Вазапростан® порошок для раствора для инфузий 20 мкг ампула, №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВАЗАПРОСТАН^®

(VASAPROSTAN^®)

Склад

діюча речовина: аlprostadil;

1 ампула містить 20 мкг алпростадилу;

допоміжні речовини: альфадекс, лактоза безводна.

Лікарська форма

Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:

вміст ампули: білий ліофілізат, зосереджений на дні ампули;

ампула: безбарвна, 5 мл «OPC» (one-point-cut) ампула зі скла типу І з блакитною точкою над лінією розпилу на горловині та одним червоним кодовим кільцем.

Фармакотерапевтична група

Кардіологічні препарати. Простагландини.

Код АТХ C01E A01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Алпростадил, активна речовина препарату Вазапростан^®, є вазодилататором. Він посилює кровотік шляхом дилатації артеріол та передкапілярних сфінктерів. Препарат поліпшує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові. Після внутрішньовенного застосування здоровим добровольцям або пацієнтам спостерігається підвищення еластичності еритроцитів і пригнічення їхньої агрегації ex vivo. У людини та тварин алпростадил ефективно пригнічує активацію тромбоцитів in vitro. Цей ефект поширюється також на параметри зміни форми тромбоцитів, агрегації, секреції речовин, що містяться у гранулах, та вивільнення тромбоксану — речовини, що сприяє агрегації. В експериментах на тваринах препарат призводить до зменшення утворення тромбів in vivo.

Терапевтичне застосування препарату у людей стимулює фібриноліз та підвищення певних показників ендогенного фібринолізу (плазміногену, плазміну, активності активатора тканинного плазміногену).

Фармакокінетика.

Комплекс, що складається з алпростадилу (ПГЕ₁) та альфадексу (альфа-циклодекстрину), при приготуванні розчину для інфузій дисоціює на окремі компоненти. Отже, фармакокінетика двох речовин не залежить від присутності комплексу у ліофілізаті.

Після внутрішньовенного застосування алпростадилу в дозі 60 мкг/2 години максимальна концентрація у плазмі крові здорових добровольців на 6 пг/мл перевищувала максимальну концентрацію у фазі плацебо (2,4 пг/мл). Період напіввиведення під час альфа-фази становить приблизно 0,2 хвилини (розрахункове значення), а під час бета-фази — приблизно 8 хвилин. Таким чином, рівноважна концентрація досягається невдовзі після початку інфузії. Дані щодо T_max відсутні у зв’язку з розвитком плато.

Алпростадил метаболізується головним чином у легенях: 80–90% під час першого проходження через легені. Упродовж цього процесу формуються первинні метаболіти — 15-кето-ПГЕ₁, ПГЕ₀ (13,14-дигідро-ПГЕ₁) та 15-кето-ПГЕ₀, які зазнають подальшого розпаду, зокрема шляхом бета-окиснення та омега-окиснення. Метаболіти виводяться із сечею (88%) і калом (12%). Повне виведення здійснюється за 72 години. З первинних метаболітів тільки 15-кето-ПГЕ₀ може бути виявленим in vitro з використанням гомогенатів легенів. Після застосування алпростадилу 60 мкг/2 год здоровим добровольцям максимальна концентрація ПГЕ₀ у плазмі крові здорових добровольців на 11,8 пкг/мл перевищувала максимальну концентрацію у фазі плацебо (1,7 пг/мл), при цьому період напіввиведення становить приблизно 2 хвилини під час альфа-фази і приблизно 33 хвилини під час бета-фази. T_max досягається після 119 хвилин. Відповідні значення для 15-кето-ПГЕ₀ такі: C_max — 151 пг/мл (плацебо — 8 мкг/мл), t_½α — приблизно 2 хвилини, t_½ß — 20 хв і T_max — 106 хвилин.

Алпростадил на 93% зв’язується з макромолекулярними компонентами плазми крові. В експериментах на тваринах було встановлено, що період напіввиведення альфадексу становить приблизно 7 хвилин; він виводиться із сечею у незміненому вигляді.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування хронічних облітеруючих захворювань артерій III та IV стадії у дорослих пацієнтів (за класифікацією Фонтейна), які не підлягають реваскуляризації або у яких реваскуляризація не мала успіху.

Внутрішньовенне введення не рекомендоване для лікування хронічних облітеруючих захворювань периферичних артерій IV стадії.

