виразка шлунка або дванадцятипалої кишки. Геморагічний діатез.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне лікування препаратом Пентаса та азатіоприном, 6-меркаптопурином або тіогуаніном у дослідженнях призводило до підвищення частоти мієлосупресивних ефектів; імовірно, існує взаємодія між зазначеними засобами. Механізм цієї взаємодії остаточно не з’ясований. Рекомендується регулярно контролювати рівень лейкоцитів та відповідним чином коригувати дози тіопуринів.

За непідтвердженими даними, месалазин може послаблювати антикоагулянтний вплив варфарину.

Можливе посилення гіпоглікемічної дії похідних сульфонілсечовини, токсичної дії метотрексату. Активність фуросеміду, спіронолактону, сульфаніламідів, рифампіцину, урикозуричних препаратів (пробенециду та сульфінпіразону) може слабшати. Месалазин, можливо, здатний потенціювати небажану дію глюкокортикоїдів на слизову оболонку шлунка, може зменшувати всмоктування дигоксину.

Особливості застосування

Більшість пацієнтів з непереносимістю або гіперчутливістю до сульфасалазину можуть застосовувати препарат Пентаса без ризику виникнення подібних реакцій. Проте слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з алергією на сульфасалазин (ризик алергії до саліцилатів).

У разі гострих симптомів непереносимості, таких як спазми та гострий біль у животі, пропасниця, сильний головний біль та висип, лікування слід негайно припинити.

Ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія

Повідомлялося про ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію (псевдопухлина головного мозку) у пацієнтів, які застосовували месалазин. Пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії, включаючи сильний або рецидивуючий головний біль, порушення зору або шум у вухах. У разі

виникнення ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії слід розглянути питання про припинення застосування месалазину.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки.

До початку або під час лікування, на розсуд лікаря, слід контролювати функціональні показники печінки, такі як АЛТ або АСТ.

Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю. Слід регулярно контролювати функцію нирок (наприклад рівень сироваткового карбаміду, рівень сироваткового креатиніну, осадження сечі та концентрацію метгемоглобіну), особливо на початку лікування. Необхідно визначити урологічний статус пацієнта (тест-смужки) до та під час лікування, на розсуд лікаря. У пацієнтів, у яких протягом лікування розвивається порушення функції нирок, слід запідозрити месалазиніндуковану нефротоксичність.

Одночасне застосування інших препаратів з відомим нефротоксичним ефектом потребує частішого контролю функції нирок.

При застосуванні месалазину повідомляли про нефролітіаз, включаючи формування каменів, що на 100% складалися із месалазину. Пацієнтам слід рекомендувати вживати протягом лікування достатню кількість рідини.

Пацієнтам з порушенням функції дихання, зокрема бронхіальною астмою, необхідно знаходитися під ретельним наглядом лікаря протягом курсу лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Месалазиніндуковані реакції гіперчутливості з боку серця (міокардит та перикардит) виникають рідко. На тлі прийому месалазину дуже рідко відзначалися патологічні зміни з боку системи крові. Перед початком та протягом лікування лікар на свій розсуд може рекомендувати проведення аналізу крові з визначенням лейкоцитарної формули.

При супутньому лікуванні з азатіоприном, 6-меркаптопурином або тіогуаніном ризик виникнення патологічних змін з боку крові може збільшуватися (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). При наявності ознак або підозри на розвиток подібних побічних реакцій лікування слід припинити.

Рекомендується зробити додаткові аналізи крові та сечі через 14 днів після початку лікування, а потім додатково 2–3 аналізи з інтервалом 4 тижні. Якщо результати у межах норми, наступні аналізи слід проводити кожні три місяці. Якщо виникають додаткові симптоми, ці аналізи необхідно провести негайно.

Інтерференція з лабораторними тестами

Існує декілька повідомлень про можливий вплив на визначення норметанефрину сечі за допомогою рідинної хроматографії, що призводило до отримання хибнопозитивних результатів у пацієнтів з експозицією сульфасалазином або його метаболітом, месаламіном/месалазином.

Тяжкі побічні реакції з боку шкіри

Повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS-синдром), синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), пов’язаних із лікуванням месалазином.

Застосування месалазину слід припинити при перших проявах тяжких шкірних реакцій таких, як висип на шкірі, ураження слизової оболонки кишечнику або будь-яких інших ознак гіперчутливості.

Месалазин може викликати червоно-коричневе забарвлення сечі після контакту з відбілювачем на основі гіпохлориту натрію (наприклад, у туалетах, очищених гіпохлоритом натрію, що міститься в деяких відбілювачах).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Відомо, що месалазин проникає крізь плацентарний бар’єр. Концентрація препарату у плазмі пуповинної крові нижча, ніж концентрація в материнській плазмі. У пуповинній і материнській плазмі виявляються однакові концентрації метаболіту ацетилмесалазину.

У декількох неекспериментальних дослідженнях жодних тератогенних ефектів, а також жодних доказів значного ризику застосування людям не виявлено. Дослідження прийому перорального месалазину, які проводили на тваринах, не виявили прямих або непрямих шкідливих наслідків для вагітності, розвитку ембріона та плода, пологів або постнатального розвитку.

Відповідні добре контрольовані дослідження застосування препарату Пентаса вагітним жінкам відсутні. Обмежені опубліковані дані стосовно месалазину свідчать про відсутність підвищення загального рівня вроджених вад.

Деякі дані свідчать про підвищений ризик передчасних пологів, мертвонародження та низької маси плода, однак ці небажані наслідки вагітності можуть бути також пов’язані з активним запальним захворюванням кишечнику.

Були повідомлення про порушення з боку системи крові (панцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія) у новонароджених, матері яких застосовували месалазин.

Лише в одному випадку після тривалого застосування месалазину у високій дозі (2–4 г перорально) упродовж вагітності повідомлялося про ниркову недостатність у новонародженого.