Протипоказання

• Гіперчутливість до алпростадилу або до інших компонентів препарату;
• наявність таких порушень функції серця:
• декомпенсована серцева недостатність III та IV класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA);
• неадекватне лікування серцевої недостатності;
• аритмії різної етіології, включаючи аритмію, що спричиняє гемодинамічні порушення;
• неадекватне лікування серцевої аритмії;
• недостатність та/або стеноз аортального та/або мітрального клапанів;
• неадекватно контрольовані коронарні захворювання серця;
• ішемічна хвороба серця;
• нещодавно перенесений інфаркт міокарда (впродовж останніх 6 місяців);
• підозра на гострий/хронічний набряк легенів за результатами клінічного чи рентгенологічного дослідження, набряк легенів в анамнезі або інфільтрація легенів;
• тяжкі хронічні обструктивні захворювання легенів, венооклюзивні захворювання легенів;
• задокументовані захворювання печінки, зокрема з ознаками гострої печінкової недостатності (підвищений рівень трансаміназ або гамма-ГТ) або задокументована недостатність печінки тяжкого ступеня (у т. ч. в анамнезі);
• тяжка ниркова дисфункція (олігоанурія) (ШКФ ≤ 29 мл/хв/1,73 м²);
• ушкодження багатьох органів (політравма);
• геморагічний діатез;
• активне або потенційне джерело кровотечі, таке як гострий ерозивний гастрит, активна виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки;
• внутрішньомозковий крововилив;
• інсульт в анамнезі впродовж останніх 6 місяців;
• артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня;
• загальні протипоказання проти інфузійної терапії (наприклад застійна серцева недостатність, набряк легенів або мозку та гіпергідратація);
• період вагітності або годування груддю;
• дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При лікуванні препаратом може посилюватися ефект гіпотензивних препаратів, вазодилататорів, а також антиангінальних препаратів. При одночасному застосуванні цих препаратів разом з алпростадилом необхідний ретельний контроль стану серцево-судинної системи, включаючи моніторинг артеріального тиску.

Симпатоміметики, адреналін, норадреналін знижують вазодилататорну дію препарату.

Одночасне застосування препарату та антитромботичних засобів (антикоагулянтів, інгібіторів агрегації тромбоцитів, тромболітичних засобів) може збільшити схильність до кровотеч. З огляду на слабку інгібуючу дію алпростадилу на агрегацію тромбоцитів in vitro, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які одночасно приймають антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів.

Одночасне застосування з цефамандолом, цефаперазоном, цефатетаном знижує ефект препарату Вазапростан^®.

Особливості застосування

За станом пацієнтів, які отримують Вазапростан^®, слід уважно спостерігати упродовж введення кожної дози. Особливо це стосується пацієнтів, схильних до серцевої недостатності у зв’язку з віком і пацієнтів з ішемічною хворобою серця, які повинні перебувати під наглядом у стаціонарі під час і протягом одного дня після припинення лікування препаратом. З обережністю призначати препарат при легкій або помірній артеріальній гіпотензії.

Для запобігання виникненню симптомів гіпергідратації інфузійні об’єми не мають перевищувати 50–100 мл на добу (введення за допомогою пристрою для інфузій). Також слід дотримуватися рекомендацій щодо тривалості інфузії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Необхідний частий моніторинг параметрів серцево-судинної системи пацієнта (артеріального тиску та частоти серцевих скорочень), балансу рідини та за потреби — контроль маси тіла, центрального венозного тиску та ехокардіографія. Пацієнта можна виписати зі стаціонару тільки у разі встановлення стабільних показників з боку серцево-судинної системи.

Такий же самий ретельний нагляд (контроль балансу рідини та показників ниркової функції) потрібний пацієнтам з периферичними набряками чи легкою (ШКФ ≤ 89 мл/хв/1,73 м²) та помірною (ШКФ ≤ 59 мл/хв/1,73 м²) нирковою дисфункцією.

Препарат з обережністю призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (лікування проводити у післядіалізний період), хворим на цукровий діабет I типу, особливо при вираженому ураженні судин.

Препарат Вазапростан^® повинні вводити тільки лікарі, які мають досвід лікування облітеруючих захворювань периферичних артерій, знайомі із сучасними методами постійного контролю показників серцево-судинної системи та мають для цього відповідне обладнання. Не слід застосовувати внутрішньовенне струминне (болюсне) введення алпростадилу.

У разі одночасного застосування з гіпотензивними препаратами, вазодилататорами та антиангінальними препаратами слід проводити ретельний моніторинг показників серцево-судинної системи (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З обережністю слід застосовувати алпростадил пацієнтам із захворюваннями травної системи в анамнезі, включаючи ерозивний гастрит, гастроінтестинальні кровотечі та виразку шлунка та/або дванадцятипалої кишки, або з внутрішньомозковим крововиливом в анамнезі чи іншими захворюваннями, що супроводжуються кровотечею (див. розділ «Протипоказання»).

Рекомендується обережність при лікуванні пацієнтів, які отримують супутню терапію лікарськими засобами, що можуть підвищити ризик кровотечі, такими як антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід пильно спостерігати щодо виникнення ознак та симптомів кровотечі у таких пацієнтів.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не застосовувати препарат жінкам репродуктивного віку, вагітним та жінкам, які годують груддю. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективні контрацептивні засоби для запобігання вагітності під час застосування препарату.

Дані доклінічних досліджень фертильності не свідчать про вплив препарату на фертильність при застосуванні в клінічних дозах.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Алпростадил може спричинити зниження систолічного артеріального тиску, тому препарат може помірно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, особливо на початку лікування, при підвищенні дози, припиненні прийому препарату, вживанні алкоголю. Слід повідомити пацієнтів про необхідність дотримання обережності під час керування транспортними засобами та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Препарат Вазапростан^® вводиться тільки внутрішньовенно або внутрішньоартеріально за умови, що лікар має досвід роботи в ангіології, знайомий із сучасними методами постійного контролю показників серцево-судинної системи та має для цього відповідне обладнання. Не слід вводити препарат внутрішньовенно струминно (болюсно).

Внутрішньовенна терапія III стадії.

Внутрішньовенне введення не рекомендоване для лікування хронічних облітеруючих захворювань периферичних артерій IV стадії.

На підставі наявної інформації, якщо не призначено інше, внутрішньовенну терапію здійснювати за нижченаведеною схемою.

Вміст 2 ампул (40 мкг алпростадилу) препарату розчинити у 50–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Одержаний розчин вводити внутрішньовенно протягом 2 годин. Цю дозу застосовувати двічі на добу. Альтернативно: 1 раз на добу внутрішньовенна інфузія протягом 3 годин 3 ампул (60 мкг алпростадилу), вміст яких слід розчинити у 50–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду.

У пацієнтів з порушеною функцією нирок (ниркова недостатність при значеннях креатиніну > 1,5 мг/дл) внутрішньовенне застосування препарату потрібно розпочинати з 1 ампули 2 рази на добу (2 × 20 мкг алпростадилу), кожна інфузія триває 2 години. Залежно від загальної клінічної картини дозу можна збільшити до вищенаведеної нормальної дози протягом 2–3 днів.

Пацієнтам з нирковою недостатністю та пацієнтам з групи ризику порушення функції серця об’єм інфузії слід обмежити 50–100 мл на добу та обов’язково вводити за допомогою пристрою для інфузій (див. розділ «Особливості застосування»).

Внутрішньоартеріальна терапія III та IV стадії.

На підставі наявної інформації внутрішньоартеріальну терапію проводити за нижченаведеною схемою.

Вміст 1 ампули (20 мкг алпростадилу) розчинити у 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Об’єм отриманого розчину, що відповідає вмісту половини ампули препарату (25 мл розчину містять 10 мкг алпростадилу), вводити внутрішньоартеріально протягом 60–120 хвилин за допомогою пристрою для інфузій. При задовільній переносимості дозу можна збільшити до 1 ампули (20 мкг алпростадилу), особливо при наявності некрозів. Зазвичай застосовується 1 інфузія на добу.

Якщо внутрішньоартеріальна інфузія проводиться через введений катетер, то залежно від переносимості препарату та тяжкості захворювання рекомендується доза 0,1–0,6 нг/кг маси тіла/хв (відповідає вмісту ¼–1½ ампули препарату); інфузія із застосуванням пристрою для інфузій триває 12 годин.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку, схильні до серцевої недостатності, і пацієнти з ішемічною хворобою серця

Пацієнтам літнього віку, схильним до серцевої недостатності, і пацієнтам з ішемічною хворобою серця слід перебувати під постійним медичним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з периферичними набряками

Пацієнтам з периферичними набряками слід перебувати під постійним медичним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнтам з легкою (ШКФ ≤ 89 мл/хв/1,73 м²) та помірною (ШКФ ≤ 59 мл/хв/1,73 м²) нирковою недостатністю слід перебувати під постійним пильним медичним наглядом (наприклад, контроль балансу рідини та лабораторний контроль ниркової функції) (див. розділ «Особливості застосування»).