У період вагітності месалазин можна застосовувати тільки тоді, коли, на думку лікаря, потенційна користь для матері перевищує імовірний ризик для плода. Саме захворювання (запальне захворювання кишечнику) може підвищувати ризик несприятливого результату вагітності.

Годування груддю.

Месалазин проникає у грудне молоко. Концентрація месалазину у грудному молоці нижча, ніж у крові матері, тоді як метаболіт, що утворюється (ацетилмесалазин), з’являється в молоці в таких самих або більших концентраціях.

Дані щодо перорального застосування препарату у період годування груддю обмежені. Контрольованих досліджень дії препарату Пентаса під час годування груддю не проводили. Не можна виключити реакцій гіперчутливості, таких як діарея, у немовлят. Якщо у грудної дитини виникне діарея, годування груддю слід припинити.

Препарат Пентаса можна приймати в період годування груддю, але лише у разі, коли, на думку лікаря, потенційна користь для матері перевищує імовірний ризик для дитини.

Фертильність.

Дослідження на тваринах продемонстрували відсутність впливу месалазину на фертильність самців та самок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Месалазин не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, слід утриматися від керування автотранспортом.

Спосіб застосування та дози

Дорослі

Індивідуальне дозування.
 

Виразковий коліт

Хвороба Крона

Стадія загострення

До 4 г месалазину 1 раз на добу або за кілька прийомів (розподіляють на 2–3 дози).

До 4 г месалазину на добу за кілька прийомів (розподіляють на 2–3 дози).

Підтримувальна терапія

Рекомендується прийом 2 г месалазину 1 раз на добу.

До 4 г месалазину на добу за кілька прийомів.

Діти (≥ 6 років)

Індивідуальне дозування. Є лише обмежені задокументовані дані щодо ефективності для дітей віком 6–18 років.
 

Виразковий коліт

Хвороба Крона

Стадія загострення

Початкова доза — 30–50 мг/кг/добу за кілька прийомів.

Максимальна доза — 75 мг/кг/добу за кілька прийомів.

Загальна доза — не більше 4 г/добу (максимальна доза для дорослих).

Підтримувальна терапія

Початкова доза — 15–30 мг/кг/добу за кілька прийомів.

Загальна доза — не більше 2 г/добу (рекомендована доза для дорослих).

Початкова доза — 15–30 мг/кг/добу за кілька прийомів.

Загальна доза — не більше 4 г/добу (рекомендована доза для дорослих).
       

Як правило, дітям з масою тіла менше 40 кг призначається половина дози для дорослих, а дітям з масою тіла понад 40 кг призначається повна доза для дорослих.

Таблетки приймати внутрішньо, не розжовуючи. Для полегшення проковтування таблетку можна розчинити у 50 мл холодної води. Слід перемішати та одразу випити.

Тривалість лікування визначає лікар залежно від перебігу захворювання.

Діти

Не слід застосовувати препарат для лікування дітей віком до 6 років.

Передозування

Існує лише обмежений клінічний досвід передозування препарату Пентаса, який не вказує на наявність ниркової або печінкової токсичності. Специфічного антидота немає, лікування має бути симптоматичним та підтримувальним. Надходили свідчення про прийом пацієнтами добових доз препарату до 8 г протягом місяця без виникнення будь-яких побічних ефектів.

Завдяки розробці гранул пролонгованої дії та специфічних фармакокінетичних властивостей месалазину отруєння не очікується навіть при прийомі препарату у великих дозах.

Загалом симптоми мають відповідати симптомам отруєння солями саліцилової кислоти: кислотно-лужна інтоксикація, гіпервентиляція та набряк легенів, зневоднення, спричинене потінням і блюванням, гіпоглікемія.

Лікування передозування: при ацидозі або алкалозі — відновлення кислотно-лужного та електролітного балансу; при зневодненні — регідратація; при гіпоглікемії — застосування глюкози. Додатково проводити внутрішньовенне переливання розчинів електролітів для збільшення діурезу. Ретельний контроль функції нирок.

Побічні реакції

Побічні реакції, що найчастіше спостерігалися у ході клінічних досліджень: діарея, нудота, абдомінальний біль, головний біль, блювання та висип. Інколи зустрічаються реакції гіперчутливості та медикаментозна гарячка.

У зв’язку з лікуванням месалазином повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS-синдром), синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) (див. розділ «Особливості застосування»).

Частоту побічних ефектів, про які повідомлялося під час проведення клінічних досліджень та протягом постмаркетингового спостереження, визначено таким чином: поширені (від ≥ 1/100 до < 1/10), рідкісні (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідкісні (< 1/10000), частота невідома (не можна встановити на основі наявних даних).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідкісні — еозинофілія (як складова алергічної реакції), анемія, апластична анемія, лейкопенія (включаючи гранулоцитопенію та нейтропенію), тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідкісні — панколіт, реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції, реакції на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром).

З боку нервової системи: поширені — головний біль; рідкісні — запаморочення; дуже рідкісні — периферична нейропатія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (у дітей у пубертатному періоді); частота невідома — ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серця: рідкісні — міокардит* і перикардит*.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідкісні — алергічні та фібротичні зміни з боку легень (включаючи задишку, кашель, бронхоспазм, алергічний альвеоліт, легеневу еозинофілію, інтерстиціальне захворювання легень, легеневу інфільтрацію, пневмоніт).

З боку кишково-шлункового тракту: поширені — діарея, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм; рідкісні — підвищений рівень амілази, гострий панкреатит*; дуже рідкісні — панколіт.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні — порушення функції печінки, включаючи підвищення рівня печінкових ферментів, показників холестазу (наприклад, підвищення рівня лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази та білірубіну), гепатотоксичність (у т. ч. гепатит*, холестатичний гепатит, цироз, печінкова недостатність).

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені — висип (включаючи кропив’янку, еритематозний висип); рідкісні — реакції фотосенсибілізації**; дуже рідкісні — оборотна алопеція, набряк Квінке, алергічний дерматит, мультиформна еритема; частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS-синдром).