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективні контрацептивні засоби під час застосування препарату (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Тривалість введення

Після тритижневого курсу лікування потрібно розглянути питання про доцільність подальшого застосування препарату. У разі відсутності у пацієнта терапевтичного ефекту лікування слід припинити. Курс лікування не має перевищувати 4 тижнів.

Метод введення

Розчин необхідно готувати безпосередньо перед інфузією. Розчин, приготовлений більше 12 годин тому, вводити не можна.

Ампула не потребує подальшого надпилювання: місце розпилу знаходиться під блакитною точкою.

Вміст ампули — сухий білий порошок, що утворює твердий шар завтовшки 3 мм. На цьому шарі можуть бути невеликі тріщини та крихти. При пошкодженні ампули зазвичай суха речовина стає вологою та клейкою і дуже втрачає в об’ємі. У такому випадку препарат застосовувати не можна.

Суха речовина розчиняється одразу ж після додавання 0,9% розчину натрію хлориду. Після розчинення розчин спочатку може стати трохи каламутним, що пояснюється утворенням повітряних бульбашок. За короткий час бульбашки зникають і розчин стає прозорим.

Хімічна та фізична стабільність препарату під час застосування зберігається протягом 24 годин при температурі від 21 до 24 °С. З мікробіологічної точки зору препарат слід використати негайно. Якщо препарат не використали негайно, за тривалість і умови зберігання несе відповідальність користувач. Зазвичай препарат не можна зберігати більше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С, за винятком випадків, коли розведення проведено у контрольованих і затверджених асептичних умовах.

Діти

Не застосовувати дітям.

Передозування

Симптоми.

Передозування препарату може призвести до зниження артеріального тиску та тахікардії внаслідок ефекту вазодилатації. Інші можливі симптоми: вазовагусне синкопе з блідістю, підвищене потовиділення, нудота, блювання, ішемія міокарда, серцева недостатність. Можливі місцеві реакції: біль, набряк та почервоніння кінцівки, в яку проводиться інфузія, прояви гіперчутливості.

Лікування симптоматичне. Специфічного антидота немає. У разі передозування слід зменшити або негайно припинити введення інфузії. При зниженні артеріального тиску насамперед потрібно покласти пацієнта на спину, припіднявши нижні кінцівки. Якщо симптоми не зникають, слід перевірити/контролювати параметри серцево-судинної системи. У разі необхідності можна застосовувати лікарські засоби, що стабілізують циркуляцію крові (наприклад симпатоміметики). У разі тяжких симптомів з боку серцево-судинної системи (наприклад, ішемія міокарда, серцева недостатність) інфузію слід негайно припинити.

Побічні реакції

Побічні явища класифіковано за частотою таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідома частота (не може бути оцінена за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи: рідко — тромбоцитопенія, лейкопенія, лейкоцитоз, анемія.

З боку нервової системи: часто — головний біль, парестезія кінцівки, на якій проводилася маніпуляція; нечасто — сплутаність свідомості; рідко — церебральні судоми; невідома частота — інсульт.

З боку серцево-судинної системи: нечасто — зниження артеріального тиску, тахікардія, стенокардія; рідко — аритмії, серцева недостатність з випадками гострого набряку легенів, що може призвести до загальної серцевої недостатності; невідома частота — інфаркт міокарда, геморагії.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко − набряк легенів; невідома частота — диспное.

З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто — шлунково-кишкові захворювання, включаючи діарею, нудоту, блювання та прискорення кишкової перистальтики (діарея, нудота, блювання), що є властивістю алпростадилу; невідома частота — гастроінтестинальні геморагії.

З боку гепатобіліарної системи: рідко — підвищення рівня печінкових ферментів.

Дослідження: нечасто — підвищення функціональних показників печінки (трансаміназ), підвищення температури, зміни показника СРБ (С-реактивного білка), після завершення лікування відбувається швидка нормалізація.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто — почервоніння, набряк, припливи.

Загальні порушення і реакції у місці введення препарату: дуже часто — біль, еритема або набряк кінцівки, в яку вводили внутрішньоартеріальну інфузію; часто — подібні симптоми при внутрішньовенному введенні, додатково — почервоніння вен у місці введення інфузії; після внутрішньоартеріального введення – відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; нечасто — підвищена пітливість, озноб, гарячка; після внутрішньовенного введення – відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; невідома частота — флебіт у місці введення, тромбоз у місці введення катетера, місцеві кровотечі.

З боку імунної системи: нечасто — алергічні реакції (шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипання на шкірі, відчуття набряку, дискомфорту у суглобах, фебрильну реакцію, пітливість, озноб); дуже рідко — анафілактичні або анафілактоїдні реакції.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто — суглобні симптоми, включаючи біль; дуже рідко — оборотний гіперостоз довгих трубчастих кісток після застосування препарату більше 4 тижнів.

Невідома частота — ортостатична гіпотензія, підвищена втомлюваність.

Звітність щодо побічних реакцій

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу є важливою. Це дає змогу продовжувати моніторинг балансу користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему звітності.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Вплив високих температур, вологості та світла може спричинити відщеплення ОН-групи в 11-й позиції та призвести до утворення простагландину А_1.

Упаковка

Порошок в ампулах об’ємом 5 мл. По 10 ампул у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ейсіка Фармасьютикалз ГмбХ, Німеччина.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Альфред-Нобель-Штр. 10, Монхайм на Рейні, 40789, Німеччина.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВАЗАПРОСТАН^®

(VASAPROSTAN^®)

Склад

діюча речовина: аlprostadil;

1 ампула містить 60 мкг алпростадилу;

допоміжні речовини: альфадекс, лактоза безводна.

Лікарська форма

Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:

вміст ампули: білий ліофілізат, зосереджений на дні ампули;

ампула: безбарвна ампула, 5 мл «OPC» (one-point-cut) ампула зі скла типу І з блакитною точкою над лінією розпилу на горловині та одним блакитним кодовим кільцем.

Фармакотерапевтична група

Кардіологічні препарати. Простагландини.

Код АТХ С01Е А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Вазапростан^® містить активну речовину алпростадил, що зв’язаний у формі клатрату з ɑ-циклодекстрином.

Механізм дії

Вазапростан^® поліпшує порушену мікроциркуляцію. Після внутрішньовенного застосування у здорових добровольців та у пацієнтів спостерігається підвищення еластичності еритроцитів і зменшення їхньої агрегації. У тварин різних видів Вазапростан^® пригнічує активацію тромбоцитів in vitro. Цей ефект поширюється також на параметри зміни форми тромбоцитів, агрегації, вивільнення речовин, що містяться у гранулах, та утворення тромбоксану — речовини, що сприяє агрегації. Вазапростан^® призводить до пригнічення утворення тромбів in vivo у дослідженнях на тваринних моделях.

У низьких наномолярних концентраціях in vitro Вазапростан^® інгібує стимульовану проліферацію судинних гладком’язових клітин. У терапевтичних дозах алпростадил зменшує експериментально спричинену мітотичну активність судинних гладком’язових клітин кролів, і у людини у периферичних судинах зменшує кількість активованих судинних гладком’язових клітин.

Крім того, залежно від дози Вазапростан^® пригнічує синтез холестерину в ізольованих моноцитах людини. Дані свідчать, що препарат зменшує захоплення холестерину атеросклеротичною судинною стінкою кроля та збільшує активність рецептора ліпопротеїну низької щільності у печінці щурів, свиней і людей.

Вазапростан^® довів поліпшення клітинного метаболізму внаслідок збільшення постачання та застосування кисню і глюкози в ішемічних тканинах.

In vivo та in vitro алпростадил інгібує активацію нейтрофілів, що призводить до зниження вивільнення токсичних метаболітів. Таким чином, препарат протидіє одному з механізмів, що спричиняє пошкодження тканин у запальному процесі і, можливо, при ішемії.

Алпростадил посилює кровотік шляхом дилатації артерій та передкапілярних сфінктерів.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після приготування розчину алпростадил (ПГЕ₁) не зв’язаний з ɑ-циклодекстрином. Після введення обидва компоненти залишаються окремими.

Після внутрішньовенного застосування плацебо впродовж 2 годин та після завершення введення середня концентрація ендогенного ПГЕ₁ у плазмі крові здорових добровольців становила 1–2 пг/мл. Протягом 2-годинної внутрішньовенної інфузії 60 мкг алпростадилу концентрація ПГЕ₁ у плазмі крові швидко зростала, досягаючи плато 6 пг/мл. Після закінчення інфузії концентрація ПГЕ₁ у плазмі крові поверталася до вихідних значень протягом кількох хвилин.

Розподіл

Приблизно 90% плазмових ПГЕ₁ зв’язані з білками плазми крові.