З боку опорно-рухової системи і сполучної тканини: дуже рідкісні — міалгія, артралгія, реакції, подібні до червоного вовчака.

З боку нирок і сечовидільної системи: дуже рідкісні — порушення функції нирок (включаючи гострий та хронічний інтерстиціальний нефрит*, нефротичний синдром, ниркову недостатність (гостра та хронічна), яка може зникати при відміні препарату); частота невідома — нефролітіаз***, зміна кольору сечі***.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідкісні — олігоспермія (оборотна).

Загальні розлади: дуже рідкісні — медикаментозна гарячка.

*Механізм розвитку месалазиніндукованого міо- і перикардиту, панкреатиту, нефриту і гепатиту невідомий, але можливе його алергічне походження.

**Фотосенсибілізація: про більш тяжкі реакції повідомляли у пацієнтів з існуючою патологією шкіри, такою як атопічний дерматит та атопічна екзема.

***Див. розділ «Особливості застосування» для отримання детальної інформації.

Важливо відзначити, що деякі з цих порушень можуть бути пов’язані з запальним захворюванням кишечнику.

Звітність щодо побічних реакцій

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу важлива. Це дає змогу продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему звітності.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 5 або 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Феррінг ГмбХ, Німеччина/Ferring GmbH, Germany.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Вітланд 11, 24109 Кіль, Німеччина/Wittland 11, 24109 Kiel, Germany.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПЕНТАСА

(PENTASA®)

Склад

діюча речовина: месалазин;

1 супозиторій містить месалазину 1000 мг;

допоміжні речовини: повідон, макрогол 6000, магнію стеарат, тальк.

Лікарська форма

Супозиторії ректальні.

Основні фізико-хімічні властивості: супозиторії овальної форми від білого до жовтувато-коричневого кольору з вкрапленнями.

Фармакотерапевтична група

Протизапальні засоби, які застосовують при захворюваннях кишечнику. Кислота аміносаліцилова та подібні засоби.

Код АТХ А07Е С02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Месалазин є активним компонентом сульфасалазину, який застосовують для лікування виразкового коліту і хвороби Крона.

Клінічні дослідження свідчать, що терапевтичні властивості месалазину при пероральному та ректальному застосуванні обумовлені більшою мірою його місцевою дією на запалені ділянки кишечнику, аніж системним ефектом. Наявна інформація вказує на те, що тяжкість запалення кишечнику у пацієнтів із виразковим колітом оборотно корелює з концентрацією месалазину у слизовій оболонці.

У пацієнтів із запальними захворюваннями кишечнику спостерігаються підвищена міграція лейкоцитів, аномальне продукування цитокінів, збільшується продукування метаболітів арахідонової кислоти (особливо лейкотрієнів В4), утворення вільних радикалів у запалених тканинах кишечнику.

Механізм дії месалазину повністю не вивчений, хоча можуть бути залучені такі механізми, як стимуляція γ-форми рецепторів, що активуються пероксисомними проліфераторами (PPAR-γ), та пригнічення ядерного фактора каппа-B (NF-κB) у слизовій оболонці кишечнику. Фармакологічний ефект месалазину у дослідженнях in vitro та in vivo полягає у пригніченні хемотаксису лейкоцитів, зменшенні кількості продукування цитокінів і лейкотрієнів і нейтралізації вільних радикалів. Хоча це остаточно не встановлено, у будь-якому разі перераховані вище процеси відіграють основну роль у клінічній ефективності месалазину.

Фармакокінетика.

Терапевтична дія месалазину в основному визначається його місцевим контактом з ділянкою запалення слизової оболонки кишечнику.

Застосування супозиторіїв забезпечує високу концентрацію месалазину у прямій кишці та низьку системну абсорбцію.

Абсорбція. При ректальному застосуванні препарат всмоктується повільно, однак інтенсивність залежить від дози, складу препарату та ступеня розповсюдження. Всмоктування, що визначалося за даними виведення сполуки із сечею у стаціонарній фазі у здорових добровольців, які одержували 2 г (1 г × 2) препарату на добу, становить приблизно 10%.

Розподіл. Зв’язування месалазину з білками плазми крові становить приблизно 50%, а ацетилмесалазину — приблизно 80%. Месалазин та ацетилмесалазин не проходять крізь гематоенцефалічний бар’єр.

Біотрансформація. Месалазин перетворюється на N-ацетилмесалазин (ацетилмесалазин) як пресистемно у слизовій оболонці кишечнику, так і системно в печінці, в основному за допомогою N-ацетилтрансферази-1 (NAT-1). Незначне ацетилювання здійснюється за участі бактерій товстого кишечнику. Ацетилювання месалазину, імовірно, не пов’язане з фенотипом ацетилювання пацієнта. Вважається, що ацетилмесалазин є клінічно неактивним, проте цей факт вимагає підтвердження.

Виведення. Месалазин та ацетилмесалазин виводяться із сечею і калом. У сечі виявляється головним чином ацетилмесалазин.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок внаслідок зменшення швидкості виведення препарату може підвищуватися ризик ураження нирок.

Клінічні характеристики

Показання

Виразковий проктит.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини, до саліцилатів або до будь-якої з допоміжних речовин. Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок. Виразка шлунка або дванадцятипалої кишки. Геморагічний діатез.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне лікування препаратом Пентаса та азатіоприном, 6-меркаптопурином або тіогуаніном у дослідженнях призводило до підвищення частоти мієлосупресивних ефектів; імовірно, існує взаємодія між зазначеними засобами. Механізм цієї взаємодії остаточно не з’ясований. Рекомендується регулярно контролювати рівень лейкоцитів та відповідним чином коригувати дози тіопуринів.

За непідтвердженими даними месалазин може послаблювати антикоагулянтний вплив варфарину.