Метаболізм

Ферментативне окиснення гідроксильної групи С15 та зниження подвійних зв’язків С13, 14 призводить до формування первинних метаболітів — 15-кето-ПГЕ₁, ПГЕ₀ (13,14-дигідро-ПГЕ₁) та 15-кето-ПГЕ₀. Тільки ПГЕ₀ і 15-кето-ПГЕ₀ визначаються у плазмі крові людини. Потенційна дія ПГЕ₀ є близькою до ПГЕ₁ відносно більшості параметрів, що оцінювалися, на відміну від 15-кето-метаболітів, що характеризуються більш низькою фармакологічною активністю, ніж у початкової сполуки. Середня концентрація ПГЕ₀ у плазмі крові, вимірювана у здорових добровольців впродовж і після 2-годинної внутрішньовенної інфузії плацебо, становила приблизно 1 пг/мл. Упродовж внутрішньовенного застосування алпростадилу в дозі 60 мкг/2 години спостерігалося збільшення концентрації ПГЕ₀ у плазмі крові до 13 пг/мл.

Виведення

Після подальшого розпаду головних метаболітів шляхом бета-окиснення та омега-окиснення більш полярні метаболіти виводяться протягом 72 годин, головним чином із сечею (88%) і калом (12%). 92% препарату виводиться протягом 24 годин після введення.

У сечі не було виявлено незмінений ПГЕ₁. Крім того, немає ніяких доказів накопичення алпростадилу або його метаболітів у тканинах.

Лінійність/нелінійність

Концентрація у плазмі крові зростає пропорційно введеній дозі (оцінювалися дози 30 мкг/2 години, 60 мкг/2 години, 120 мкг/2 години).

Клінічні характеристики

Показання

Лікування хронічних облітеруючих захворювань артерій III стадії (за класифікацією Фонтейна), які не підлягають реваскуляризації або у яких реваскуляризація не мала успіху.

Протипоказання

• Гіперчутливість до алпростадилу або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• серцева недостатність III та IV класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA);
• аритмії, що спричиняють гемодинамічні порушення;
• нестабільна ішемічна хвороба серця;
• недостатність та/або стеноз аортального та/або мітрального клапанів;
• нещодавно перенесений інфаркт міокарда (впродовж останніх 6 місяців);
• гострий набряк легенів або набряк легенів в анамнезі у пацієнтів із серцевою недостатністю;
• тяжкі хронічні обструктивні захворювання легенів або венооклюзивні захворювання легенів;
• дисеміновані інфільтрати у легенях;
• геморагічний діатез;
• активне або потенційне джерело кровотечі, таке як гострий ерозивний гастрит, активна виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки або підозра на внутрішньочерепний крововилив;
• вагітність та годування груддю;
• гостра печінкова недостатність (підвищений рівень трансаміназ або гамма-ГТ) або задокументована недостатність печінки тяжкого ступеня (у т. ч. в анамнезі);
• тяжка ниркова дисфункція (олігоанурія) (ШКФ ≤ 29 мл/хв/1,73 м²);
• інсульт в анамнезі впродовж останніх 6 місяців;
• артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня;
• загальні протипоказання щодо інфузійної терапії (наприклад, застійна серцева недостатність, набряк легенів або мозку та гіпергідратація).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Алпростадил може посилювати дію лікарських засобів, що знижують артеріальний тиск, включаючи препарати, які застосовують для лікування ішемічної хвороби серця. Препарат Вазапростан^® можна застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що знижують артеріальний тиск, тільки під контролем артеріального тиску.

Симпатоміметики, адреналін, норадреналін знижують вазодилататорну дію препарату.

Оскільки Вазапростан^® спричиняє слабку інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів in vitro, його слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які одночасно отримують антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів.

Одночасне застосування з цефамандолом, цефаперазоном, цефатетаном знижує ефект препарату Вазапростан^®.

Особливості застосування

Протягом кожної інфузії пацієнти, яких лікують препаратом Вазапростан^®, повинні залишатися під ретельним спостереженням. Слід контролювати функцію серцево-судинної системи (включаючи артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, баланс рідини).

Пацієнтам із групи ризику терапію препаратом слід проводити з обережністю, пильно наглядаючи за станом пацієнта упродовж введення кожної дози.

Пацієнтам, схильним до серцевої недостатності за своїм віком, і пацієнтам з ішемічною хворобою серця слід перебувати під наглядом у стаціонарі під час і протягом одного дня після припинення лікування препаратом. З обережністю призначати препарат при легкій або помірній артеріальній гіпотензії.

Не застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Для запобігання виникненню надмірної гіпергідратації інфузійні об’єми не повинні перевищувати 50−100 мл на добу (введення за допомогою пристрою для інфузій) та слід суворо дотримуватися рекомендацій, наведених у розділі «Спосіб застосування та дози». Необхідними є моніторинг маси тіла, центрального венозного тиску та ехокардіографія. Після завершення лікування пацієнта можна виписати зі стаціонару тільки у разі встановлення стабільних показників з боку серцево-судинної системи.