Можливе посилення гіпоглікемічної дії похідних сульфонілсечовини, токсичної дії метотрексату. Активність фуросеміду, спіронолактону, сульфаніламідів, рифампіцину, урикозуричних препаратів (пробенециду та сульфінпіразону) може слабшати. Месалазин, можливо, здатний потенціювати небажану дію глюкокортикоїдів на слизову оболонку шлунка, може зменшувати всмоктування дигоксину.

Особливості застосування

Більшість пацієнтів із непереносимістю або підвищеною чутливістю до сульфасалазину можуть приймати препарат Пентаса без ризику виникнення подібних реакцій.

Однак пацієнтам з алергічною реакцією на сульфасалазин рекомендується обережність (через ризик алергії на саліцилати). У разі виникнення гострих симптомів непереносимості, зокрема спазмів у животі, гострого болю у животі, гарячки, інтенсивного головного болю та висипу, лікування препаратом необхідно негайно припинити.

Ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія

Повідомлялося про ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію (псевдопухлина головного мозку) у пацієнтів, які застосовували месалазин. Пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії, включаючи сильний або рецидивуючий головний біль, порушення зору або шум у вухах.

У разі виникнення ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії слід розглянути питання про припинення застосування месалазину.

Пацієнтам з порушенням функції печінки рекомендується з обережністю приймати препарат. Перед початком лікування та під час лікування препаратом слід контролювати параметри функції печінки, такі як АЛТ чи АСТ, на розсуд лікуючого лікаря.

Препарат не рекомендований для застосування пацієнтам із порушенням функції нирок. Функцію нирок слід регулярно контролювати (наприклад такі параметри, як рівень сечовини та креатиніну сироватки крові, осад у сечі та метгемоглобін), особливо на початку лікування. Перед початком лікування та під час лікування препаратом слід проводити аналіз сечі (за допомогою тест-смужок), на розсуд лікуючого лікаря. У пацієнтів з відхиленням параметрів функції нирок від норми протягом лікування слід підозрювати нефротоксичність, спричинену месалазином. Одночасне застосування інших засобів з відомою нефротоксичною дією має зумовити підвищення частоти контролю функції нирок.

Пацієнти із захворюваннями легень, зокрема астмою, потребують дуже ретельного контролю стану під час лікування.

Дуже рідко надходили повідомлення про серцеві реакції гіперчутливості (міо- та перикардит), спричинені месалазином. Дуже рідко спостерігалися тяжкі стійкі патологічні зміни клітинного складу крові. Перед початком лікування та під час лікування препаратом рекомендується проводити аналіз крові із визначенням лейкоцитарної формули, на розсуд лікуючого лікаря. Одночасне лікування азатіоприном, 6-меркаптопурином або тіогуаніном може підвищити ризик виникнення стійких патологічних змін клітинного складу крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі підозри або виявлення ознак, що підтверджують ці небажані реакції, лікування слід припинити.

При застосуванні месалазину повідомляли про нефролітіаз, включаючи формування каменів, що на 100% складалися із месалазину. Пацієнтам слід рекомендувати вживати достатню кількість рідини протягом лікування.

Аналізи крові та сечі рекомендується робити через 14 днів після початку лікування і в подальшому 2–3 рази з інтервалом 4 тижні. Якщо результати досліджень знаходяться в межах норми, подальші аналізи слід проводити кожні 3 місяці. У разі появи додаткових симптомів ці аналізи слід виконати негайно.

Інтерференція з лабораторними тестами

Існує декілька повідомлень про можливий вплив на визначення норметанефрину сечі за допомогою рідинної хроматографії, що призводило до отримання хибнопозитивних результатів у пацієнтів з експозицією сульфасалазином або його метаболітом, месаламіном/месалазином.

Тяжкі побічні реакції з боку шкіри

Повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS-синдром), синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), пов’язаних із лікуванням месалазином.

Застосування месалазину слід припинити при перших проявах тяжких шкірних реакцій таких, як висип на шкірі, ураження слизової оболонки кишечнику або будь-яких інших ознак гіперчутливості.

Месалазин може викликати червоно-коричневе забарвлення сечі після контакту з відбілювачем на основі гіпохлориту натрію (наприклад, у туалетах, очищених гіпохлоритом натрію, що міститься в деяких відбілювачах).

Застосування в період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Відомо, що месалазин проникає крізь плацентарний бар’єр, і його концентрація у плазмі пуповини нижча, ніж концентрація у материнській плазмі. Метаболіт ацетилмесалазин виявляється в однаковій концентрації у плазмі пуповини та материнській плазмі.

З ряду досліджень/спостережень відомо, що тератогенний вплив препарату відсутній; свідчення значного ризику для людини, пов’язаного із застосуванням препарату, також не виявлені. Дослідження на тваринах із пероральним введенням месалазину також не виявили прямого або опосередкованого шкідливого впливу препарату на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток.

Відповідні добре контрольовані дослідження застосування лікарського засобу Пентаса вагітним жінкам відсутні. Обмежені опубліковані дані стосовно месалазину свідчать про відсутність підвищення загального рівня вроджених вад. Деякі дані свідчать про збільшення частоти передчасних пологів, мертвонародження та низької маси тіла при народженні, однак ці несприятливі наслідки вагітності також пов’язані з активним запальним захворюванням кишечнику.

У новонароджених, матері яких одержували лікування препаратом Пентаса, спостерігалися порушення з боку крові (панцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія).

Лише в одному випадку після тривалого застосування упродовж вагітності месалазину у високій дозі (2–4 г перорально) повідомлялося про ниркову недостатність у новонародженого.

У період вагітності месалазин можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Захворювання само по собі (запальне захворювання кишечнику) може підвищувати ризик несприятливого результату вагітності.

Період годування груддю.

Месалазин проникає у грудне молоко. Концентрація месалазину в грудному молоці нижча, ніж у плазмі крові матері, тоді як ацетилмесалазин виявляється у молоці в такій самій або більшій концентрації. Існує обмежений досвід перорального застосування месалазину жінкам, які годують груддю.

Контрольованих досліджень щодо застосування месалазину у період годування груддю не проводили. Не можна виключити реакцій гіперчутливості, таких як діарея, у немовлят. Якщо у грудної дитини виникне діарея, годування груддю слід припинити.

У період годування груддю месалазин слід застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Фертильність.

Дослідження на тваринах продемонстрували відсутність впливу месалазину на фертильність самців та самок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Месалазин не впливає або виявляє незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, слід утриматися від керування автотранспортом.

Спосіб застосування та дози

Дорослим — по 1 г 1–2 рази на добу.

Пацієнтам літнього віку дози не знижувати.

Безпосередньо перед введенням супозиторія рекомендується випорожнити кишечник. Для забезпечення гігієнічності маніпуляції слід використовувати гумовий напальник.

Супозиторій слід вводити якомога глибше у пряму кишку. Супозиторій слід утримувати в прямій кишці якомога довше, щоб досягти максимального терапевтичного ефекту.

Якщо ураження має значне розповсюдження або у випадках, коли реакція на пероральне лікування сповільнена, супозиторії можна застосовувати одночасно з таблетками.

Тривалість застосування визначає лікар.

Діти

Є обмежені клінічні дані щодо ефективності застосування препарату дітям.

Передозування

Існує лише обмежений клінічний досвід передозування препарату Пентаса, який не вказує на наявність ниркової або печінкової токсичності. Специфічного антидота немає, лікування має бути симптоматичним та підтримувальним. Надходили свідчення про прийом пацієнтами добових доз препарату до 8 г протягом місяця без виникнення будь-яких побічних ефектів.

Зважаючи на лікарську форму месалазину, ризик передозування невеликий.

Оскільки Пентаса є аміносаліцилатом, можуть виникнути добре відомі симптоми, характерні для отруєння солями саліцилової кислоти: кислотно-лужна інтоксикація, гіпервентиляція легенів, зневоднення, спричинене потінням і блюванням, гіпоглікемія.

Лікування передозування: при ацидозі або алкалозі — відновлення кислотно-лужного та електролітного балансу; при зневодненні — регідратація; при гіпоглікемії — застосування глюкози. Додатково проводити внутрішньовенне переливання розчинів електролітів для збільшення діурезу. Ретельний контроль функції нирок.

Побічні реакції

Найчастішими побічними реакціями, які спостерігалися під час клінічних досліджень, були діарея, нудота, біль у животі, головний біль, блювання та висипання.

Іноді спостерігаються реакції гіперчутливості та медикаментозна гарячка.

У зв’язку з лікуванням месалазином повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS-синдром), синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) (див. розділ «Особливості застосування»).

Після ректального введення можливі місцеві реакції, такі як свербіж, ректальний дискомфорт та позиви до дефекації.

Можливий розвиток втоми, парестезії, метгемоглобінемії.

Частоту побічних ефектів, про які повідомлялося під час проведення клінічних досліджень та протягом постмаркетингового спостереження, визначено таким чином:

поширені (від ≥ 1/100 до < 1/10), рідкісні (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідкісні (< 1/10000), частота невідома (не можна встановити на основі наявних даних).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідкісні — еозинофілія (як складова алергічної реакції), анемія, апластична анемія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія (включаючи гранулоцитопенію), панцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідкісні — панколіт, медикаментозна гарячка, реакції гіперчутливості, включаючи алергічну екзантему, анафілактичні реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром).

З боку нервової системи: поширені — головний біль; рідкісні — вестибулярні реакції, запаморочення; дуже рідкісні — периферична нейропатія, доброякісна внутрішньочерепна артеріальна гіпертензія (у підлітків у пубертатному періоді); частота невідома — ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія (див. розділ «Особливості застосування»)..

З боку серця: рідкісні — міокардит* і перикардит*; дуже рідкісні — перикардіальний випіт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідкісні — алергічні та фібротичні зміни з боку легень (включаючи задишку, кашель, бронхоспазм, алергічний альвеоліт, легеневу еозинофілію, інтерстиціальне захворювання легень, легеневу інфільтрацію, пневмоніт).

З боку кишково-шлункового тракту: поширені — діарея, біль у животі, нудота, блювання метеоризм; рідкісні — підвищений рівень амілази (у крові та/або сечі), гострий панкреатит*; дуже рідкісні — панколіт.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні — порушення функції печінки (включаючи підвищення рівня печінкових ферментів, показників холестазу, білірубіну), гепатотоксичність (включаючи гепатит*, холестатичний гепатит, цироз, печінкову недостатність).

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені — висип (включаючи кропив’янку, еритематозний висип); рідкісні — реакції фотосенсибілізації**; дуже рідкісні — оборотна алопеція, набряк Квінке, мультиформна еритема; частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальній некроліз, індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS-синдром).

З боку опорно-рухової системи і сполучної тканини: дуже рідкісні — міалгія, артралгія, реакції, подібні до червоного вовчака.

З боку нирок і сечовидільної системи: дуже рідкісні — порушення функції нирок (включаючи інтерстиціальний нефрит* (гострий та хронічний), нефротичний синдром, ниркову недостатність (гостру/хронічну)); частота невідома — нефролітіаз***, зміна кольору сечі***.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідкісні — олігоспермія (оборотна).

Загальні розлади та стан місця введення: поширені — анальний дискомфорт та подразнення у місці введення, свербіж, ректальні тенезми.

*Механізм розвитку індукованих месалазином міо- і перикардиту, панкреатиту, нефриту і гепатиту невідомий, але можливе його алергічне походження.

**Фотосенсибілізація: про більш тяжкі реакції повідомляли у пацієнтів з існуючою патологією шкіри, такою як атопічний дерматит та атопічна екзема.

***Див. розділ «Особливості застосування» для отримання детальної інформації.

Слід зазначити, що деякі з цих розладів можна пояснити самим запаленням кишечнику.