Такий же нагляд потрібний пацієнтам з периферичними набряками.

Слід ретельно спостерігати за функцією нирок та серцево-судинної системи у пацієнтів із легкою (швидкість клубочкової фільтрації < 89 мл/хв/1,73 м²) та помірною (швидкість клубочкової фільтрації < 59 мл/хв/1,73 м²) нирковою дисфункцією, яких лікують препаратом Вазапростан^® (наприклад, контроль балансу рідини та показників ниркової функції).

Препарат з обережністю призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (лікування проводити в післядіалізний період), хворим на цукровий діабет I типу, особливо при вираженому ураженні судин.

Вазапростан^® повинні вводити тільки лікарі, які мають досвід лікування облітеруючих захворювань периферичних артерій, ознайомлені із сучасними методами постійного контролю показників серцево-судинної системи та мають для цього відповідне обладнання.

Алпростадил не слід вводити у вигляді болюсної ін’єкції. Алпростадил не слід застосовувати жінкам, які можуть завагітніти. Слід рекомендувати жінкам репродуктивного віку, які збираються застосовувати алпростадил, використовувати надійні методи контрацепції протягом лікування.

Алпростадил слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травної системи в анамнезі (включаючи ерозивний гастрит, гастроінтестинальні кровотечі та виразку шлунка та/або дванадцятипалої кишки) або з підозрюваним внутрішньомозковим крововиливом в анамнезі та іншими захворюваннями, що супроводжуються кровотечею (див. розділ «Протипоказання»).

Рекомендується обережність при лікуванні пацієнтів, які отримують супутню терапію лікарськими засобами, що можуть підвищити ризик кровотечі, такими як антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід пильно спостерігати щодо виникнення ознак і симптомів кровотечі у таких пацієнтів.

Діти

Алпростадил не рекомендований для застосування дітям.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат Вазапростан^® суворо протипоказаний у період вагітності, при плануванні вагітності та у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективні контрацептивні засоби для запобігання вагітності під час застосування препарату.

Дані доклінічних досліджень фертильності не свідчать про вплив препарату на фертильність при застосуванні клінічних доз лікарського засобу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарат Вазапростан^® може спричиняти зниження систолічного артеріального тиску і тому може помірно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Слід повідомити пацієнтів щодо можливого впливу препарату та необхідності дотримання обережності під час керування транспортними засобами та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дозування дорослим

Відповідно до сучасних знань у разі застосування внутрішньовенних інфузій препарату слід використовувати нижченаведене дозування.

Вміст 1 ампули (60 мкг алпростадилу) розчинити у 50–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду і вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 2 години 1 раз на добу.

Розчин препарату Вазапростан^® необхідно готувати безпосередньо перед інфузією. Ампула не потребує подальшого надпилювання: місце надпилювання знаходиться під блакитною точкою. Ампулу слід відкривати звичайним способом.

Особливі популяції

Порушення функції нирок

Слід ретельно спостерігати за функцією нирок у пацієнтів із легкою (ШКФ < 89 мл/хв/1,73 м²) та помірною (ШКФ < 59 мл/хв/1,73 м²) нирковою дисфункцією (наприклад, контроль балансу рідини та показників ниркової функції).

Пацієнтам із порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну > 1,5 мг/дл) внутрішньовенне застосування препарату розпочинати з 20 мкг 2 рази на добу, кожна інфузія триває 2 години. Залежно від клінічної картини дозу можна поступово, за 2–3 дні, довести до дози, рекомендованої пацієнтам із нормальною функцією нирок.

Пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам із серцево-судинною недостатністю об’єм інфузії слід зменшити шляхом обмеження об’єму рідини, що вводиться з препаратом Вазапростан^®, до 50–100 мл на добу і обов’язково вводити за допомогою пристрою для інфузій.

Жінки репродуктивного віку

Алпростадил не слід застосовувати жінкам, які можуть завагітніти.

Діти

Алпростадил не рекомендований для застосування дітям.

Тривалість лікування

Після тритижневого курсу лікування слід оцінити ефективність застосування препарату. У разі відсутності у пацієнта терапевтичного успіху лікування слід припинити. Курс лікування не повинен перевищувати 4 тижнів.