Звітність щодо побічних реакцій

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу важлива. Це дає змогу продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему звітності.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

По 7 супозиторіїв у блістері, по 4 блістери в комплекті з гігієнічними напальниками в картонній упаковці.

По 7 супозиторіїв у блістері, по 4 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Феррінг ГмбХ, Німеччина/Ferring GmbH, Germany.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Вітланд 11, 24109 Кіль, Німеччина/Wittland 11, 24109 Kiel, Germany.

IНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПЕНТАСА

(PENTASA®)

Склад

діюча речовина: месалазин;

100 мл суспензії містять месалазину1 г;

допоміжні речовини: динатрію едетат (Трилон Б); натрію метабісульфіт (Е 223); натрію ацетат, тригідрат; кислота хлористоводнева концентрована; вода очищена.

Лікарська форма

Суспензія ректальна.

Основні фізико-хімічні властивості: суспензія від білого до жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група

Протизапальні засоби, що застосовуються при захворюваннях кишечнику. Кислота аміносаліцилова та подібні засоби. Месалазин.

Код АТХ А07Е С02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Месалазин — активний компонент сульфасалазину, який застосовують для лікування виразкового коліту і хвороби Крона.

Клінічні дослідження свідчать, що терапевтичні властивості месалазину при пероральному та ректальному застосуванні обумовлені більшою мірою його місцевою дією на запалені ділянки кишечнику, аніж системним ефектом.

Існує інформація про те, що тяжкість запалення кишечнику у хворих із виразковим колітом, які отримували месалазин, є обернено корельована концентрацією месалазину в слизовій оболонці.

У пацієнтів із запальними захворюваннями кишечнику спостерігаються підвищення міграції лейкоцитів, аномальне продукування цитокінів, збільшення продукування метаболітів арахідонової кислоти (особливо лейкотрієнів В4), збільшення концентрації вільних радикалів у запалених тканинах кишечнику.

Механізм дії месалазину не є повністю зрозумілим, але залучено такі механізми, як активація γ-форми рецепторів, активованих проліфераторами пероксисом (PPAR-γ), та інгібування ядерного фактора-каппа B (NF-κB) в слизовій оболонці кишечнику.

Фармакологічний ефект месалазину у ході досліджень in vitro та in vivo полягає у пригніченні хемотаксису лейкоцитів, зменшенні продукування цитокінів і лейкотрієнів та нейтралізації вільних радикалів. На сьогодні невідомо, які з цих механізмів відіграють провідну роль у клінічній ефективності месалазину.

Фармакокінетика.

Терапевтична дія месалазину в основному визначається його місцевим контактом з ділянкою запалення слизової оболонки кишечнику.

Застосування ректальної суспензії забезпечує високу концентрацію месалазину в дистальному відділі шлунково-кишкового тракту та низьку системну абсорбцію. Встановлено, що ректальна суспензія досягає низхідної ободової кишки та розповсюджується по її слизовій.

Абсорбція. Абсорбція після ректального застосування є низькою, залежить від дозування та ступеня дисперсності. Вимірювання кількості месалазину в сечі здорових добровольців за умови застосування 2 г на добу (двічі по 1 г) препарату Пентаса показало, що приблизно 15–20% дози поглинається.

Розподіл. Зв’язування месалазину з білками плазми становить приблизно 50%, а ацетил-месалазину — приблизно 80%.

Біотрансформація. Месалазин перетворюється на N-ацетил-месалазин (ацетил-месалазин) як пресистемно у слизовій оболонці кишечнику, так системно в печінці, переважно за допомогою NAT-1. Незначне ацетилювання здійснюється за участю бактерій товстого кишечнику. Ацетилювання месалазину, ймовірно, не пов’язане з фенотипом ацетилювання пацієнта.

Також вважається, що ацетил-месалазин є клінічно та токсикологічно неактивним, хоча ці дані точно не підтверджені.

Виведення. Через безперервне вивільнення месалазину з препарату Пентаса в шлунково-кишковому тракті після перорального прийому період напіввиведення неможливо визначити. Проте після того, як сполука зникає з ШКТ, період напіввиведення месалазину з плазми крові після перорального або внутрішньовенного прийому становить 40 хвилин, а для ацетил-месалазину — приблизно 70 хвилин.

Особливі групи пацієнтів

Патофізіологічні зміни, такі як діарея та підвищена кислотність кишечнику, що спостерігаються під час активного запального захворювання кишечнику, мають лише незначний вплив на транспортування месалазину до слизової оболонки кишечнику після перорального застосування. Екскреція з сечею 20–25% добової дози спостерігається в осіб з прискореним кишковим транзитом. Аналогічно — спостерігається відповідне збільшення екскреції з фекаліями.

Системний вплив після введення ректальної суспензії Пентаса значно нижчий у пацієнтів з активним виразковим колітом порівняно з пацієнтами в стадії ремісії.

Клінічні характеристики

Показання

Виразковий проктосигмоїдит та лівобічний коліт.

Протипоказання

Підвищена чутливість до месалазину, саліцилатів або до будь-якої з допоміжних речовин. Тяжка печінкова або ниркова недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування з іншими відомими нефротоксичними засобами, такими як НПЗЗ або азатіоприн, може збільшити ризик небажаних реакцій з боку нирок.

Під час комплексного лікування препаратом Пентаса і азатіоприном, 6-меркаптопурином або тіогуаніном у деяких дослідженнях було виявлено більшу частоту мієлосупресивних ефектів, що, ймовірно, свідчить про наявність взаємодії, однак механізм взаємодії встановлений не повністю. Рекомендований регулярний контроль за рівнем лейкоцитів і дотримання відповідного режиму дозування для тіопуринів.

Докази того, що месалазин може знизити антикоагуляційну дію варфарину, слабкі.

Особливості застосування

Пацієнти, які мають в анамнезі реакції гіперчутливості на лікарські засоби, що містять сульфасалазин, повинні знаходитися під ретельним наглядом лікаря на початку застосування лікарського засобу Пентаса (ризик алергії до саліцилатів).

Ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія

Повідомлялося про ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію (псевдопухлина головного мозку) у пацієнтів, які застосовували месалазин. Пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії, включаючи сильний або рецидивуючий головний біль, порушення зору або шум у вухах. У разі виникнення ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії слід розглянути питання про припинення застосування месалазину.

Тяжкі побічні реакції з боку шкіри

Повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS-синдром), синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), пов’язаних із лікуванням месалазином.

У разі появи перших ознак та симптомів тяжких побічних реакцій з боку шкіри, таких як шкірний висип, ураження слизової оболонки або інших ознак гіперчутливості, включаючи гострі реакції непереносимості, а саме: коліки у животі, гострий біль у животі, підвищення температури тіла, сильний головний біль — лікування слід негайно припинити.

З обережністю слід застосовувати хворим із порушенням функції печінки. На розсуд лікаря до та протягом лікування слід контролювати функціональні показники печінки, такі як АлАТ та АсАТ.

Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю. Слід регулярно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну у сечі та сироватці, осад сечі), особливо на початку лікування. Необхідно визначити урологічний статус пацієнта (тест-смужки) до та під час лікування на розсуд лікаря. Аналізи рекомендується робити через 2 тижні після початку лікування і надалі 2–3 рази з інтервалом 4 тижні. Якщо результати досліджень у межах норми, періодичні дослідження можна проводити кожні три місяці. У разі появи додаткових симптомів ці дослідження слід виконати негайно.

У пацієнтів, у яких протягом лікування розвивається порушення функції нирок, слід запідозрити месалазиніндуковану нефротоксичність. Одночасне застосування інших відомих засобів з підтвердженим нефротоксичним ефектом потребує частішого контролю за функцією нирок.

Повідомлялося про випадки нефролітіазу при застосуванні меалазину, включаючи камені із 100% вмістом месалазину. Рекомендовано забезпечити достатній водний режим під час лікування.

Пацієнти з легеневими захворюваннями, зокрема астмою, повинні перебувати під ретельним контролем протягом курсу лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Про месалазиніндуковані серцеві реакції гіперчутливості (міо- та перикардит) повідомлялося рідко.

Дуже рідко повідомлялося про серйозну дискразію крові, пов’язану із застосуванням месалазину. Перед початком і під час лікування на розсуд лікаря рекомендовано провести аналіз крові для підрахунку окремих видів лейкоцитів. Одночасне лікування з месалазином може збільшити ризик дискразії крові у пацієнтів, що отримують азатіоприн або 6-меркаптопурин, або тіогуаніну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Лікування слід припинити при підозрі або підтвердженні цих побічних реакцій.

Будь-який невикористаний лікарський засіб та відходи слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.

Месалазин може викликати червоно-коричневе забарвлення сечі після контакту з відбілювачем на основі гіпохлориту натрію (наприклад, у туалетах, очищених гіпохлоритом натрію, що міститься в деяких відбілювачах).

Ректальна суспензія Пентаса може забарвлювати білизну та постіль.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Лікарський засіб Пентаса під час вагітності та годування груддю потрібно застосовувати з обережністю і тільки тоді, коли, на думку лікаря, очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плода. Сам основний стан — запальне захворювання кишечнику (ЗЗК) — може вплинути на результат вагітності.

Належні дані щодо застосування лікарського засобу вагітним жінкам відсутні. Однак результати обмеженої кількості експозицій препарату під час вагітності свідчать про відсутність побічного впливу месалазину на перебіг вагітності або на здоров’я плода/новонародженого. На сьогодні відсутні інші відповідні епідеміологічні дані.

Вагітність.

Відомо, що месалазин проникає крізь плацентарний бар’єр і його концентрації в плазмі пуповини нижчі, ніж концентрації в плазмі матері. Метаболіт ацетил-месалазин виявлений в однакових концентраціях в пуповині і плазмі матері. Дослідження перорального застосування месалазину на тваринах не вказує на прямий чи непрямий шкідливий вплив на вагітність, розвиток ембріона та плода, пологи та постнатальний розвиток. Не існує адекватних та добре контрольованих досліджень застосування лікарського засобу Пентаса вагітним. Обмежені дані застосування месалазину не свідчать про збільшення загальної частоти вроджених вад розвитку у людей. Деякі дані свідчать про збільшення частоти передчасних пологів, мертвонародження та низької маси тіла при народженні, однак ці небажані результати вагітності також пов’язані з активною стадією запальних захворювань кишечнику.

Були повідомлення про порушення з боку системи крові (панцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія) у новонароджених, матері яких застосовували лікарський засіб Пентаса.

В одному випадку після тривалого застосування високих доз месалазину (2–4 г перорально) під час вагітності повідомлялося про ниркову недостатність у новонародженого.

Період годування груддю.

Месалазин проникає в грудне молоко. Концентрація месалазину в грудному молоці нижча, ніж в крові матері, тоді як метаболіт — ацетил-месалазин — виявляється в аналогічних або вищих концентраціях. Існує обмежений досвід перорального застосування месалазину жінкам, які годують груддю. Не проводилося контрольованих досліджень застосування препарату Пентаса під час годування груддю. Не можна виключити реакцій гіперчутливості, таких як діарея, у новонародженого. Якщо у дитини з’являється діарея, грудне вигодовування слід припинити.

Фертильність

Дані щодо застосування месалазину тваринам не показують впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Лікування препаратом Пентаса не впливає на здатність керувати транспортними засобами і/або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

1 клізма перед сном.

Перед застосуванням клізми рекомендується випорожнити кишечник.

Клізма поміщена в пакет з алюмінієвої фольги.

1. Безпосередньо перед застосуванням дістати флакон із пакета з алюмінієвої фольги та добре струснути.

2. Щоб зламати засіб закупорювання, слід повернути наконечник на один повний оберт (після повороту наконечник повинен бути в тому ж положенні, що й перед поворотом).

3. Помістити руку в один із поліетиленових пакетів, що містяться в упаковці.