Метод введення

Вміст ампули — сухий білий порошок, що утворює твердий шар завтовшки 3 мм. На цьому шарі можуть бути невеликі тріщини та крихти, що не впливає на якість препарату. Суха речовина розчиняється одразу ж після додавання 0,9% розчину натрію хлориду. Спочатку розчин може стати трохи каламутним, що пояснюється утворенням повітряних бульбашок. За короткий час бульбашки зникають і розчин стає прозорим.

Розчин для інфузій слід готувати безпосередньо перед введенням.

При пошкодженні ампули зазвичай суха речовина стає вологою та клейкою і втрачає в об’ємі. У такому випадку препарат застосовувати не можна!

Діти

Не застосовувати дітям.

Передозування

Симптоми.

Передозування препарату може призвести до таких системних симптомів: зниження артеріального тиску з тахікардією, інші можливі симптоми, пов’язані з вагусною стимуляцією: синкопе з блідістю, підвищене потовиділення, нудота, блювання. Можливі місцеві реакції: біль, набряк та почервоніння вздовж вени, в яку проводилася інфузія.

У разі передозування, що проявляється симптомами, слід зменшити швидкість введення інфузії або негайно її припинити. При зниженні артеріального тиску насамперед потрібно покласти пацієнта на спину та припідняти йому нижні кінцівки. Якщо симптоми не зникають, слід перевірити/контролювати функцію серцево-судинної системи. За необхідності слід застосувати лікарські засоби для стабілізації кровообігу (наприклад, симпатоміметичні засоби). У разі тяжких явищ з боку серцево-судинної системи (наприклад, ішемія міокарда, серцева недостатність) інфузію слід негайно припинити та розпочати невідкладне лікування.

Побічні реакції

Побічні явища класифіковано за класами систем органів та частотою таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000, включаючи окремі повідомлення), невідома частота (не може бути оцінена за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи: рідко − тромбоцитопенія, лейкопенія, лейкоцитоз, анемія.

З боку нервової системи: часто − головний біль, парестезія кінцівки, на якій проводилася маніпуляція; рідко − сплутаність свідомості, церебральні судоми; невідома частота − інсульт.

З боку серцево-судинної системи: нечасто − зниження систолічного артеріального тиску, тахікардія, стенокардія; рідко − аритмія, бівентрикулярна серцева недостатність з випадками гострого набряку легенів, що може призвести до загальної серцевої недостатності; невідома частота − інфаркт міокарда, геморагії.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко − набряк легенів; невідома частота − диспное.

З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто − шлунково-кишкові реакції, включаючи діарею, нудоту, блювання та прискорення кишкової перистальтики, що є властивістю алпростадилу (діарея, нудота, блювання); невідома частота − гастроінтестинальні геморагії.

З боку гепатобіліарної системи: рідко − порушення рівня печінкових ферментів.

Дослідження: нечасто − підвищення функціональних показників печінки (трансаміназ); підвищення температури; зміни показника СРБ (С-реактивного білка), після завершення лікування відбувається швидка нормалізація.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто − почервоніння, набряк, гарячі припливи; нечасто − алергічні реакції (гіперчутливість шкіри, а саме: висипання на шкірі, суглобний біль, фебрильна реакція, пітливість, озноб).

Загальні порушення і реакції у місці введення препарату: дуже часто − біль, еритема або набряки кінцівки, в яку вводили внутрішньоартеріальну інфузію; часто − відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія, при внутрішньовенному введенні додатково − почервоніння вен у місці введення інфузії, біль, головний біль; після внутрішньоартеріального введення – відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; нечасто − підвищена пітливість, озноб, гарячка, після внутрішньовенного введення – відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; дуже рідко − анафілактичні або анафілактоїдні реакції; невідома частота − флебіт у місці введення, тромбоз у місці введення катетера, місцеві кровотечі.

З боку імунної системи: нечасто − алергічні реакції (шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипання на шкірі, відчуття набряку, дискомфорту у суглобах, фебрильну реакцію, пітливість, озноб); дуже рідко − анафілактичні або анафілактоїдні реакції.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто − суглобні симптоми; дуже рідко − оборотний гіперостоз довгих трубчастих кісток після застосування препарату більше 4 тижнів.

Невідома частота − ортостатична гіпотензія, підвищена втомлюваність.

Звітність щодо побічних реакцій

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу важлива. Це дає змогу продовжити моніторинг балансу користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Не встановлена.

Упаковка

По 60 мкг алпростадилу в ампулах об’ємом 5 мл. По 10 ампул у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ейсіка Фармасьютикалз ГмбХ, Німеччина.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Альфред-Нобель-Штр. 10, Монхайм на Рейні, 40789, Німеччина.