4. Тримати контейнер, як показано на рисунку на пакеті.

5. Для введення клізми лягти на лівий бік, ліва нога пряма, а права — зігнута вперед для рівноваги. Обережно ввести кінчик аплікатора у пряму кишку. Підтримувати достатнє постійне натискання рукою у міру розподілу вмісту клізми. Вміст флакона слід використати максимально протягом 30–40 секунд.

6. Як тільки флакон спорожніє, вийняти наконечник з флаконом, все ще стискаючи його.

7. Суспензія повинна залишатися в кишечнику. Пацієнту слід залишатися в розслабленому стані в вищезазначеному положенні ще 5–10 хвилин або допоки пройде позив.

8. Згорнути поліетиленовий пакет поверх порожнього флакона. Викинути його і вимити руки.

Пацієнти літнього віку

Зниження дози пацієнтам літнього віку не потрібне, але рекомендується обережність при застосуванні та контроль функції нирок.

Інформацію про застосування пацієнтам з порушенням функції нирок та/або печінки див. у розділах «Протипоказання» та «Особливості застосування».

Діти

Є обмежені клінічні дані щодо ефективності лікування дітей.

Передозування

Одноразова внутрішньовенна доза месалазину 920 мг/кг у щурів та одноразова пероральна доза до 5 г/кг у свиней не були летальними.

Існує обмежений клінічний досвід передозування препаратом Пентаса, який не вказує на ниркову або печінкову токсичність.

Оскільки Пентаса є аміносаліцилатом, то можуть з’явитися симптоми токсичності саліцилатів, такі як порушення кислотно-лужної рівноваги, гіпервентиляція, набряк легень, блювання, дегідратація та гіпоглікемія. Симптоми, викликані передозуванням саліцилатами, добре описані в медичній літературі.

Були повідомлення про пацієнтів, які щоденно приймали 8 г месалазину протягом місяця без будь-яких побічних явищ.

Лікування передозування у людини

Оскільки немає специфічного антидоту, лікування передозування підтримувальне та симптоматичне. Лікування у стаціонарі включає ретельний контроль за функцією нирок.

Побічні реакції

Побічні реакції, що найчастіше спостерігалися у ході клінічних досліджень: діарея, нудота, біль у животі, головний біль, блювання і висипання. Іноді спостерігаються реакції гіперчутливості та медикаментозна гарячка.

У зв’язку з лікуванням месалазином повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS-синдром), синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) (див. розділ «Особливості застосування»).

Після ректального введення можливі місцеві реакції, такі як свербіж, ректальний дискомфорт та позиви до дефекації.

Частота побічних ефектів базується на клінічних дослідженнях та звітах у післяреєстраційний період і визначена таким чином: часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити на основі наявних даних).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — зміна показників крові (анемія, апластична анемія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія (у т.ч. гранулоцитопенія), панцитопенія, тромбоцитопенія та еозинофілія, як складова алергічної реакції).

З боку імунної системи: дуже рідко — реакції гіперчутливості, включаючи алергічну екзантему і DRESS-синдром, медикаментозна гарячка.

З боку нервової системи: часто — головний біль; рідко — запаморочення; дуже рідко — периферична нейропатія; частота невідома — ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серця: рідко — міо*- та перикардит*.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: діже рідко — алергічні та фібротичні легеневі реакції (у т.ч. задуха, кашель, бронхоспазм, алергічний альвеоліт, легенева еозинофілія, інтерстиціальна легенева хвороба, легеневі інфільтрати, пневмоніт).

З боку шлунково-кишкового тракту: часто — діарея, біль у животі, нудота, блювання; рідко — підвищений рівень амілази, гострий панкреатит*, метеоризм; дуже рідко — панколіт.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рідко — підвищений рівень ферментів печінки, параметрів холестазу (а саме: лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази і білірубіну), гепатотоксичність (у т. ч. гепатит*, холестатичний гепатит, цироз, печінкова недостатність).

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — висипання(у т. ч. кропив’янка та еритематозне висипання); рідко — світлочутливість**; дуже рідко — алопеція оборотна, алергічний дерматит, мультиформна еритема; частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (ТЕN); індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS-синдром).

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: дуже рідко — міалгія, артралгія, реакції, подібні до еритематозного вовчака.

З боку нирок і сечовидільної системи: дуже рідко — порушення функції нирок (у т. ч. гострий і хронічний інтерстиціальний нефрит*, нефротичний синдром, ниркова недостатність); частота невідома — нефролітіаз***, зміна кольору сечі***.

З боку репродуктивної системи: дуже рідко — олігоспермія (оборотна).

Загальні порушення і порушення у місці введення: часто — свербіж; нечасто — анальний дискомфорт і подразнення у місці введення, тенезми; дуже рідко — лихоманка.

*Механізм розвитку месалазиніндукованого міо- і перикардиту, панкреатиту, нефриту і гепатиту невідомий, але можливе його алергічне походження. Слід взяти до уваги, що деякі із цих захворювань можуть бути пов’язані із запальним захворюванням кишечнику.

** Світлочутливість: більш серйозні реакції спостерігаються у пацієнтів із наявними захворюваннями шкіри, такими як атопічний дерматит та атопічна екзема.

***Див. розділ «Особливості застосування» для отримання додаткової інформації.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі 15–25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 100 мл суспензії у флаконі з наконечником і внутрішнім клапаном; по 1 флакону у пакеті з алюмінієвої фольги; по 5 або 7 флаконів та 5 або 7 поліетиленових пакетів у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Феррінг-Лечива, а.с., Чеська Республіка / Ferring-Leciva, a.s., Czech Republic.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

К Рибніку 475, Джесеніце в Празі, 252 42, Чеська Республіка / K Rybniku 475, Jesenice u

Prahy, 252 42, Czech Republic.

Пентаса таблетки пролонгированного действия 500 мг, №50 - при поддержке справочника лекарственных препаратов "Компендиум"